Правозахисники презентували у Дніпропетровську програму дій для звільнення з-за ґрат українців, що були необґрунтовано засуджені до довічного ув’язнення. За їхніми словами, нині в Україні нараховується майже дві тисячі ув’язнених, засуджених до довічного ув’язнення. Обґрунтованість вироків щодо принаймні десятка з них правозахисники ставлять під сумнів, зазначаючи, що зізнання у злочинах із обвинувачених просто повибивали. Про кожного з таких людей хочуть зняти документальний фільм і розгорнути цілу інформаційну кампанію. Однак правоохоронці заперечують застосування фізичного та психологічного тиску в слідчих органах.
Ця історія трапилась чотири роки тому, розповідає мати засудженого до довічного ув’язнення Максима Орлова пані Раїса: в їхньому мікрорайоні по-звірячому вбили подружжя пенсіонерів. За звинуваченням у скоєнні злочину відразу взяли 14-річного хлопця, який мешкав по сусідству. Після побоїв у райвідділку, стверджує пані Раїса, підліток вказав на її 20-річного сина як на співучасника вбивства. Під час слідства обоє хлопців зазнали тортур, каже мати, і вони підписали зізнання в злочині. На суді обидва заявили, що зробили це через побої, однак їх не захотіли слухати, присудивши молодшому хлопцеві 7 років ув’язнення, а синові пані Раїси – довічне, говорить жінка.
«Ті, хто бачив Максима до суду, розказували, що він був побитий. Його взяли з дому о шостій ранку, а написали, що о десятій. З шостої до десятої його били. Він розказував, що брали пляшку дволітрову і били по нирках. Об стіну били, аби він не говорив, що невинуватий. Багато чого розказував. Вимагали, щоб він на себе взяв провину. Справа вже була написана, він мав тільки підписати», – розповіла жінка Радіо Свобода.
«Ніхто нікого не бив. Ось і вся перевірка»
Справою Максима Орлова зацікавився дніпропетровський правозахисник, юрист і журналіст Сергій Довгаль. Він першим заявив у пресі про її сфальшованість і неправомірний вирок. Вивчивши всі матеріали, дійшов висновку: ніяких доказів проти юнаків не було. Дивує юриста й той факт, що плівка з трьома годинами відеозапису слідчого експерименту, де хлопці нібито показували, як чинили вбивство, була зіпсована. Це виявилось у залі суду.
«Ці молоді люди, я переконаний, засуджені ні за що. Під час відтворення місця пригоди – на відеокамеру хлопці нібито все показували, де вони вбивали, як убивали, куди вони йшли… Цей відеоматеріал був тривалістю 3 години. Однак в суді показали, що плівка була зіпсована. Тобто плівка була навмисно зіпсована, бо хлопці не могли толком нічого показати. У цій справі нема жодного доказу. Відбитків пальців їхніх не було, слідів крові немає. Експертиза жодна не показала причетності цих хлопців. Тільки їхні щиросерді зізнання. І що цікаво: коли вони в суді заявили про непричетність, прокуратура наказала провести перевірку. Але ви знаєте, як у нас проводять перевірку: опитали міліціонерів, ті сказали, ніхто нікого не бив. Ось і вся перевірка», – зауважує Сергій Довгаль.
«Справи мають бути переглянуті об’єктивним судом»
За даними правозахисників, нині в Україні нараховується понад 1800 ув’язнених до довічного ув’язнення, близько 200 із них відкрито заявляли про неправомірність покарання і зверталися за допомогою до правозахисних організацій.
Представник Харківської правозахисної групи Андрій Діденко каже, що з усіх звернень вони з колегами відібрали 10 найрезонансніших справ людей, які були засуджені за сумнівними вироками. Серед них і дніпропетровець Максим Орлов.
Аби досягти перегляду таких справ і подальшого звільнення невинних із-за ґрат, правозахисники розробили цілу програму. Андрій Діденко говорить про те, що на першому етапі разом зі студентами-юристами старших курсів детально вивчать кожну з десяти справ, знайдуть усі суперечності, доведуть фальшування, потім щодо кожної знімуть документальний фільм і розгорнуть інформаційну кампанію.
Однак, зазначає правозахисник, без змін у законодавстві в необґрунтовано засуджених все ж мало шансів вийти на волю.
«Такі справи, як Орлова, Павліченків, Суслова, викликають обурення в суспільстві. «Довічники». Чому ми зупинились на цій категорії людей? Зрозумійте, людина засуджена на все життя, якби була смертна кара, то ця людина могла б бути страчена. Ці справи мають бути переглянуті об’єктивним судом, прозоро і справедливо. Я не так оптимістично налаштований, щоб вважати, що з ухваленням нового Кримінального процесуального кодексу ці всі справи будуть переглянуті. Я в це не вірю. Існує реальна прогалина в законодавстві. По-перше, люди, щодо яких судові рішення сумнівні, не можуть домогтись перегляду справ. Раніше, до 2010 року, це міг зробити Верховний суд. Але тепер він таких повноважень не має. Він має чекати вказівки від Європейського суду з прав людини для перегляду», – зазначає Андрій Діденко.
Водночас правоохоронні органи заперечують застосування фізичного та психологічного тиску під час слідства. Радіо Свобода не раз зверталося до представників дніпропетровської міліції з інформаційними запитами щодо таких випадків. У відповідях із обласного управління мовиться, що останніми роками в регіоні кримінальних справ за такими фактами не порушували.
«Керівництвом ГУ МВС (…) уживаються заходи щодо своєчасного виявлення і очищення органів внутрішніх справ від посадових осіб, які порушують дисципліну і законність», – мовиться у відповіді правоохоронців.
Між тим дніпропетровський юрист і журналіст Сергій Довгаль вже працює над документальною стрічкою про долю Максима Орлова, якого вважає невинно засудженим.
Раніше міжнародна правозахисна організація Amnesty International закликала Україну зупинити злочинність у міліції та ухвалити новий закон, що надав би можливість проводити незалежні розслідування заяв про насилля з боку міліції.
Ця історія трапилась чотири роки тому, розповідає мати засудженого до довічного ув’язнення Максима Орлова пані Раїса: в їхньому мікрорайоні по-звірячому вбили подружжя пенсіонерів. За звинуваченням у скоєнні злочину відразу взяли 14-річного хлопця, який мешкав по сусідству. Після побоїв у райвідділку, стверджує пані Раїса, підліток вказав на її 20-річного сина як на співучасника вбивства. Під час слідства обоє хлопців зазнали тортур, каже мати, і вони підписали зізнання в злочині. На суді обидва заявили, що зробили це через побої, однак їх не захотіли слухати, присудивши молодшому хлопцеві 7 років ув’язнення, а синові пані Раїси – довічне, говорить жінка.
«Ті, хто бачив Максима до суду, розказували, що він був побитий. Його взяли з дому о шостій ранку, а написали, що о десятій. З шостої до десятої його били. Він розказував, що брали пляшку дволітрову і били по нирках. Об стіну били, аби він не говорив, що невинуватий. Багато чого розказував. Вимагали, щоб він на себе взяв провину. Справа вже була написана, він мав тільки підписати», – розповіла жінка Радіо Свобода.
«Ніхто нікого не бив. Ось і вся перевірка»
Справою Максима Орлова зацікавився дніпропетровський правозахисник, юрист і журналіст Сергій Довгаль. Він першим заявив у пресі про її сфальшованість і неправомірний вирок. Вивчивши всі матеріали, дійшов висновку: ніяких доказів проти юнаків не було. Дивує юриста й той факт, що плівка з трьома годинами відеозапису слідчого експерименту, де хлопці нібито показували, як чинили вбивство, була зіпсована. Це виявилось у залі суду.
Ці молоді люди засуджені ні за що. У цій справі нема жодного доказуСергій Довгаль
«Справи мають бути переглянуті об’єктивним судом»
За даними правозахисників, нині в Україні нараховується понад 1800 ув’язнених до довічного ув’язнення, близько 200 із них відкрито заявляли про неправомірність покарання і зверталися за допомогою до правозахисних організацій.
Представник Харківської правозахисної групи Андрій Діденко каже, що з усіх звернень вони з колегами відібрали 10 найрезонансніших справ людей, які були засуджені за сумнівними вироками. Серед них і дніпропетровець Максим Орлов.
Аби досягти перегляду таких справ і подальшого звільнення невинних із-за ґрат, правозахисники розробили цілу програму. Андрій Діденко говорить про те, що на першому етапі разом зі студентами-юристами старших курсів детально вивчать кожну з десяти справ, знайдуть усі суперечності, доведуть фальшування, потім щодо кожної знімуть документальний фільм і розгорнуть інформаційну кампанію.
Однак, зазначає правозахисник, без змін у законодавстві в необґрунтовано засуджених все ж мало шансів вийти на волю.
Такі справи, як Орлова, Павліченків, Суслова мають бути переглянуті об’єктивним судом,Андрій Діденко
Водночас правоохоронні органи заперечують застосування фізичного та психологічного тиску під час слідства. Радіо Свобода не раз зверталося до представників дніпропетровської міліції з інформаційними запитами щодо таких випадків. У відповідях із обласного управління мовиться, що останніми роками в регіоні кримінальних справ за такими фактами не порушували.
«Керівництвом ГУ МВС (…) уживаються заходи щодо своєчасного виявлення і очищення органів внутрішніх справ від посадових осіб, які порушують дисципліну і законність», – мовиться у відповіді правоохоронців.
Між тим дніпропетровський юрист і журналіст Сергій Довгаль вже працює над документальною стрічкою про долю Максима Орлова, якого вважає невинно засудженим.
Раніше міжнародна правозахисна організація Amnesty International закликала Україну зупинити злочинність у міліції та ухвалити новий закон, що надав би можливість проводити незалежні розслідування заяв про насилля з боку міліції.
