Упродовж понад двох років громадськість Праги тримає оборону будинку, який хочуть знести в самому центрі міста, на Вацлавській площі. Сам будинок, збудований наприкінці 19-го століття у новоренесансному стилі, не є під охороною ЮНЕСКО. Але оскільки він стоїть в охоронній зоні, пражани вважають, що його зруйнування і побудова на його місці нової дев’ятиповерхової будівлі зі скла і бетону з трьома поверхами підземних гаражів буде «культурним злочином національного та європейського значення, який неможливо виправдати».
Першими на оборону будинку піднялися 13 університетських професорів, які звернулися з листом до міністра культури, далі активісти зібрали понад 14 тисяч підписів під петицією. Підписати її встиг і покійний президент Вацлав Гавел.
Один з активістів громадської ініціативи Prague Watch, яка об’єднала близько 80 місцевих «містоохоронних» ініціатив, архітектор Томаш Віх погодився розповісти слухачам Української редакції Радіо Свобода, як чеська громадськість вимагає прозорості щодо міського планування та участі громади у розвитку міста. На початку розмови я запитала пана Віха, навіщо вони минулого тижня виходили на демонстрацію, чому вони намагаються зберегти будинок на Вацлавській площі.
– Це добре запитання. Головним ініціатором збереження цього будинку, що є на розі Вацлавської площі та вулиці Оплеталової, є «Клуб за стару Прагу», який з’явився понад сто років тому. Вони постали з протестного руху архітекторів, істориків, митців, які виступали проти великих перебудов у центрі міста, в районі єврейського гетто. Так що наша ініціатива – це продовження старої традиції, до якої ми додаємо нові технічні можливості – збирання больових точок і представлення їх в інтернеті, поширення нашої кампанії в соціальних мережах, та інші.
Справа цього будинку не є чимось новим, що виникло протягом останніх 20 років. За соціалізму тут також намагалися нищити старі будинки, які добре функціонували і були в доброму стані і мали культурну цінність.
Але нас, учасників ініціативи Prague Watch, ця справа турбує з точки зору здорового розвитку міста. Ми не є істориками архітектури, більше серед нас за освітою є урбаністів, тобто людей, яких цікавить, щоб у місті зберігся громадський транспорт, щоб не було занадто багато шуму чи пилу, чи не пішли під сокиру громадські парки.
Тому нас, безперечно, турбує доля цього будинку, який хочуть знести. Але ще більше нас турбує те, що в новому будинку планується втричі збільшити площу за рахунок гаражів. Це, звичайно, дуже вигідно для інвестора, щоб у новому буднику було 130 місць для паркування, але це збільшить транспортне навантаження на головну площу на 600 машин на день. При тому, що тут значна частина площі взагалі є пішохідною і легко доступною громадським транспортом – тут є і метро, і трамваї, і автобуси недалеко.
Ми виступаємо проти цього проекту, бо якщо будинок з підземними гаражами можна збудувати на місці цієї будівлі, то не буде жодної перешкоди провести подібну перебудову двох третин празької охоронної зони. І закінчиться тим, що старих будинків у центрі Праги не залишиться, але буде багато нових будників із гаражами, як в інших модерних містах. І охороняти в старій Празі вже буде нічого.
Охорона пам’яток у Чехії: моя пам’ятка – мій дім!
– У тому, що старий архітектурний ансамбль Праги зберігся протягом століть, є заслуга не лише небайдужих громадян, але і державних органів, професійних архітекторів, істориків, для яких збереження міста є щоденною працею. Що вони говорять з цього приводу?
– Власне, ці професійні органи, які давали свою фахову оцінку цього проекту, були проти того. З тих самих причин: в центрі міста і так забагато шуму і смогу, збільшувати його не потрібно. Тобто міські чиновники вважають, що цей інвестиційний проект є виключений. І на це є відповідні документи.
Але політики продовжують утримувати цей проект при житті і лякають цим громадськість. Це роблять голова Першого району Праги, міністр культури, який не виявляє жодного інтересу до того, щоб закрити цей проект. Тобто зараз справа вже вийшла за межі фахової дискусії і стала політичним питанням. Після того, як проект пройшов усіма відповідними інстанціями, які його не дозволили, вийшов староста Першого району Праги Олдржих Ломецький і заявив, що недобре так поводитися з інвесторами, що їх потрібно допустити до центру міста, і що потрібно до них ставитися обережно. Навіть не відомо, як це розцінити, чи це означає, що його заява раптом позбавляє чинності всі ті рішення, які були раніше винесені, згідно з законом?
Також сподіваємося, що девелопери, про яких уже впродовж двох років говориться, що вони хочуть знести Прагу, нарешті отямляться, що вони не отримають ніякої доброї слави від цього проекту, і нарешті відступляться. Бо не думаю, що це вони можуть легко ігнорувати, коли 13 найкращих професорів у Празі звинувачують їх у тому, що хочуть зробити «звірство», чи принаймні шкідливу річ.
– Вам вдалося дійсно залучити до справи дуже широку громадськість. Цю справу навіть обговорювала верхня палата чеського парламенту, Сенат.
– Одна справа – обговорення, інша справа – ухвалення рішень, яких досі немає. Тому ми вже думаємо, що ми самі маємо вирішувати цю справу політичним шляхом. А це для нас є новинка. Бо досі ми вважали, що нам, як громадській ініціативі, достатньо вказати державним органам на порушення чинного законодавства в тому чи іншому випадку, і вони мали все виправити. Нам дуже не хочеться займатися політикою, бо ми хочемо займатися кожен своїм фахом.
– Прага славетна тим, що в ній представлені архітектурні стилі усіх століть. Вам не доводиться чути звинувачення у тому, що ви – ретрогради, які стоять на заваді розвитку? Чи має бути якийсь баланс між розвитком і консервацією?
– Звичайно, Прага характерна тим, що в ній поруч стоять будинки, яким 500, 300, 100 років, і цілком нові. І в тому є шарм і різноманітність міста, коли це робиться з почуттям міри і такту. І раніше це почуття було природним, і ледь не вродженим. Але в середині 20-го століття з’явилися технології будівництва. Тепер заміть 5 чи 10 будинків із 19-го століття можете побудувати один величезний будинок, цим ви змінюєте не лише зовнішність міста, але і його масштаб, і баланс інфраструктури. Тому одного дня ви можете усвідомити, що в тому вашому гарному, комфортному, приємному місті, дбайливо збудованому протягом багатьох століть, виросла пухлина. Я називаю це пухлиною, коли раптом починають наростати на тілі міста якісь чужі ворожі речі, які не мають нічого спільного з тим містом.
Тому є інвестори, які ставляться з розумінням і повагою до цього середовища, і тоді місцеві люди його також люблять і поважають. Або з’являється хтось чужий, перекаже гроші з-за кордону, розглядає цю справу лише як інвестиційну можливість, тоді люди починають бути незадоволені і організовуються для того, щоб цього не допустити.
Першими на оборону будинку піднялися 13 університетських професорів, які звернулися з листом до міністра культури, далі активісти зібрали понад 14 тисяч підписів під петицією. Підписати її встиг і покійний президент Вацлав Гавел.
Один з активістів громадської ініціативи Prague Watch, яка об’єднала близько 80 місцевих «містоохоронних» ініціатив, архітектор Томаш Віх погодився розповісти слухачам Української редакції Радіо Свобода, як чеська громадськість вимагає прозорості щодо міського планування та участі громади у розвитку міста. На початку розмови я запитала пана Віха, навіщо вони минулого тижня виходили на демонстрацію, чому вони намагаються зберегти будинок на Вацлавській площі.
– Це добре запитання. Головним ініціатором збереження цього будинку, що є на розі Вацлавської площі та вулиці Оплеталової, є «Клуб за стару Прагу», який з’явився понад сто років тому. Вони постали з протестного руху архітекторів, істориків, митців, які виступали проти великих перебудов у центрі міста, в районі єврейського гетто. Так що наша ініціатива – це продовження старої традиції, до якої ми додаємо нові технічні можливості – збирання больових точок і представлення їх в інтернеті, поширення нашої кампанії в соціальних мережах, та інші.
За соціалізму також намагалися нищити старі будинки, які були в доброму стані і мали культурну цінність
Але нас, учасників ініціативи Prague Watch, ця справа турбує з точки зору здорового розвитку міста. Ми не є істориками архітектури, більше серед нас за освітою є урбаністів, тобто людей, яких цікавить, щоб у місті зберігся громадський транспорт, щоб не було занадто багато шуму чи пилу, чи не пішли під сокиру громадські парки.
Тому нас, безперечно, турбує доля цього будинку, який хочуть знести. Але ще більше нас турбує те, що в новому будинку планується втричі збільшити площу за рахунок гаражів. Це, звичайно, дуже вигідно для інвестора, щоб у новому буднику було 130 місць для паркування, але це збільшить транспортне навантаження на головну площу на 600 машин на день. При тому, що тут значна частина площі взагалі є пішохідною і легко доступною громадським транспортом – тут є і метро, і трамваї, і автобуси недалеко.
Ми виступаємо проти цього проекту, бо якщо будинок з підземними гаражами можна збудувати на місці цієї будівлі, то не буде жодної перешкоди провести подібну перебудову двох третин празької охоронної зони. І закінчиться тим, що старих будинків у центрі Праги не залишиться, але буде багато нових будників із гаражами, як в інших модерних містах. І охороняти в старій Празі вже буде нічого.
Охорона пам’яток у Чехії: моя пам’ятка – мій дім!
– У тому, що старий архітектурний ансамбль Праги зберігся протягом століть, є заслуга не лише небайдужих громадян, але і державних органів, професійних архітекторів, істориків, для яких збереження міста є щоденною працею. Що вони говорять з цього приводу?
– Власне, ці професійні органи, які давали свою фахову оцінку цього проекту, були проти того. З тих самих причин: в центрі міста і так забагато шуму і смогу, збільшувати його не потрібно. Тобто міські чиновники вважають, що цей інвестиційний проект є виключений. І на це є відповідні документи.
Але політики продовжують утримувати цей проект при житті і лякають цим громадськість. Це роблять голова Першого району Праги, міністр культури, який не виявляє жодного інтересу до того, щоб закрити цей проект. Тобто зараз справа вже вийшла за межі фахової дискусії і стала політичним питанням. Після того, як проект пройшов усіма відповідними інстанціями, які його не дозволили, вийшов староста Першого району Праги Олдржих Ломецький і заявив, що недобре так поводитися з інвесторами, що їх потрібно допустити до центру міста, і що потрібно до них ставитися обережно. Навіть не відомо, як це розцінити, чи це означає, що його заява раптом позбавляє чинності всі ті рішення, які були раніше винесені, згідно з законом?
Сподіваємося, що девелопери нарешті отямляться, що вони не отримують ніякої доброї слави від цього проекту, і нарешті відступляться
– Вам вдалося дійсно залучити до справи дуже широку громадськість. Цю справу навіть обговорювала верхня палата чеського парламенту, Сенат.
– Одна справа – обговорення, інша справа – ухвалення рішень, яких досі немає. Тому ми вже думаємо, що ми самі маємо вирішувати цю справу політичним шляхом. А це для нас є новинка. Бо досі ми вважали, що нам, як громадській ініціативі, достатньо вказати державним органам на порушення чинного законодавства в тому чи іншому випадку, і вони мали все виправити. Нам дуже не хочеться займатися політикою, бо ми хочемо займатися кожен своїм фахом.
– Прага славетна тим, що в ній представлені архітектурні стилі усіх століть. Вам не доводиться чути звинувачення у тому, що ви – ретрогради, які стоять на заваді розвитку? Чи має бути якийсь баланс між розвитком і консервацією?
– Звичайно, Прага характерна тим, що в ній поруч стоять будинки, яким 500, 300, 100 років, і цілком нові. І в тому є шарм і різноманітність міста, коли це робиться з почуттям міри і такту. І раніше це почуття було природним, і ледь не вродженим. Але в середині 20-го століття з’явилися технології будівництва. Тепер заміть 5 чи 10 будинків із 19-го століття можете побудувати один величезний будинок, цим ви змінюєте не лише зовнішність міста, але і його масштаб, і баланс інфраструктури. Тому одного дня ви можете усвідомити, що в тому вашому гарному, комфортному, приємному місті, дбайливо збудованому протягом багатьох століть, виросла пухлина. Я називаю це пухлиною, коли раптом починають наростати на тілі міста якісь чужі ворожі речі, які не мають нічого спільного з тим містом.
Тому є інвестори, які ставляться з розумінням і повагою до цього середовища, і тоді місцеві люди його також люблять і поважають. Або з’являється хтось чужий, перекаже гроші з-за кордону, розглядає цю справу лише як інвестиційну можливість, тоді люди починають бути незадоволені і організовуються для того, щоб цього не допустити.
