Технологія тривимірного друку була винайдена майже 30 років тому. Однак, поширюватися почала лише на початку цього сторіччя. 3D принтери дозволяють за допомогою різних матеріалів створити об’ємну копію предмета. Цю технологію широко застосовують у виробництві ювелірних виробів, взуття, автомобілів, у створенні архітектурних проектів, в аерокосмічній галузі. Все більше тривимірний друк використовують у медицині. Так, лікарі Національного дитячого медичного центру у Вашингтоні застосовують принтери 3D для створення макетів сердець своїх пацієнтів. Це полегшує роботу та збільшує шанси на успішне лікування.
За допомогою магнітно-резонансної томографії, комп’ютерної томографії та ультразвукової діагностики медики вже багато років отримують високоякісні зображення внутрішніх органів пацієнтів. Але лікарі Національного дитячого медичного центру кажуть, що тримати у руках модель серця пацієнта перед операцію – досвід абсолютно унікальний. Вони можуть його досконально вивчити, детально спланувати процедуру та навіть провести тренувальну операцію.
Дитячий кардіолог Лора Олівьєрі каже, що багато їх маленьких пацієнтів народжуються з дефектами серця, і хірурги можуть тепер це виправити:
«Можливість побачити дефект серця у тривимірному зображенні насправді допомагає хірургу найкращим чином спланувати процедуру».
Півтора року тому лікарня витратила на цей тривимірний принтер чверть мільйона доларів. Команда медиків, яка користуватиметься цією технологію, поступово росте. Згодом планується відтворення й інших внутрішніх органів.
Модель серця створюється так. Спочатку робляться кілька тривимірних зображень за допомогою МРТ, комп’ютерного томографа та ультразвукового апарата. Відтак дитячі кардіологи аналізують всі зображення і підчищають картину серця, усуваючи зайве. Іноді, заради економії часу, вони вирізають із зображення ті частини органу, які не мають відношення до майбутньої операції.
За впровадження в лікарні нової технології відповідає інженер Алекс Кріґер. Він каже:
«Зараз на комп’ютерну обробку всіх даних та створення тривимірного зображення іде у середньому дві години. Після чого принтер створює модель серця повного розміру приблизно за 12 годин. Меншого за розміром серця – годин за п’ять-шість».
Кріґер каже, що одного разу його команді довелося створити модель серця пацієнта хворого на стеноз. Кардіохірург хотів чітко визначити розмір шунту, який він мав використати та окреслити прохід до дефективного місця. Кріґер каже:
«Ця модель дозволила йому скласти деталізований план дій та підготуватися краще до процедури».
Для створення моделі принтер напилює шари пластику, кожний шар обробляється ультрафіолетовими променями. Кріґер каже, що принтер використовує два види матеріалів, що дозволяє створювати моделі, надзвичайно наближені до справжніх органів, з твердими та м’якими тканинами.
Дитячий кардіолог Лора Олівьєрі каже, що з новою технологією лікарям ще багато чому доведеться навчитись:
«Для нас це зовсім нова галузь. Ці принтери щойно почали використовуватись, і ми поки що навіть не розуміємо їх повного потенціалу. Зараз ми на тому етапі, коли розмови про можливість використання нової технології щойно перейшли в її реальне застосування».
Є також і надія, що одного дня лікарям вдасться створювати частини органів на заміну ушкоджених.
Щодо цього інженер Алекс Кріґер сповнений оптимізму:
«Ось таке створення органів і є кінцевою метою, але до того ще треба йти. На це піде кілька років, але я дуже задоволений, що ми рухаємось у правильному напрямку».
За допомогою магнітно-резонансної томографії, комп’ютерної томографії та ультразвукової діагностики медики вже багато років отримують високоякісні зображення внутрішніх органів пацієнтів. Але лікарі Національного дитячого медичного центру кажуть, що тримати у руках модель серця пацієнта перед операцію – досвід абсолютно унікальний. Вони можуть його досконально вивчити, детально спланувати процедуру та навіть провести тренувальну операцію.
Дитячий кардіолог Лора Олівьєрі каже, що багато їх маленьких пацієнтів народжуються з дефектами серця, і хірурги можуть тепер це виправити:
«Можливість побачити дефект серця у тривимірному зображенні насправді допомагає хірургу найкращим чином спланувати процедуру».
Півтора року тому лікарня витратила на цей тривимірний принтер чверть мільйона доларів. Команда медиків, яка користуватиметься цією технологію, поступово росте. Згодом планується відтворення й інших внутрішніх органів.
Модель серця створюється так. Спочатку робляться кілька тривимірних зображень за допомогою МРТ, комп’ютерного томографа та ультразвукового апарата. Відтак дитячі кардіологи аналізують всі зображення і підчищають картину серця, усуваючи зайве. Іноді, заради економії часу, вони вирізають із зображення ті частини органу, які не мають відношення до майбутньої операції.
За впровадження в лікарні нової технології відповідає інженер Алекс Кріґер. Він каже:
«Зараз на комп’ютерну обробку всіх даних та створення тривимірного зображення іде у середньому дві години. Після чого принтер створює модель серця повного розміру приблизно за 12 годин. Меншого за розміром серця – годин за п’ять-шість».
Кріґер каже, що одного разу його команді довелося створити модель серця пацієнта хворого на стеноз. Кардіохірург хотів чітко визначити розмір шунту, який він мав використати та окреслити прохід до дефективного місця. Кріґер каже:
«Ця модель дозволила йому скласти деталізований план дій та підготуватися краще до процедури».
Для створення моделі принтер напилює шари пластику, кожний шар обробляється ультрафіолетовими променями. Кріґер каже, що принтер використовує два види матеріалів, що дозволяє створювати моделі, надзвичайно наближені до справжніх органів, з твердими та м’якими тканинами.
Дитячий кардіолог Лора Олівьєрі каже, що з новою технологією лікарям ще багато чому доведеться навчитись:
«Для нас це зовсім нова галузь. Ці принтери щойно почали використовуватись, і ми поки що навіть не розуміємо їх повного потенціалу. Зараз ми на тому етапі, коли розмови про можливість використання нової технології щойно перейшли в її реальне застосування».
Є також і надія, що одного дня лікарям вдасться створювати частини органів на заміну ушкоджених.
Щодо цього інженер Алекс Кріґер сповнений оптимізму:
«Ось таке створення органів і є кінцевою метою, але до того ще треба йти. На це піде кілька років, але я дуже задоволений, що ми рухаємось у правильному напрямку».
