Київ – Чому «низова» влада сподівається, що європейські стандарти можна обійти? Який стратегічний вибір зробив український і європейський капітал? У чому полягає інтрига поствільнюського періоду? Про це розмірковує експерт газети «День». Він вважає, що влада низового рівня сьогодні набагато більше стурбована власним добробутом, розподілом ресурсів, їхнім контролем, і вона поки не визначилася, треба їй іти в Європу чи ні. Скоріше за все, інстинктивно вона розуміє, що ЄС їй не потрібен, адже тоді їхній спосіб життя і метод контролю за ресурсами буде поставлений під загрозою. Водночас у цієї низової влади є сподівання, що європейські стандарти таки вдасться обійти, а європейську інтеграцію зробити такою собі ілюзією. Саме тому на даний момент інтрига угоди про асоціацію полягає в тому, чи зможе її підписання стати реальним поворотом до запровадження нових норм функціонування влади в українському суспільстві і чи стане це початком зміни обличчя української влади в широкому сенсі. Стаття називається «Як правильно використати «поворотний пункт»?».
Зачарувавшись проросійською передвиборною риторикою Партії регіонів останніх років, кремлівські керівники проґавили найголовніше: доки їхні політтехнологи розвінчували шароварний український націоналізм, в Україні сформувався дієвіший націоналізм – буржуазний. І хоча українські олігархи ще не вдягають вишиванок і не говорять українською – це питання часу, переконує тижневик «Країна».
В Україні немає інновацій – і у бізнесу немає бажання їх підтримувати, переконує експерт газети «День». Економіст зауважує, що ніхто зі власників капіталів не вкладає гроші в українські сектори економіки, бо їх не модернізовано і багато з них виробляють сировину, а не високоприбуткову продукцію з великою часткою доданої вартості. Як позбутися цього? Дати більше простору бізнесу, переконаний експерт. А нові робочі місця може дати малий і середній бізнес. Тому необхідні стимули, заохочення, державна підтримка коштом держбюджету для пільгового банківського кредитування. А ще потрібно переглянути структуру видаткової частини бюджету. Адже зараз часто держава фінансує збиткові підприємства, тоді як у ЄС таке заборонено. Відтак, наголошує економіст, в Україні треба міняти структуру фінансових бюджетних потоків.
«Я хату покинув, пішов воювати, щоб землю в Гренаді селянам віддати... » – ці популярні рядки з пісні стали девізом для багатьох ідейних революціонерів, які боролися «за нашу і вашу свободу» десь за чужими океанами і морями. Газета «Сегодня» розповідає про українців, які в різні роки і на різних континентах воювали на боці повстанців. Стаття називається «Наші Че Гевари».
Зачарувавшись проросійською передвиборною риторикою Партії регіонів останніх років, кремлівські керівники проґавили найголовніше: доки їхні політтехнологи розвінчували шароварний український націоналізм, в Україні сформувався дієвіший націоналізм – буржуазний. І хоча українські олігархи ще не вдягають вишиванок і не говорять українською – це питання часу, переконує тижневик «Країна».
В Україні немає інновацій – і у бізнесу немає бажання їх підтримувати, переконує експерт газети «День». Економіст зауважує, що ніхто зі власників капіталів не вкладає гроші в українські сектори економіки, бо їх не модернізовано і багато з них виробляють сировину, а не високоприбуткову продукцію з великою часткою доданої вартості. Як позбутися цього? Дати більше простору бізнесу, переконаний експерт. А нові робочі місця може дати малий і середній бізнес. Тому необхідні стимули, заохочення, державна підтримка коштом держбюджету для пільгового банківського кредитування. А ще потрібно переглянути структуру видаткової частини бюджету. Адже зараз часто держава фінансує збиткові підприємства, тоді як у ЄС таке заборонено. Відтак, наголошує економіст, в Україні треба міняти структуру фінансових бюджетних потоків.
«Я хату покинув, пішов воювати, щоб землю в Гренаді селянам віддати... » – ці популярні рядки з пісні стали девізом для багатьох ідейних революціонерів, які боролися «за нашу і вашу свободу» десь за чужими океанами і морями. Газета «Сегодня» розповідає про українців, які в різні роки і на різних континентах воювали на боці повстанців. Стаття називається «Наші Че Гевари».
