Доступність посилання

ТОП новини
19 Жовтень 2018, Київ 16:55

Малі міста мають піаритися в соцмережах – директор Польського інституту в Україні


Ярослав Годун
Київ – В Європі малі міста почали піарити себе за допомогою нових медіа, каже директор Польського інституту в Україні Ярослав Годун. Це не потребує великих коштів, але приносить значний результат. Однак українським містечкам бракує поки традиційнішого – вказівників, доріг і заповнених веб-сайтів. Наразі ж вони неповністю використовують свій потенціал. Наприклад, не повідомляють гостям про знаменитих земляків чи знаменні події, що відбулися тут багато років тому.

– Наскільки популярними для туристів є малі містечка в Польщі?

Малі містечка мають нові обличчя. Нові обличчя, які з’явилися, вже після вступу Польщі в ЄС
– Останнім часом ці міста точно є дуже цікавими, там багато людей відпочиває. Тому що, по-перше, ці малі містечка мають нові обличчя. Нові обличчя, які з’явилися вже після вступу Польщі в ЄС. Тому що Польща отримала перші європейські гроші і завдяки цим грошам можна було заохотити нових туристів, але спочатку зробити гарну базу насамперед готелів.

Дуже цікавим зараз у Польщі є відпочинок у зелених містах або в селищах. Це називається агротуризм. Це не тільки стосується району Мазури чи, наприклад, узбережжя Балтійського моря. Але так само дуже багато з’являється туристів у тих областях, польських воєводствах, де немає аж так багато природних факторів, які б притягували туристів. І тут дуже добрим прикладом є Мазовша, Підляшшя. Там можна брати участь у роботах, які відбуваються в цьому чи іншому господарстві.

Дуже цікавими є розроблені велосипедні маршрути. Східна Польща дуже добре і цікаво розроблена – велосипедні маршрути колишніми фортецями, замками, монастирями, і це також привертає увагу.

– Ви бували в маленьких українських містечках, що мають цікаві пам’ятки? Що роблять міста Європи, чого не робиться в Україні?

– Ці малі містечка використовують весь свій потенціал. Якщо хтось народився в цьому місті, відома людина, чи щось там відбувалося, тоді це точно є на вказівниках: де це можна знайти, що саме там є.

Я можу навести приклад Дрогобича. Це місто відоме письменником Бруно Шульцем, а цього немає в жодному вказівнику – «тут бував, це колись описував Бруно Шульц…». Приїжджають не тільки поляки чи євреї, а й американці, і хочуть це побачити. І немає також вказівника, де є церква Святого Юра.

Це дуже прості, на мою думку, але дуже ефективні речі, які мають впливати на те, щоб притягувати туристів. Щоб їм допомагати в якомусь сенсі. Бо не тільки, на мою думку, готель тут є основним джерелом, що хтось приїжджає, але і те, як туриста зустрічають. А що туриста на початку зустрічає, окрім хліба і солі? Перше – це вказівники, щоб знати куди їхати. Часто людина їде, дивиться: «О, є якийсь цікавий замок 16-го століття!». Навіть якщо вони не знали цього, кажуть: давай заїдемо, подивимося! Але заїжджають, а він закритий. Або людина навіть хотіла б заїхати, але по дорозі немає такої інформації.

– Так само і туристичні центри?

– Великі польські міста мають окремі довідки, де можна знайти інформацію. Заохотити, показати інформацію західним чи закордонним туристам. Минулого року Польщу відвідало 15 мільйонів людей, із них 2 мільйони українців, які приїхали як туристи. Великі міста так само хочуть промувати свої невеликі, але дуже важливі містечка – чи це замок, чи це музей якогось письменника чи діяча, чи подія, яка колись відбулася і зараз є важливою, щоб про неї розповісти. Думаю, тут має бути синхронізація місцевої влади зі владою обласною. Тому що тільки так можна показати країну, регіон цілісно.

Не в кожному містечку маємо аеропорт, але обов’язково в цьому аеропорту мають бути довідники, які можуть показати, що, наприклад, за 30 кілометрів є монастир, а за 50 кілометрів є дуже цікаве селище, яке займається ручним виробництвом. Так і треба це все показувати, звертати увагу не тільки на великі міста, які так чи інакше мають дуже хороший піар.

Але у великих містах також знають, що люди приїжджають, зупиняються у Варшаві чи у Познані, а пізніше мандрують територією цього воєводства. Тут обов’язково, на мою думку, співдія локальної, обласної і центральної влади, яка має бути джерелом такої інформації. Ми дуже добре знаємо, що туризм у деяких країнах є основним джерелом ВВП...

– Але питання тут не так навіть у фінансуванні, як у правильних ідеях, менеджменті? Адже зробити вказівники – це не так і дорого…

У Польщі і в Західній Європі трапляється, що місцева влада абсолютно дуже чітко і професійно розробляє свої веб-сторінки
– Людина, коли хоче кудись поїхати, вона має точно знати, де це є. І вона вибирає, що це буде. Вона має мати таке основне джерело інформації. І тут не треба забувати про сучасні мас-медіа, про інтернет.

Дуже багато в Польщі і в Західній Європі трапляється, що місцева влада абсолютно дуже чітко і професійно розробляє свої веб-сторінки і не тільки державними мовами, але й англійською, французькою, російською – для того щоб приваблювати людей і показувати цей потенціал, який людям не відкритий.

Всі знають, яку велику роль, яку силу несуть соцмережі. Ця людина, яка побувала десь, вона рекомендуватиме це місто. Де ця рекомендація найбільше з’являється? У соціальних мережах. Тому що це є зона вільної розмови, спілкування і вільної, безкоштовної реклами, яка поширюється абсолютно на цілий світ.

– А що ще можна було б зробити, щоб привабити туристів в українські невеликі міста?

В України є величезний потенціал, який треба зрозуміти і максимально експлуатувати
– Я думаю, що перш за все треба дослуховуватися до тих людей, які були десь і які залишають свої думки у соцмережах. Це є таким джерелом, яким можна поміряти температуру. Видно, що людям подобається, а що не подобається. Окрім доріг, що саме може не подобатися в Україні? Але так само, що може подобатися. І в такому контексті я б і думав про те, що місцевий туризм може приносити дохід місцевій владі. Україну можна відкрити для своїх і для закордонних туристів. В України є величезний потенціал, який треба зрозуміти і максимально експлуатувати.
  • 16x9 Image

    Марічка Набока

     У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2010 отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Має публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі Ера. На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.

В ІНШИХ ЗМІ

Server error

Oops, as you can see, this is not what we wanted to show you! This URL has been sent to our support web team to look into it immediately. Our apologies.

Будь ласка, використайте пошук

Загрузка...
XS
SM
MD
LG