Ми самі витворили з Освальда таємницю його життя в СРСР – Саводнік

Із наближенням відзначення 50-ї річниці вбивства американського президента Джона Кеннеді з’являється хвиля нових книг, досліджень, котрі намагаються заповнити білі плями його біографії та обставини вбивства. Одна з них досліджує радянський розділ життя Лі Гарві Освальда, людини, яка вистрелила в президента Кеннеді 22 листопада 1963 року в Далласі. Освальд прибув до СРСР у 1959 році і провів у Мінську два з половиною роки свого життя. Після чого він повернувся до Америки, пригнічений нудним існуванням в радянській глушині. У книзі «Незваний гість: Лі Гарві Освальд у нетрях Радянського Союзу» нью-йоркський автор, журналіст Пітер Саводнік розглядає причини втечі Освальда з Америки, його життя в Мінську та те, що штовхнуло його піднятися на 6-й поверх школи в Техасі та націлити гвинтівку в голову президента Кеннеді. Кореспондент Радіо Свобода в Нью-Йорку Гезер Магер запитала під час інтерв’ю в автора цієї книги про причини рішення Освальда їхати до СРСР.

– Попрощавшись з домівкою матері, Освальд пішов на службу в морській піхоті у 17 років. До цього він разом з матір’ю був змушений змінювати місце проживання близько 20 разів. Кожен переїзд був пов’язаний з маминими невдачами – невдалі стосунки, втрата роботи, розлад чи душевна і життєва криза. Справа у тому, що Лі Гарві Освальд ніколи, з дитинства та в юності, не мав відчуття домівки, постійного пристанища. І, якщо ви розглядаєте приїзд до Радянського Союзу через цю призму, то стає ясно, що цей у пункт призначення в житті Освальда міг мати сенс у плані навіть визначення його, як можливого місця його дому.

– Чому саме СРСР? Що він бачив у цій країні, на що сподівався, коли там опинився?

– Я думаю, що таке бажання прийшло до нього через комунізм чи марксизм, з їхньою дуже агресивною риторикою і з його схильністю до відкидання життєвої мудрості та авторитетів… Та ще одне приваблювало Освальда тут – жодна країна у світі не являла собою такого повного несприйняття Америки і всього того, звідки він прибув, як Радянський Союз.

– Освальд був у Москві, де просив громадянства. Чому влада відправила його до Мінська, майже на 700 кілометрів від столиці СРСР?

– Головною метою КДБ було відправити Освальда подалі від будь-чого важливого. Тому вони бажали, щоб він осів десь у нудному, тихому місці. Якраз таких американців, котрі не поверталися до Америки, селили у провінційних містах. Майже у всіх інших випадках їх посилали до України. Його ж поселили у Мінську. Це не велика різниця з Україною…

– Освальд почав життя в Мінську досить добре, але скоро став тут нещасним. Чому він так скоро втратив ентузіазм до радянського побуту?

– Найбільш суттєве те, що за два з половиною роки життя в Мінську Освальд поволі втратив свою знаменитість. Перші шість місяців – він дуже відомий, це ж чудо – американець у Мінську. Але з плином часу все це зникає, люди звикли і вже не дивилися на Освальда, як на таке, що є чимось неординарним, важливим… Друге – Мінськ був на диво плинним, нудним, дуже комуністичним містом, тут не було того, що мали американські міста зі своїми різноманітними околицями. Одним словом, тут було нудно і сумно. А тут ще й настирний контроль КДБ… Все це посилило його почуття відчуження, відриву від місцевої спільноти.

– Із поверненням до США у 1962 році, як Ви пишете, у Освальда наростає ще більше почуття люті, відчаю, аніж перед від’їздом. Яким же був його душевний стан після повернення до Америки? Що штовхнуло 24-річного Освальда на поверх книгосховища в Далласі з гвинтівкою?

– Радянський Союз мав покласти край усім його поневірянням переїздам із дитячих та юнацьких років… Так Освальд у чомусь гостро відчув, я думаю, коли повернувся до Америки, яку він підвів, що всі його амбіції знайти стабільність були марними… За 17 місяців перед Далласом Освальд знову блукає країною, як привид, сподіваючись знайти щось, щоб його психологічно врятувало від тяжкого стану, але продовжує переживати невдачу за невдачею. Депресивний тиск наростає і нарешті призводить до цієї насильницької ідеї. Освальд виявляє, що президент їде в Даллас і вбиває його тут. Деталі цього вбивства вже багато обговорювалися… І найбільш цікаве з усього – це психологія, котра веде до вбивства.

– Чи дійсно Освальд є недооціненою постаттю в історії США? Чи ж люди бачать його таким, ким він не був, чи навпаки?

– Я думаю що реальний недолік оцінки Освальда полягає у тому, що про нього постійно думають, і ми самі цей образ створили, що він є гвинтик у чиємусь детективі. Тому він завжди зображується у такому досить аморфному, однотонному світлі, яке більше є досить неясним, темним. Ми ніколи, дійсно, не знали Освальда, я думаю, тому, що ми наполягаємо на тому, щоб не знати його. Нам подобається ідея таємниці довкола нього. Але коли кожен дивиться більш наближено на цю таємницю, то кожний розуміє, що фактично це набагато менш таємниче, аніж ми, можливо, думали. Освальд був дуже ускладнений… І коли ви прискіпливіше придивляєтеся до радянського періоду його життя, то більшість цих ускладнень стають просто порожніми.