Німецькі Євромайдани та інші акції підтримки України, що пройшли та тривають у найбільших містах країни, зібрали та об’єднали сотні небайдужих українців, більшу частину яких складає молодь, яка працює чи навчається у Німеччині. Якими ініціативами сповнена діяльність української молоді у Німеччині?
Від самого першого дня події в Україні змогли змобілізувати та об’єднати у Німеччині багатьох українців та особливо студентів – з різними інтересами, політичними поглядами та різного часу перебування. На сьогоднішній день у Німеччині діє досить розвинена громадська активність українських студентів, яка представлена різними об’єднаннями, групами, організаціями здебільшого у сферах культури, спорту, соціальної роботи та політики.
За словами голови Союзу українських студентів у Німеччині (СУСН) Катерини Проскури, зазвичай молодіжні організації діють при кожному університеті, маючи змогу впливати на його політику. Для німецьких студентів та й німців загалом є типовим самоорганізовуватись, об’єднуватися у різні групи, товариства та у таких формах вирішувати суспільно-політичні проблеми.
«У Німеччині справді так, що влада або органи самоврядування прислухаються до думки громадськості, зокрема студентства,. Так, наприклад у Баварії минулого року шляхом референдуму вирішили відмінити оплату за навчання» – розповідає Катерина Проскура.
За статутом Союз українських студентів, який діє у Німеччині вже понад 60 років, є позаполітичною, позаконфесійною та позарелігійною організацією. Не належачи до жодного університету, організація незалежно у співпраці з іншими національними об’єднаннями дбає про культурний обмін, допомагає українським студентам адаптуватися та орієнтуватися у новому середовищі.
Молодих активістів у Німеччині надихають студенти з України
Як уточнює голова СУСН, організація, як правило, не займається політикою, та не дивлячись на це, українські студенти активно проявляють себе у цій сфері. Як зазначають організатори німецьких Євромайданів, українську молодь у Німеччині до єднання та активних акцій надихнула зокрема діяльність молодіжного руху в Україні.
Як пояснює голова Робочого форуму України у Німеччині Катерина Кудін,
українські студенти у Німеччині стали набагато активнішими, особливо змотивовані студентським рухом, який є в Україні. За її словами, зміни у країні можуть бути лише через такі от студентські, молодіжні рухи.
«Мені здається, що кожний почав відчувати відповідальність за політичну, економічну ситуацію в Україні», – зауважує Катерина Кудін.
Зріст політичної свідомості
Свою активність студентам вдалося активізувати ти організувати завдяки соціальним мережам. Створюючи комунікаційні платформи, студентам вдається залучити велику кількість людей. За словами представниці активної української молоді у Берліні, ініціатора акції «Європейський союз для України» Світлани Галузинської саме гасло «Якщо не ти, то хто?» стало для неї одним із поштовхів до рішучих дій, яке вона побачила в одному з відео у соціальній мережі.
«Дивлячись при цьому, що відбувається на «Фейсбук» тут у Німеччині між німцями, ну це зараз може не досить доцільний приклад, що я вдягну сьогодні, чи де я їла вчора, то «Фейсбук» український зараз це доказ неймовірного зросту нашої політичної свідомості», – розповідає українська активістка. За словами Світлани, політика – це участь в урядуванні, в регулюванні, це те, що з українцями наразі відбувається.
На думку активістки, рух українців не закінчується Майданами, а тільки починається і українцям потрібно дорости до того, щоб організовуватися настільки, аби контролювати уряд, і довести до такого законодавства, яке б українців захищало.
Тиск ззовні може бути вирішальним
Як зауважує Світлана Галузинська, аби посилити тиск в Україні, потрібен тиск ззовні, що є вирішальним. У багатьох країнах історично відбувалися і тривали роками жахливі події та їх можна було припинити лише, коли була привернута достатня увага світової громадськості, тому потрібно привертати і залучати іноземців на будь-якому рівні, починаючи з суспільства, каже вона.
Як розповіла інша активістка, студентка з Мюнхену Уляна, яка приїхала на Майдан до Києва, це вперше, коли з часів Помаранчевої революції українці, які живуть зокрема у Мюнхені, студенти знову вийшли на Майдан, оскільки зазвичай у німецькому місті українці ніякі акції не підтримують, тому що це ті люди, які вже сказали «Україна – «ґудбай» і їм нічого не потрібно.
«Я вирішила приїхати тому, що мене обходить те, що тут відбувається в цій країні, бо я хочу вертатися. Стояти і кричати там, сенсу не має, великого. Якщо ця країна не зробить європейського вибору, я не буду мати, куди повертатися. От і все. Тому я тут до останнього. Ми або йдемо у Європу, або я залишаюся без батьківщини», – каже Уляна, студентка з Мюнхену.
У той час берлінські студенти з України вже об’єдналися у координаційно-ініціативну групу, завданням якої є, за словами одного з її засновників Андрія Іліна, діяти не з громадськістю через акції, а з політиками для визначення подальших можливостей вирішення ситуації в Україні. Наразі молоді активісти активно співпрацюють з німецькими та європейськими політиками з метою впливу на українську владу, зокрема у формі введення санкцій проти, за їхніми слвоами, «злочинного уряду» і для відрядження в Україну медіаторів для погодження ситуації. Готується петиція до Європейського парламенту, щоб закрити зокрема Януковичу та Азарову в’їзд до Європи і заморозити їхні європейські рахунки.
Від самого першого дня події в Україні змогли змобілізувати та об’єднати у Німеччині багатьох українців та особливо студентів – з різними інтересами, політичними поглядами та різного часу перебування. На сьогоднішній день у Німеччині діє досить розвинена громадська активність українських студентів, яка представлена різними об’єднаннями, групами, організаціями здебільшого у сферах культури, спорту, соціальної роботи та політики.
За словами голови Союзу українських студентів у Німеччині (СУСН) Катерини Проскури, зазвичай молодіжні організації діють при кожному університеті, маючи змогу впливати на його політику. Для німецьких студентів та й німців загалом є типовим самоорганізовуватись, об’єднуватися у різні групи, товариства та у таких формах вирішувати суспільно-політичні проблеми.
«У Німеччині справді так, що влада або органи самоврядування прислухаються до думки громадськості, зокрема студентства,. Так, наприклад у Баварії минулого року шляхом референдуму вирішили відмінити оплату за навчання» – розповідає Катерина Проскура.
За статутом Союз українських студентів, який діє у Німеччині вже понад 60 років, є позаполітичною, позаконфесійною та позарелігійною організацією. Не належачи до жодного університету, організація незалежно у співпраці з іншими національними об’єднаннями дбає про культурний обмін, допомагає українським студентам адаптуватися та орієнтуватися у новому середовищі.
Молодих активістів у Німеччині надихають студенти з України
Як уточнює голова СУСН, організація, як правило, не займається політикою, та не дивлячись на це, українські студенти активно проявляють себе у цій сфері. Як зазначають організатори німецьких Євромайданів, українську молодь у Німеччині до єднання та активних акцій надихнула зокрема діяльність молодіжного руху в Україні.
Як пояснює голова Робочого форуму України у Німеччині Катерина Кудін,
українські студенти у Німеччині стали набагато активнішими, особливо змотивовані студентським рухом, який є в Україні. За її словами, зміни у країні можуть бути лише через такі от студентські, молодіжні рухи.
«Мені здається, що кожний почав відчувати відповідальність за політичну, економічну ситуацію в Україні», – зауважує Катерина Кудін.
Зріст політичної свідомості
Свою активність студентам вдалося активізувати ти організувати завдяки соціальним мережам. Створюючи комунікаційні платформи, студентам вдається залучити велику кількість людей. За словами представниці активної української молоді у Берліні, ініціатора акції «Європейський союз для України» Світлани Галузинської саме гасло «Якщо не ти, то хто?» стало для неї одним із поштовхів до рішучих дій, яке вона побачила в одному з відео у соціальній мережі.
«Дивлячись при цьому, що відбувається на «Фейсбук» тут у Німеччині між німцями, ну це зараз може не досить доцільний приклад, що я вдягну сьогодні, чи де я їла вчора, то «Фейсбук» український зараз це доказ неймовірного зросту нашої політичної свідомості», – розповідає українська активістка. За словами Світлани, політика – це участь в урядуванні, в регулюванні, це те, що з українцями наразі відбувається.
На думку активістки, рух українців не закінчується Майданами, а тільки починається і українцям потрібно дорости до того, щоб організовуватися настільки, аби контролювати уряд, і довести до такого законодавства, яке б українців захищало.
Тиск ззовні може бути вирішальним
Як зауважує Світлана Галузинська, аби посилити тиск в Україні, потрібен тиск ззовні, що є вирішальним. У багатьох країнах історично відбувалися і тривали роками жахливі події та їх можна було припинити лише, коли була привернута достатня увага світової громадськості, тому потрібно привертати і залучати іноземців на будь-якому рівні, починаючи з суспільства, каже вона.
Як розповіла інша активістка, студентка з Мюнхену Уляна, яка приїхала на Майдан до Києва, це вперше, коли з часів Помаранчевої революції українці, які живуть зокрема у Мюнхені, студенти знову вийшли на Майдан, оскільки зазвичай у німецькому місті українці ніякі акції не підтримують, тому що це ті люди, які вже сказали «Україна – «ґудбай» і їм нічого не потрібно.
«Я вирішила приїхати тому, що мене обходить те, що тут відбувається в цій країні, бо я хочу вертатися. Стояти і кричати там, сенсу не має, великого. Якщо ця країна не зробить європейського вибору, я не буду мати, куди повертатися. От і все. Тому я тут до останнього. Ми або йдемо у Європу, або я залишаюся без батьківщини», – каже Уляна, студентка з Мюнхену.
У той час берлінські студенти з України вже об’єдналися у координаційно-ініціативну групу, завданням якої є, за словами одного з її засновників Андрія Іліна, діяти не з громадськістю через акції, а з політиками для визначення подальших можливостей вирішення ситуації в Україні. Наразі молоді активісти активно співпрацюють з німецькими та європейськими політиками з метою впливу на українську владу, зокрема у формі введення санкцій проти, за їхніми слвоами, «злочинного уряду» і для відрядження в Україну медіаторів для погодження ситуації. Готується петиція до Європейського парламенту, щоб закрити зокрема Януковичу та Азарову в’їзд до Європи і заморозити їхні європейські рахунки.
