Київ – Використання гірників в інтересах окремих сил залишилося в минулому. Тепер шахтарі – звичайний електоральний ресурс, констатує тижневик «Коментарі». Видання пише, що досі жодне політичне протистояння в Україні не обходилося без спроб розіграшу так званої «шахтарської карти». Найбільш успішно гірницькі бунти спрацювали в 1989 році, заклавши основу до падіння СРСР. Останньо ж навіть у найгучнішому досі політичному протистоянні 2004 року регіонали не змогли мобілізувати шахтарські маси для перемоги Віктора Януковича на президентських виборах. Не почула столиця потужного гуркіту гірняцьких касок і в нинішньому конфлікті. Хоча спроби використовувати гірників як форпост підтримки влади робилися неймовірні. Як припускає експерт видання, причина шахтарської пасивності – несхвалення власника багатьох шахт Рината Ахметова участі підлеглих у будь-яких політичних ігрищах. Стаття називається «Шахтарі перестали бути політичною зброєю».
Після кількох спроб розігнати Євромайдан наївні люди можуть подумати, що тепер у Віктора Януковича будуть проблеми з переобранням у 2015-му, пише «Дзеркало тижня». «Романтики революції», можливо, вважають, що репутаційні втрати занадто великі, щоб їх можна було компенсувати судомною мобілізацією та щедрими передвиборними вливаннями. Однак, як стверджує видання, для переобрання у Віктора Януковича вже все готове. Нині створення системи, на яку покладено функцію забезпечити другий термін Януковичу, не починається, а закінчується. Механізм вирішення цього завдання новий, як усе добре забуте старе. І має до оскомини знайому назву – «номенклатура». Конкретніше видання розповідає в матеріалі «Батина» гвардія, або Ступінь нерівності».
Тижневик «Український тиждень» пише, що на Євромайдан може очікувати, на перший погляд, поразка. Гарант успішно обминув пікети, які розставив на його шляху до літака пильний Майдан, з’їздив до Білокам’яної й привіз валізку з мільярдами та сертифікат на знижку. Що там у нього ще в портфелі, які боргові зобов’язання, які обіцянки, які залежності – про це українці рано чи пізно дізнаються. Зараз має значення, що євроінтеграційні сподівання на скільки-небудь осяжний період рішуче поховані. Невже це кінець? І так, і ні, зауважує видання. Адже не зважаючи, що піраміда режиму встояла, це не означає, що її варто залишити в спокої. Бо Майдан – то не звичайна демонстрація, не мітинг, не пікет, а довготривала акція. Зрозуміло, що безкінечно Майданська Січ, як її вже охрестили самі протестувальники, існувати не може. Але може довго. За результатами опитувань Фонду «Демократичні ініціативи» в минулі вихідні, 72,4% постійних учасників протестів мають намір пробути на площі «стільки, скільки треба». Якщо не для влади, то для країни загалом, для міжнародної спільноти Майдан залишиться фактором української політики. Заголовок публікації – «Територія Майдану – вся Україна».
Після кількох спроб розігнати Євромайдан наївні люди можуть подумати, що тепер у Віктора Януковича будуть проблеми з переобранням у 2015-му, пише «Дзеркало тижня». «Романтики революції», можливо, вважають, що репутаційні втрати занадто великі, щоб їх можна було компенсувати судомною мобілізацією та щедрими передвиборними вливаннями. Однак, як стверджує видання, для переобрання у Віктора Януковича вже все готове. Нині створення системи, на яку покладено функцію забезпечити другий термін Януковичу, не починається, а закінчується. Механізм вирішення цього завдання новий, як усе добре забуте старе. І має до оскомини знайому назву – «номенклатура». Конкретніше видання розповідає в матеріалі «Батина» гвардія, або Ступінь нерівності».
Тижневик «Український тиждень» пише, що на Євромайдан може очікувати, на перший погляд, поразка. Гарант успішно обминув пікети, які розставив на його шляху до літака пильний Майдан, з’їздив до Білокам’яної й привіз валізку з мільярдами та сертифікат на знижку. Що там у нього ще в портфелі, які боргові зобов’язання, які обіцянки, які залежності – про це українці рано чи пізно дізнаються. Зараз має значення, що євроінтеграційні сподівання на скільки-небудь осяжний період рішуче поховані. Невже це кінець? І так, і ні, зауважує видання. Адже не зважаючи, що піраміда режиму встояла, це не означає, що її варто залишити в спокої. Бо Майдан – то не звичайна демонстрація, не мітинг, не пікет, а довготривала акція. Зрозуміло, що безкінечно Майданська Січ, як її вже охрестили самі протестувальники, існувати не може. Але може довго. За результатами опитувань Фонду «Демократичні ініціативи» в минулі вихідні, 72,4% постійних учасників протестів мають намір пробути на площі «стільки, скільки треба». Якщо не для влади, то для країни загалом, для міжнародної спільноти Майдан залишиться фактором української політики. Заголовок публікації – «Територія Майдану – вся Україна».
