Доступність посилання

25 Червень 2017, Київ 09:59

Шахтарі у Луганську добре пам’ятають, як і їх бив «Беркут» у 1998 році


Луганськ – Спецпідрозділ «Беркут» в історії незалежної України бив не лише студентів та журналістів 30 листопада 2013 року у Києві, а й шахтарів у 1998 році в Луганську. Тоді кільки сотень гірників вимагали зароблені гроші біля облдержадміністрації, а у відповідь отримали кийки «Беркуту». На знак протесту проти таких дій влади один із шахтарів вчинив акт самоспалення. Михайло Мікерін, учасник тих подій, а тепер голова незалежної профспілки шахти імені Баракова, розповів Радіо Свобода, як все було та пояснив, що спільного між шахтарським протестом та Євромайданом.

– Розкажіть про ті події 1998 року у Луганську. Чому шахтарі тоді вийшли на акцію протесту?

У той день, коли виникла сутичка з «Беркутом» – це був День Незалежності
– Вийшли ми у липні 1998 року. У нас виникла більш ніж річна заборгованість із зарплати персоналу шахти. У тих, хто в 1997 році на подібній акції забрав гроші, була порівняно невелика заборгованість – десь 5-6 місяців. Але у головної частини персоналу заборгованість була рік і більше. Тому і визріла така ситуація. Люди захотіли, щоб їм віддали їхню зарплату, пенсію, регресні виплати і все інше. Також у вимоги входило виконання норм Конституції України – це і дотримання прав людини, і зарплата, і участь в профспілках… Почали людей душити, що вони знаходяться в профспілці, тоді адміністрація відчула безкарність, тому ось такий виступ вийшов. Там 250 людей з трьох шахт: дві людини були з шахти «Дуванна», 150 людей з шахти імені «Баракова» і людей 70-75 приїхали з шахти «Суходільська-Східна».

Нічого кримінального ми не робили. О 8:00, коли починався робочий день в Луганській обласній адміністрації, ми сідали біля головного входу до будівлі, у нас були пластикові пляшки з камінцями, і ми ними лупили по асфальту – це була така рок-музика – привітання до влади, щоб вона не забувала, що ми тут перебуваємо. Такий само концерт проводили і після завершення роботи обласної адміністрації. Влаштовували ми походи по місту, але не заважали руху громадського транспорту. Ми вважали, що причин бути нами незадоволеними немає. Хоча провокації з боку міліції були постійно. То вони когось заберуть, то когось знайдуть нібито п’яним, почнуть руки викручувати, везуть у витверезник, а виявляється, що людина твереза – може за руль сідати, то речі перенесуть в інше місце, – різне було.

А те, що стосується «Беркуту», я не знаю, хто там винний, хто це спровокував, але врешті-решт винним зробили полковника Никитенка, який у той час заміщував генерала Буднікова, що начебто, як він віддав наказ, хоча нам не повідомили, які санкції було застосовані до нього. У той день, коли виникла сутичка з «Беркутом» – це був День Незалежності, ми зробили опудало паразита – такий образ. По словнику Даля – це той, хто заважає вам жити. Як раніше капіталістів палили, так ми палили опудало тієї людини, яка заважає нам жити. Міліція оточила штабний намет, де знаходилося 25-30 людей, і прийшли сапери, сказала, що в цьому опудалі закладено вибуховий пристрій, і вимагали, аби ми його віддали. Ми віддавати його не збиралися. Виходить, що ми самі його робили, і самі себе будемо підривати? Ми вирішили, що це чергова провокація зі сторони влади, принаймні міліції. Від своїх планів ми ніколи не відмовлялися, опудало ми нікому не віддали, і тут пішов «Беркут». Була група, напевно, людей 50. Вони в кілька шеренг стояли. Після першої сутички я відразу відключився. Прийшов до тями уже в машині швидкої.

– Вас вдарив працівник «Беркуту»?

– Так, у мене була розсічені брова, лоб, рана десь сантиметрів 5-6. Був струс мозку. І синці, садна. Як вдарили, я не пам’ятаю і не бачив.

– Шахтарі чинили опір «Беркуту»?

Вони почали бити. Потім ті, хто стояв позаду нас, підключилися, взяли турнікети і пішли з турнікетами на «Беркут». І «Беркут» відійшов
– Ми одразу розступилися, вони почали бити. Потім ті, хто стояв позаду нас, підключилися, взяли турнікети і пішли з турнікетами на «Беркут». І «Беркут» відійшов. Але це я знаю зі слів колег. Сам я цього не бачив.

– Скільки тоді людей постраждало?

У важкому стані було шість людей – це ті, які потрапили в лікарню на стаціонар. А тих, хто з шишками і синцями… Майже всі були з синяками
– Тоді у важкому стані було шість людей – це ті, які потрапили в лікарню на стаціонар. А тих, хто з шишками і синцями… Майже всі були з синяками.

– Шахтар Олексій Михалєвич, якщо я не помиляюсь, він спалив себе начебто в протест проти розгону шахтарів. Ви знали цю людину?

– Він примкнув до нас, бо у нього була заборгованість близько 10 тисяч по регресу, чи 7 тисяч, щось таке. Він працював на держпідприємстві «Ровенькиантрацит», там платили вчасно, або з невеликими затримками. Він сюди прийшов через регресні виплати. У нього було троє дітей. Старшому сину було 15 років, а молодшій донці років п’ять.

– Це дійсно був такий протест ­– акт самоспалення?

Почули, коли хтось почав кричати, що людина горить. Повискакували з наметів, почали гасити
– Він ніколи не казав, що у нього є такі наміри. Там була група хлопців, будемо казати збуджених до серйозного ступеня людей, саме морально. Які казали, писали заяви, що у разі провокації з боку міліції вони можуть зробити з собою такі речі, як самоспалення. А він мовчав, він ніколи такого нічого не казав. У нас був такий порядок, що кожен міг раз протягом тижня, або двох тижнів повернутися в сім’ю. Як раз перед цим він їздив додому. І ось вночі 14 грудня це сталося. Ніхто цього не чекав, всі люди спали. Почули, коли хтось почав кричати, що людина горить. Повискакували з наметів, почали гасити.

– Це сталося безпосередньо біля обласної адміністрації?

– Так, це в районі фонтана. По алеї, якщо обличчям до адміністрації стояти – друге дерево від фонтану. На тому місці якраз це і сталося. 24 серпня і 14 грудня всі ці 15 років ми присвячуємо згадуванню тих подій.

– Ви знаєте, хто тоді дав наказ проти людей застосовувати силу?

Хто винний, ми, фактично, не знаємо. Все воно вирішувалося в міністерствах, у Єфремова у кабінетах
– Тоді формально проводилося розслідування. Чутки ходили про те, що це зробив полковник Нікитенко – заступник начальника обласного управління МВС. Матеріалів, які б підтверджували це, нам ніхто не надав. Перед нами ніхто не відзвітував. Хто винний, ми, фактично, не знаємо. Хоча я на 100 % упевнений, що Нікитенко, якщо і був там, то не головною ланкою. Все воно вирішувалося в міністерствах, у Єфремова у кабінетах. Там навіть Будніков (тодішній начальник обласного управління МВС), я думаю, грав останню скрипку. Він, коли приїхав в область, одразу пальці віялом: «Та я зараз гроші знайду, я всю цю мафію знищу». Пройшло два-три місяця і він заспокоївся. Тому там грали зовсім інші люди.

– Олександр Єфремов тоді був головою Луганської обласної державної адміністрації?

– Так, він тоді був головою обласної адміністрації. А Тихонов – головою обласної ради. Можливо, це було спільне рішення, а можливо цей наказ віддавався з більш високих кабінетів.

– Що Ви думаєте про тих людей, які сьогодні вийшли на Євромайдан?

Мене радує, що у нас стільки людей з активною громадянською позицією. Радує, що люди починають себе поважати
– Я їх вітаю. Мене радує, що у нас стільки людей з активною громадянською позицією. Мене радує, що люди починають себе поважати. У нас профспілка створилася саме на цих принципах, на цій базі, коли окремій частині колективу шахти набридло, що над ними знущаються начальники і тримають їх за ідіотів, у нас створилася профспілка, і ми досі ці принципи відстоюємо. Протест – це дуже хороша річ, це показник владі, що вона в чомусь недопрацьовує. А якщо такі протести, значить багато в чому недопрацьовує.

– Ви можете порівняти протестні настрої 2008 року і 2013. Що спільного, а яка різниця між цими, можна сказати, Майданами – луганським і київським?

Як і в нашому випадку, сьогодні люди пішли проти брехні
Такі методи показують людям всю гнилість цієї системи. Гнила і прокурорська, і судова система – всі органи влади
– Різниця в тому, що у нас тоді протест був не політичний. Сьогодні він розпочався через непідписання угоди про асоціацію з ЄС. А у нас він був чисто економічний. Заробив гроші за рік, за півтора і отримуючи 20 гривень в місяць замість 300 – такого люди не захотіли терпіти. Хоча, як і в нашому випадку, сьогодні люди пішли проти брехні. Нам завжди говорили, що грошей немає. На все інше грошей вистачало: на купівлю машин директорам і всього іншого, гроші були, а на виплату зарплат їх не було. Так само зараз, коли не підписані домовленості по євроінтеграції, люди зрозуміли, що все що їм показувалося протягом двох років – це була надумана казка. Ніхто не збирався в цю Європу, ніхто туди і не хотів, тому що такий уряд і таку державу в Європі довго терпіти не будуть. Неможливо з тими інструментами, якими зараз користується ця влада, жити у європейській спільноті. А у нас кожен, як тільки прийде, так і черговий транш. Через три роки виявляється, що на 95 % він був розкрадений, розсований по різних кишенях, по різним офшорах. Повна безвідповідальність…

Зараз ось намагалися на прикладі Тимошенко показати, що у нас є суд, є стремління до справедливості. Якщо порахувати, скільки разів Масол був прем’єр-міністром і скільки за той час цих бюджетів було розкрадено, скільки разів Пустовойтенко і всі інші – не одного правителя не розслідували його діяльність і не притягнули до відповідальності. Такі методи вибіркові і показують людям всю гнилість цієї системи. Вона згнила не лише політично, гнила і прокурорська, і судова система – всі органи влади. Зараз ми пишемо в інспекцію з праці, що в нас порушується одне, друге, третє. Якщо вони п’ять років тому писали, що то, дійсно, є такі порушення, то зараз пишуть, що порушень не виявлено, а вони ті ж самі. Ось це спільне з Майданом – те, що люди відчули себе обманутими, і спільне, що було застосовано силу. Ми нещодавно говорили, намагалися згадати такі факти, коли «Беркут» був застосований до населення, ми не змогли до нашого випадку, 24 серпня 1998 року, згадати таких випадків.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG