Що заважає єдності українців?

Львів – В Україні донині не витворилася єдина політична нація, вважають деякі львівські історики. Однак, на їхню думку,українцям у різних куточках країни варто над цим працювати. І, зокрема, не вестися на політичні спекуляції довкола питання регіональних відмінностей – теми, популярної як у владі, так в опозиції.

Традиційно з року в рік у Львові День Соборності відзначають за одним сценарієм: місцеве «начальство» об’їжджає цвинтарі, кладе квіти на могили діячів ЗУНР і Української Галицької армії, а пообіді у львівській опері – урочиста академія, організована обласною адміністрацією. Зазвичай, всі запрошені – представники влади, політики, інтелігенції – чемно приходять.

Сьогодні, у 95- річницю проголошення Акту Злуки, важливо акцентувати увагу на єднанні України, на тих помилках, які були допущені після проголошення Соборності і призвели до того, що українська держава проіснувала недовго, наголошує історик Микола Посівнич. Науковець проводить паралель із сучасними подіями.

«На Софійській площі резолюцію ухвалили декларативно, а не на ділі. Діячі Центральної ради, галицькі політики не переступили через власні амбіції, не погодились на створення єдиного державного організму, не відстоювали національні інтереси, а власна корисливість у них домінувала. Це і призвело до того, що всі проблеми – як тоді, так і тепер – від того, що не визначились з єдиним лідером, програмою втілення, а головне – не було довіри і домовленостей. На жаль, українці не виконують взятих на себе зобов’язань, не доводять справи до кінця, а ще довірливі до ворогів, які їх обдурюють. Як тепер, так і тоді», – каже історик.

Політизація відмінностей

Саме поняття «соборності» мешканці Західної та Східної України трактують по-різному, вважає науковець Микола Посівнич. «Для пересічного українця головне – стабільність, порядок і таке інше. Для галичан ефемерна соборність означає втілення значущості в загальноукраїнському масштабі», – каже історик.

«Створення дійсно політичної нації, національної ідеї за найкращими західними зразками, в Україні не відбулося. Україна приречена жити у тих кордонах, які маємо, і у тому складі. Різноманіття поглядів, думок, культури є, з одного боку проблемою, а з іншого – силою», – переконаний Микола Посівнич.

Із 2004 року відмінності між Півднем, Сходом і Заходом, Центром України почали набувати політичного характеру. І це була свідома позиція політиків, відповідальність за яку несуть опозиційні сили і Партія регіонів. Таку думку висловив професор Львівського національного університету Анатолій Романюк.

«Ющенко у Донецьку тоді казав «ми і ви», мовляв, вас ми посадимо. Це відображає загальну тенденцію. Маємо пам’ятати виборчу кампанію 2006-2007 років, яку проводила Юлія Тимошенко, – це теж було на політичному протиставленні, яке присутнє сьогодні і накладається на те, що влада нині чітко ділить на «ви і ми», лише «їхні» і «не їхні» змінились», – зазначає професор.

«Ця проблема і методи, які використовуються у політичному житті, ставлять серйозне питання про перспективи України і про те, що Україна і далі залишатиметься поділеною. На жаль, кроків на об’єднання Україна далі немає», – наголошує Анатолій Романюк.

Нині для єднання країни важливо враховувати як відмінні позиції жителів різних регіонів, так і об’єднавчі. Адже всі громадяни країни хочуть жити краще, у стабільній країні, почуватись захищеними. Натомість політикам вигідно спекулювати на питанні розколу держави, бо це спрацьовує під час виборів.

«Рідна хата не постане, якщо не буде українського моноліту, коли українці не зможуть мимо всіх різниць, які їх ділять, завести поміж собою якнайбільшої єдності», – писав у грудні 1941 року митрополит Андрей Шептицький.