Сочі: реалії поза олімпійськими аренами

Приготування Росії до зимової Олімпіади 2014 року в Сочі перевернуло життя громадян цього причорноморського курорту і його передмість догори ногами, а у деяких випадках – у прямому значенні цього слова. Це й руйнування жител внаслідок сповзання ґрунту від активності будівельників, прокладення нових, надзвичайно коштовних доріг позбавило багатьох росіян у передмістях води в колодязях, навіть ізолювало їх від руху громадського транспорту, залишило без газопостачання, електроенергії.

Все розпочалося з того, що раптом однієї ночі з даху будинку Дмитра Абжана почала падати черепиця. Через кілька днів будинок різко перекосився, наполовину перекинувся. Причиною став зсув ґрунту від перевантаження схилу. Вантажівки незаконно скидали сміття на схилі у верхній частині їхньої вулиці під час приготувань до зимової Олімпіади и Сочі, яка має розпочатися 7 лютого.

Суд постановив, що Дмитро Абжан має право на компенсацію, однак це рішення до сьогодні не виконане, а його велика родина притулилася в напівзруйнованому, хиткому приміщенні. 27-річний Дмитро Абжан жартує і каже, що це так само, як нібито перебування у «відкритому космосі» та додає, що всі його скарги до місцевої влади залишаються без відповіді:

«Не було жодної реакції. Ми не знаємо, що робити, куди звертатися і що ще ми можемо зробити. Діти ростуть. Попереду має бути якесь майбутнє, але, насправді, ми, місцеві мешканці, котрі тут народилися і виросли, по суті – виявилися бездомними», – зауважує Дмитро Абжан.

По той бік дороги

Ласкаво просимо на інший бік олімпійського міста Сочі. Підготовка до Ігор вилилася у рекордні 51 мільярд доларів. Однак це не лише зведення блискучих стадіонів, лижних баз при перебудові Сочі, але й кошмарні потрясіння для багатьох місцевих жителів, таких, як згаданий вже Дмитро Абжан.

Провалля між сочинськими переможцями і тими, хто зазнав поразки, особливо видно на дорозі, котра з’єднує узбережжя з показовим лижним курортом Красная Поляна, де має відбутися чимало олімпійських змагань цих зимових Ігор. Автомобільне шосе і паралельна залізниця довжиною в 50 кілометрів обійшлася в понад 8 мільярдів, на що російське видання модного журналу Esquire відреагувало, що за таку ціну ці дороги можна було викласти модними сумками Louis Vuitton, чи ікрою або ж фуа-ґра (делікатес із гусячої печінки).

За два кілометри від дороги село Ахштир, вкрите товстим прошарком білого пилу. Колодязі тут пересохли. Немає газу. Місцеві жителі не можуть продати вирощену хурму тому, що вона вкрита шаром цементу.

Ба більше, дорога в Красную Поляну перекрила доступ жителям Ахштира до громадського транспорту в південний Адлерський район Сочі. Влада не виконала своєї обіцянки місцевим жителям – прокласти дорогу до нової автомагістралі.

Ще змушує переживати 65-річного пенсіонера Віктора Колєніна, котрий став інвалідом у 1986 році під час ліквідації наслідків катастрофи в Чорнобилі. Він бідкається про те, як йому добиратися до лікарні та про навантаження на його легені від згаданого будівельного пилу.

«Це було найчистіше село в районі Адлера, Великого Сочі. Вони перетворили це у звалище сміття. Адміністрація знає про це дуже добре і навіть не дивиться у цей бік», – розповів Радіо Свобода Віктор Колєнін.

А місцева 53-річна Олена Рунович каже, що вона була змушена піти з роботи, щоб забирати молодшу дочку зі школи через будівельні майданчики і дві магістралі.

«Перетворили у смітник»

Віктор Колєнін, Олена Рунович та інші місцеві жителі, котрі зібралися біля місцевого колодязя, розповіли Радіо Свобода про вплив зимової Олімпіади на їхнє село. Вони незадоволені тим, що «деякі люди отримали від цього все, а місцевим жителям залишається бути без нічого».

На Бакинській вулиці Сочі, де живе Дмитро Абжан, багато людей звинувачують місцеву владу. Його сусідка, 85-річна Поліна Калайджан, живе у перекошеному будинку, котрий поступово сповзає вниз по схилу. Вона живе у ньому з дев’ятьма членами родини, включно з 89-річним чоловіком. Їм також обіцяли компенсацію, котрої вони так і не змогли дочекатися, каже Поліна.

«Ми писали Путіну, ми писали Медведєву, писали в Краснодар, ми всюди писали, – розповідає жінка. – Але місцева влада не звертає уваги. Кажуть, що не можуть нам допомогти».

Все повідключали

Розгорнута всюди в Сочі величезна новобудова призвела до постійних відключень світла, що віддавна триває й досі. Як написала у своєму блозі Ольга Агалакова, місячне світло в Сочі набрало нового значення: Місяць став основним засобом освітлення в Ізмайловці, Семенівці.

Дехто в Сочі чекає на повернення електропостачання, як чистого повітря після Олімпіади. Але інші, як Дмитро Абжан, котрі зазнали збитків, бояться, що про них забудуть.

«Якщо бути справедливими, ми не просто прибули сюди на кілька днів – ми тут народилися та виросли. І не лише ми. Наші діди, прадіди тут народилися та виросли, – наголошує він. – Ми ж виявилися бездомними і нічого не можемо з цим порадити. І це не наша вина. У чомусь ми розділяємо радість від того, що Олімпіада тут, це все ж Ігри і вони збудували дороги та інше. Але не ображайте ж місцевих жителів! Якщо ви щось заробите на цьому, то дайте й нам щось взамін. І не руйнуйте, залишаючи місцевих без будинків, а після проведення Олімпіади, поїхавши звідси, про все забувши».

Олімпіада в Сочі ще не стартувала, але вже є чимало людей, котрі зазнали в ній тяжкої і сумної поразки.

Матеріал підготували Tom Balmforth і Василь Зілгалов