Львів – Під посилену відповідним законом норму Кримінального кодексу «про відповідальність за заперечення або виправдання злочинів фашизму», можна підвести усю українську історію від 20-х років минулого століття і весь процес національного відродження в Україні, вважають львівські історики. Це лише «зброя» проти опонентів влади, яка кожного свого критика називає «фашистом», наголошують вони.
Львівські школярі вивчають історію України не лише за підручниками, затвердженими Міносвіти, але й за посібниками, виданими за кошт міського бюджету. А тому на уроках історії говорять про ОУН, УПА, Голодомор, про визначні українські постаті у більшому обсязі від обов’язкової програми.
Вчитель історії Андрій Закалюк є автором посібника «Вступ до історії України для п’ятого класу». Він вважає, що учні повинні отримувати об’єктивну інформацію, а не напівправду про історію держави. Тому зосередив увагу на тих моментах історії, які упущені в офіційному підручнику.
Андрій Закалюк каже, що зважаючи на те, що Міносвіти останні чотири роки упускає чимало історичних фактів в історії України, ухвалена стаття закону трактуватиметься вибірково.
«Не буде дивним, якщо ті люди, які позитивно ставляться до Шухевича і Бандери, матимуть проблеми з законом, справді їх можуть притягнути до кримінальної відповідальності. Бо дуже розмита межа, як трактувати неофашистів і неонацистів. Якщо я визнаю УПА, а хтось вирішить, що це фашисти, то це повне безглуздя. Люди, які ухвалюють закони, не вникають в освіту, намагаються спекулювати на темах, які дратівливі і по різному сприймаються у західних і східних областях», – наголосив Андрій Закалюк.
Засудити треба не лише фашизм і нацизм, але й комунізм – історик
Координатор проекту «Нова доба», керівник Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін Петро Кендзьор вважає, що не було жодних підстав ухвалювати закон про заборону неофашистської, неонацистської діяльності, бо такі явища в Україні не поширені. Якщо вже у законі засуджується фашизм і нацизм, то мав би засуджуватись і комунізм, радянська тоталітарна політика, наголошує історик.
«Ми мали б ухвалити закон про наш осуд тиранії, і диктатури в історії України. Це мав би бути закон про засудження злочинів тоталітаризму у ХХ столітті і недопущення проявів тоталітаризму у сучасному житті. Такий закон був би на часі для українського суспільства і не розділяв би це суспільство, а вчив би його, прихильників різних версій історії», – говорить Петро Кендзьор.
Незрозуміло для істориків те, як вони згідно з законом, мають розглядати минулі події, коли попередники сучасних комуністів укладали відкритий союз із фашистами і нацистами.
«Як маємо трактувати юридично затверджений документ, коли 2 вересня 1933 року був прийнятий радянсько-італійський договір про дружбу, ненапад, нейтралітет між керівництвом Радянського Союзу і урядом Муссоліні. За цим договором італійці поставляли в Радянський Союз сучасні розробки кораблів, а Радянський Союз у 1933 (рік Голодомору в Україні) постачав продовольство для фашистської Італії, іншу сировину для фашистів, яких засуджує закон. Як ми можемо за буквою закону це розцінювати: чи маємо право піднімати ці питання, бо мова йде про співпрацю. Яким чином маємо оцінювати дії комуністичної влади у рамках цього закону. Інше Пакт Молотова-Ріббентропа, це було не примирення двох тоталітарних систем – радянської і нацистської, а примирення двох ідеологій, це було злиття воєдино як фізично так і духовно. В єдиному екстазі два тирани, дві ідеології – фашистська і комуністична розпочали Другу світову війну і ці злочини та трагедії війни. І згідно з законом, вина теж лежить на комуністах, які у певний період були союзниками фашистів», – наголосив історик.
Ще один історичний факт залишається показовим, радянсько-німецький парад у 1939 році у Бресті. Петро Кендзьор звертає увагу на те, що чимало понять у законі супроводжують терміном «нео», що скеровано з прицілом на сучасну ситуацію в Україні.
Закон відкриває можливість для вибіркового його застосування, він стане ще одним елементом для маніпулювання з боку політиків з метою нагнітання ситуації в Україні і поглиблення розколу України, зазначають львівські історики.
Закон ухвалили після скасування «диктаторських»
Президент України 31 січня підписав закон №735-VII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за заперечення або виправдання злочинів фашизму».
Законодавчим актом доповнено Кримінальний кодекс України новою статтею 436-1 «Публічне заперечення чи виправдання злочинів фашизму, пропаганда неонацистської ідеології, виготовлення та (або) розповсюдження матеріалів, у яких виправдовуються злочини фашистів і їх прибічників».
Згідно із законом, «публічне заперечення чи виправдання злочинів фашизму проти людяності, вчинених у роки Другої світової війни, зокрема злочинів, здійснених організацією «Вафен-СС», підпорядкованими їй структурами, тими, хто боровся проти антигітлерівської коаліції і співробітничали з фашистськими окупантами, а також пропаганда неонацистської ідеології, виготовлення та(або) розповсюдження матеріалів, у яких виправдовуються злочини фашистів і їх прибічників карається штрафом від 500 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8,5 тис. - 17 тис. грн.) або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк».
Закон ухвалили 28 січня в пакеті з чотирьох законопроектів, запропонованих після скасування дев’яти «диктаторських законів 16 січня».
Львівські школярі вивчають історію України не лише за підручниками, затвердженими Міносвіти, але й за посібниками, виданими за кошт міського бюджету. А тому на уроках історії говорять про ОУН, УПА, Голодомор, про визначні українські постаті у більшому обсязі від обов’язкової програми.
Вчитель історії Андрій Закалюк є автором посібника «Вступ до історії України для п’ятого класу». Він вважає, що учні повинні отримувати об’єктивну інформацію, а не напівправду про історію держави. Тому зосередив увагу на тих моментах історії, які упущені в офіційному підручнику.
Андрій Закалюк каже, що зважаючи на те, що Міносвіти останні чотири роки упускає чимало історичних фактів в історії України, ухвалена стаття закону трактуватиметься вибірково.
Люди, які ухвалюють закони, намагаються спекулювати на темах, які дратівливі і по різному сприймаються у західних і східних областяхАндрій Закалюк
Засудити треба не лише фашизм і нацизм, але й комунізм – історик
Координатор проекту «Нова доба», керівник Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін Петро Кендзьор вважає, що не було жодних підстав ухвалювати закон про заборону неофашистської, неонацистської діяльності, бо такі явища в Україні не поширені. Якщо вже у законі засуджується фашизм і нацизм, то мав би засуджуватись і комунізм, радянська тоталітарна політика, наголошує історик.
«Ми мали б ухвалити закон про наш осуд тиранії, і диктатури в історії України. Це мав би бути закон про засудження злочинів тоталітаризму у ХХ столітті і недопущення проявів тоталітаризму у сучасному житті. Такий закон був би на часі для українського суспільства і не розділяв би це суспільство, а вчив би його, прихильників різних версій історії», – говорить Петро Кендзьор.
Незрозуміло для істориків те, як вони згідно з законом, мають розглядати минулі події, коли попередники сучасних комуністів укладали відкритий союз із фашистами і нацистами.
Пакт Молотова-Ріббентропа, це було не примирення двох тоталітарних систем – радянської і нацистської, а було злиття воєдино як фізично так і духовноПетро Кендзьор
Ще один історичний факт залишається показовим, радянсько-німецький парад у 1939 році у Бресті. Петро Кендзьор звертає увагу на те, що чимало понять у законі супроводжують терміном «нео», що скеровано з прицілом на сучасну ситуацію в Україні.
Закон відкриває можливість для вибіркового його застосування, він стане ще одним елементом для маніпулювання з боку політиків з метою нагнітання ситуації в Україні і поглиблення розколу України, зазначають львівські історики.
Закон ухвалили після скасування «диктаторських»
Президент України 31 січня підписав закон №735-VII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за заперечення або виправдання злочинів фашизму».
Законодавчим актом доповнено Кримінальний кодекс України новою статтею 436-1 «Публічне заперечення чи виправдання злочинів фашизму, пропаганда неонацистської ідеології, виготовлення та (або) розповсюдження матеріалів, у яких виправдовуються злочини фашистів і їх прибічників».
Згідно із законом, «публічне заперечення чи виправдання злочинів фашизму проти людяності, вчинених у роки Другої світової війни, зокрема злочинів, здійснених організацією «Вафен-СС», підпорядкованими їй структурами, тими, хто боровся проти антигітлерівської коаліції і співробітничали з фашистськими окупантами, а також пропаганда неонацистської ідеології, виготовлення та(або) розповсюдження матеріалів, у яких виправдовуються злочини фашистів і їх прибічників карається штрафом від 500 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8,5 тис. - 17 тис. грн.) або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк».
Закон ухвалили 28 січня в пакеті з чотирьох законопроектів, запропонованих після скасування дев’яти «диктаторських законів 16 січня».
