Європа – це не місце, де поважають права людини, де всі громадяни рівні перед законом, де створені механізми боротьби з корупцією і панують високі стандарти життя. Європа – це край морального пороку, занепаду сімейних цінностей, процвітання гомосексуалізму та інших аморальних практик, де українцям немає чого робити. Це намагаються довести звичайним українцям українські можновладці, власники європейських маєтків, дипломатичних паспортів, які дають можливість вільно подорожувати країнами ЄС, і люди, які власне майбутнє і майбутнє своїх дітей бачать не в Україні, і не за її східним, а саме за західним кордоном.
Мало який публічний виступ міського голови Харкова Геннадія Кернеса обходиться без нападок на представників ЛГБТ-спільноти, уявних чи справжніх, а точніше, представників опозиційного табору, яких він зараховує або до геїв, або до їхніх активних прихильників. Чесні журналісти, за словами харківського мера, викривають порок, а нечесні – прізвища лідерів із нетрадиційною сексуальною орієнтацією свідомо замовчують.
«Ви ж замовчуєте, що сьогодні серед їхніх лідерів половина геїв? Я називаю все своїми іменами. Вони роздягаються догола і разом цілуються, і чинять свою брудну справу. Скажіть, будь ласка, вони після цього виходять на сцену Майдану, кажуть про те, які мають бути цінності», – публічно переймається приватним життям опозиціонерів Геннадій Кернес під час засідання міської ради.
«Кожен нехай вийде на площу самостійно і висловить свою позицію, подобаються йому ці «пєдіки» чи не до вподоби», – закликав перед черговим мітингом бюджетників міський голова Геннадій Кернес.
Харків’яни позбавляються права на приватне життя, попереджають правозахисники. Насправді, для того, щоб потрапити у немилість до харківського голови, зовсім не потрібно бути активістом сексуальних меншин. Достатньо хотіти інтеграції України в Європу.
«Кожен з нас ходить практично під ковпаком, постійним наглядом. Кожного з нас можуть звинуватити в будь-якому подібному злочині, тобто змонтувати переписку в соцмережах. Для цього потрібно тільки найняти гарного спеціаліста айтішника, який з вашої сторінки відправлятиме якісь посилання на порноролики. Їм вигідно культивувати це негативне ставлення до секс-меншин, щоб розігрувати як політичну карту. Для того, щоб налаштувати одну частину суспільства проти іншої», – ділиться міркуваннями філолог Олександр Чижов.
У січні міліція звинуватила його у поширенні інтернетом гей-порнографії і в спробі схилення до одностатевого контакту чоловіка, що поскаржився на Олександра до правоохоронних органів.
Олександр висловлює упевненість, що ця справа терміново була сфабрикована через його громадську активність на Євромайдані. Активісти української ЛГБТ-спільноти переконані, за задумом політтехнологів, гомосексуали стали в одному ланцюжку таких технологій, що мали розділити українське суспільство навпіл та й Майдан зокрема, як-то мова, національність та віра.
Російська технологія
«Це російська технологія. Донедавна питання прав ЛГБТ на Майдані не стояло. Цього всі уникали. Є два типи людей. Перші – ліберальні громадяни, які повністю сповідують принципи Європейського союзу в повному контексті із забороною дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації. Друга частина людей за Європейський союз і за угоду про асоціацію, але вони для себе не включають права ЛГБТ. І ціллю політтехнологів зі східної держави «дуже доброзичливої» було роз’єднати Євромайдан», – переконаний редактор національного порталу ЛГБТ України Богдан Глоба.
За його спостереженнями, тема геїв завжди дістається зі скриньки Пандори, коли негайно потрібно відволікти суспільство від невигідного владі конфлікту чи економічного колапсу, ну а деякі політики вже не цуралися братися відстоювати права секс-меншин, аби поліпшити собі рейтинги.
«Якщо Ви згадаєте позаминулорічну кампанію в парламенті, вперше в цій кампанії була використана ЛГБТ-карта, коли окремі кандидати у депутати йшли під гаслами впровадження закону проти пропаганди гомосексуалізму. Навіть партії включали це питання до своїх передвиборчих програм. Тож політтехнологи спеціально роздмухують цю тему в Україні, загострюють, а потім використовують з різними цілями, аби відволікти увагу громадян, або для проходження депутатів у парламент», – констатує Богдан Глоба.
«Два дядьки не сім’я – це розпуста, маячня!», «Гей-рівноправ’я без компромісів!» – ці гасла для українського електорату не нові. Супротивники і прибічники ухвалення закону України про заборону пропаганди гомосексуалізму півтора року тому виходили з плакатами під стіни парламенту, де правозахисники та активісти на пікетах секс-меншин намагалися довести, що цей документ несе порушення прав людини, а прихильники традиційних сімей заявляли, що новий закон допоможе захистити дітей від збочень.
Азаров лякав «антимайданівців»
А це вже новий елемент геополітичного шантажу з використанням гей-тематики від самого Миколи Азарова – у листопаді він як прем’єр-міністр разом з урядом відмовився підписувати угоду про асоціацію України з ЄС.
«На початку грудня під час багатотисячного мітингу регіоналів, що в народі назвали «антимайданом», Азаров із трибуни заявив: «Вони виступають, ці так звані лідери, і розповідають казки на кшталт того, якби підписали б угоду і завтра їздили б без віз у Європу. Нічого подібного. Ми ще маємо виконати низку умов. А ви знаєте, що це за умови? Ми повинні узаконити одностатеві шлюби. Ми маємо ухвалити закон про рівність сексуальних меншин. Чи готове наше суспільство до цього?».
Бюджетники, яких привезли на «антимайдан», тоді гучно одностайно відповіли: «Нііі!»
Таки дійсно, кажуть правозахисники, українці ще не готові сприйняти поряд із собою на рівних гея чи лезбійку. І це при тому, що такі люди працюють в офісах, їздять міським транспортом пліч-опліч з нами. А перекручування українськими політиками вимог Євросоюзу, що стосуються захисту прав ЛГБТ-спільноти, лише погіршує і так надто складну ситуацію з людьми нетрадиційної сексуальної орієнтації. Єврокомісар Штефан Фюле неодноразово наголошував, що антидискримінаційний закон не був умовою для підписання угоди про асоціацію з ЄС.
Аналітика правозахисників свідчить, що в Україні є всі передумови для зловживань, маніпуляцій, фізичного насилля та переслідувань громадян за сексуальною ознакою.
«На нас чіпляють багато стереотипів»
За результатами соціологічного дослідження, що мало на меті визначити сприйняття ЛГБТ в українському соціумі, а також шляхів його поліпшення, більшість жителів країни сприймають гомосексуальність як щось негативне. 63 відсотки з них вважають, що це «хвороба або результат психічної травми». Чверть респондентів вважають, що від гомосексуальності можна вилікуватися.
«Данні дослідження свідчать, що найбільший негатив демонструється проти трансгендерних людей: 42 відсотки респондентів вважають, що їх «взагалі не можна пускати в Україну». 41 відсоток вважає, що «в Україну не слід пускати бісексуальних жінок. Такої ж думки про бісексуальних чоловіків дотримуються 40 відсотків респондентів. 39 відсотків категорично налаштовані проти геїв, 38 відсотків – проти лесбіянок», – йдеться в оприлюдненому звіті соціологічного дослідження, що восени проводила громадська організація «Гей-альянс Україна». Більшість Українців проти одностатевих шлюбів і проти виховання дітей у нетрадиційних родинах. Тому й не дивно, що в Україні гомосексуали змушені жити відокремлено, бо хто зна як відреагує шеф фірми, батьки чи медики в лікарні.
«На нас чіпляють багато стереотипів. У суспільстві немає розуміння, що гомосексуальність – це не про секс, а про кохання. Завжди ЛГБТ спільноту асоціюють із сексуальними злочинами, завжди асоціюють із педофілією – це ж не так. Таке упередження – це наслідок неосвіченості з цих питань, через брак чесної об’єктивної інформації», – зазначає Богдан Глоба.
Михайло і Микола – художник і актор. 28 лютого любляча пара святкуватиме 30-річчя дружби і кохання.«Ми діти Радянського Союзу. І природно, для того, щоб захиститися від навколишнього світу, який не завжди адекватно ставиться до таких, як ми, то потрібно мати підтримку поруч. Я й отримав підтримку на ці 30 років», – розповідає Михайло про головний секрет тривалої любові з Миколою.
«Я вважаю, що моя любов базується на довірі, на повазі. Звісно, почуття любові, тяги один до одного – воно сильне спочатку, а потім з часом воно притупляється. Воно переходить або в розрив, або переростає в повагу та довіру, так є, як і в звичайних сім’ях, і це, очевидно найцінніше», – міркує Микола.
Споглядаючи за маячнею та спекуляціями на гей-тематиці Михайло і Микола говорять, що ставлення до геїв погіршується, з них намагаються зробити другосортних людей.
«Наразі треба взагалі відмовитися від порушення цієї теми. Поки Україна не вибере головний векторний напрямок. Якщо це буде Європа, тоді буде новий етап дискусії та толерантності. А якщо це буде вектор до Росії, тоді доведеться говорити про полювання на відьом», – побоюється Михайло.
Представники українського ЛГБТ-середовища не вимагають чогось надзвичайного у влади – лише просять забезпечення прав людини в таких сферах, як трудові відносини, майнові прави, свобода асоціацій і мирних зборів, приватного і сімейного життя, освіти, охорони здоров’я, спорту тощо. Проте лідеру громадської організації «Точка опори» Богданові Глобі не видається, що найближчим часом виконавчі і законодавчі органи почують вимоги гей-спільноти. За його передбаченням, можна очікувати протилежних законодавчих ініціатив, знов ж таки запозичених в Росії.
«Якщо вже пішли такі танці, то, я думаю, незабаром нас чекає закон як у Росії про так звану «заборону пропаганди гомосексуалізму», – ділиться інформацією зі своїх джерел в українському парламенті Богдан Глоба. У підпіллі українського гей-середовища, за різними підрахунками, перебуває від 800 тисяч до одного мільйона громадян держави.
«Я думаю, якщо ми станемо частиною європейської спільноти, то у нас лише зміниться ставлення влади до секс-меншин, вони просто не будуть культивувати цю тему, за рахунок цього саме суспільство стане толерантнішим до представників гей-спільноти», – переконаний харків’янин Олександр Чижов.
Мало який публічний виступ міського голови Харкова Геннадія Кернеса обходиться без нападок на представників ЛГБТ-спільноти, уявних чи справжніх, а точніше, представників опозиційного табору, яких він зараховує або до геїв, або до їхніх активних прихильників. Чесні журналісти, за словами харківського мера, викривають порок, а нечесні – прізвища лідерів із нетрадиційною сексуальною орієнтацією свідомо замовчують.
«Ви ж замовчуєте, що сьогодні серед їхніх лідерів половина геїв? Я називаю все своїми іменами. Вони роздягаються догола і разом цілуються, і чинять свою брудну справу. Скажіть, будь ласка, вони після цього виходять на сцену Майдану, кажуть про те, які мають бути цінності», – публічно переймається приватним життям опозиціонерів Геннадій Кернес під час засідання міської ради.
«Кожен нехай вийде на площу самостійно і висловить свою позицію, подобаються йому ці «пєдіки» чи не до вподоби», – закликав перед черговим мітингом бюджетників міський голова Геннадій Кернес.
Харків’яни позбавляються права на приватне життя, попереджають правозахисники. Насправді, для того, щоб потрапити у немилість до харківського голови, зовсім не потрібно бути активістом сексуальних меншин. Достатньо хотіти інтеграції України в Європу.
«Кожен з нас ходить практично під ковпаком, постійним наглядом. Кожного з нас можуть звинуватити в будь-якому подібному злочині, тобто змонтувати переписку в соцмережах. Для цього потрібно тільки найняти гарного спеціаліста айтішника, який з вашої сторінки відправлятиме якісь посилання на порноролики. Їм вигідно культивувати це негативне ставлення до секс-меншин, щоб розігрувати як політичну карту. Для того, щоб налаштувати одну частину суспільства проти іншої», – ділиться міркуваннями філолог Олександр Чижов.
У січні міліція звинуватила його у поширенні інтернетом гей-порнографії і в спробі схилення до одностатевого контакту чоловіка, що поскаржився на Олександра до правоохоронних органів.
Олександр висловлює упевненість, що ця справа терміново була сфабрикована через його громадську активність на Євромайдані. Активісти української ЛГБТ-спільноти переконані, за задумом політтехнологів, гомосексуали стали в одному ланцюжку таких технологій, що мали розділити українське суспільство навпіл та й Майдан зокрема, як-то мова, національність та віра.
Російська технологія
Це – російська технологія. Донедавна питання прав ЛГБТ на Майдані не стоялоБогдан Глоба
За його спостереженнями, тема геїв завжди дістається зі скриньки Пандори, коли негайно потрібно відволікти суспільство від невигідного владі конфлікту чи економічного колапсу, ну а деякі політики вже не цуралися братися відстоювати права секс-меншин, аби поліпшити собі рейтинги.
«Якщо Ви згадаєте позаминулорічну кампанію в парламенті, вперше в цій кампанії була використана ЛГБТ-карта, коли окремі кандидати у депутати йшли під гаслами впровадження закону проти пропаганди гомосексуалізму. Навіть партії включали це питання до своїх передвиборчих програм. Тож політтехнологи спеціально роздмухують цю тему в Україні, загострюють, а потім використовують з різними цілями, аби відволікти увагу громадян, або для проходження депутатів у парламент», – констатує Богдан Глоба.
«Два дядьки не сім’я – це розпуста, маячня!», «Гей-рівноправ’я без компромісів!» – ці гасла для українського електорату не нові. Супротивники і прибічники ухвалення закону України про заборону пропаганди гомосексуалізму півтора року тому виходили з плакатами під стіни парламенту, де правозахисники та активісти на пікетах секс-меншин намагалися довести, що цей документ несе порушення прав людини, а прихильники традиційних сімей заявляли, що новий закон допоможе захистити дітей від збочень.
Азаров лякав «антимайданівців»
А це вже новий елемент геополітичного шантажу з використанням гей-тематики від самого Миколи Азарова – у листопаді він як прем’єр-міністр разом з урядом відмовився підписувати угоду про асоціацію України з ЄС.
«На початку грудня під час багатотисячного мітингу регіоналів, що в народі назвали «антимайданом», Азаров із трибуни заявив: «Вони виступають, ці так звані лідери, і розповідають казки на кшталт того, якби підписали б угоду і завтра їздили б без віз у Європу. Нічого подібного. Ми ще маємо виконати низку умов. А ви знаєте, що це за умови? Ми повинні узаконити одностатеві шлюби. Ми маємо ухвалити закон про рівність сексуальних меншин. Чи готове наше суспільство до цього?».
Бюджетники, яких привезли на «антимайдан», тоді гучно одностайно відповіли: «Нііі!»
Таки дійсно, кажуть правозахисники, українці ще не готові сприйняти поряд із собою на рівних гея чи лезбійку. І це при тому, що такі люди працюють в офісах, їздять міським транспортом пліч-опліч з нами. А перекручування українськими політиками вимог Євросоюзу, що стосуються захисту прав ЛГБТ-спільноти, лише погіршує і так надто складну ситуацію з людьми нетрадиційної сексуальної орієнтації. Єврокомісар Штефан Фюле неодноразово наголошував, що антидискримінаційний закон не був умовою для підписання угоди про асоціацію з ЄС.
Аналітика правозахисників свідчить, що в Україні є всі передумови для зловживань, маніпуляцій, фізичного насилля та переслідувань громадян за сексуальною ознакою.
«На нас чіпляють багато стереотипів»
За результатами соціологічного дослідження, що мало на меті визначити сприйняття ЛГБТ в українському соціумі, а також шляхів його поліпшення, більшість жителів країни сприймають гомосексуальність як щось негативне. 63 відсотки з них вважають, що це «хвороба або результат психічної травми». Чверть респондентів вважають, що від гомосексуальності можна вилікуватися.
«Данні дослідження свідчать, що найбільший негатив демонструється проти трансгендерних людей: 42 відсотки респондентів вважають, що їх «взагалі не можна пускати в Україну». 41 відсоток вважає, що «в Україну не слід пускати бісексуальних жінок. Такої ж думки про бісексуальних чоловіків дотримуються 40 відсотків респондентів. 39 відсотків категорично налаштовані проти геїв, 38 відсотків – проти лесбіянок», – йдеться в оприлюдненому звіті соціологічного дослідження, що восени проводила громадська організація «Гей-альянс Україна». Більшість Українців проти одностатевих шлюбів і проти виховання дітей у нетрадиційних родинах. Тому й не дивно, що в Україні гомосексуали змушені жити відокремлено, бо хто зна як відреагує шеф фірми, батьки чи медики в лікарні.
В суспільстві немає розуміння, що гомосексуальність – це не про секс, а про коханняБогдан Глоба
Михайло і Микола – художник і актор. 28 лютого любляча пара святкуватиме 30-річчя дружби і кохання.«Ми діти Радянського Союзу. І природно, для того, щоб захиститися від навколишнього світу, який не завжди адекватно ставиться до таких, як ми, то потрібно мати підтримку поруч. Я й отримав підтримку на ці 30 років», – розповідає Михайло про головний секрет тривалої любові з Миколою.
«Я вважаю, що моя любов базується на довірі, на повазі. Звісно, почуття любові, тяги один до одного – воно сильне спочатку, а потім з часом воно притупляється. Воно переходить або в розрив, або переростає в повагу та довіру, так є, як і в звичайних сім’ях, і це, очевидно найцінніше», – міркує Микола.
Споглядаючи за маячнею та спекуляціями на гей-тематиці Михайло і Микола говорять, що ставлення до геїв погіршується, з них намагаються зробити другосортних людей.
«Наразі треба взагалі відмовитися від порушення цієї теми. Поки Україна не вибере головний векторний напрямок. Якщо це буде Європа, тоді буде новий етап дискусії та толерантності. А якщо це буде вектор до Росії, тоді доведеться говорити про полювання на відьом», – побоюється Михайло.
Представники українського ЛГБТ-середовища не вимагають чогось надзвичайного у влади – лише просять забезпечення прав людини в таких сферах, як трудові відносини, майнові прави, свобода асоціацій і мирних зборів, приватного і сімейного життя, освіти, охорони здоров’я, спорту тощо. Проте лідеру громадської організації «Точка опори» Богданові Глобі не видається, що найближчим часом виконавчі і законодавчі органи почують вимоги гей-спільноти. За його передбаченням, можна очікувати протилежних законодавчих ініціатив, знов ж таки запозичених в Росії.
«Якщо вже пішли такі танці, то, я думаю, незабаром нас чекає закон як у Росії про так звану «заборону пропаганди гомосексуалізму», – ділиться інформацією зі своїх джерел в українському парламенті Богдан Глоба. У підпіллі українського гей-середовища, за різними підрахунками, перебуває від 800 тисяч до одного мільйона громадян держави.
«Я думаю, якщо ми станемо частиною європейської спільноти, то у нас лише зміниться ставлення влади до секс-меншин, вони просто не будуть культивувати цю тему, за рахунок цього саме суспільство стане толерантнішим до представників гей-спільноти», – переконаний харків’янин Олександр Чижов.
