Київ – Революційне мистецтво може бути смішним. Це щодня доводять творці інтернет-спільнот, що спеціалізуються на колажах, віршиках-порошках та навколополітичних відео. Багато революційної сатири і серед музичних творів. Кількість підписників таких пабліків постійно зростає, як і кількість охочих туди дописувати.
Коли почалися сутички на Грушевського, у мікроблогах з’явився новий персонаж – Голос катапульти, який висвітлював усе, що відбувалося із однойменним знаряддям, спорудженим мітингувальниками біля стадіону «Динамо», а пісня «Горіла шина» гурту «Клофелін» на YouTube зібрала кілька десятків тисяч переглядів.
Революційна сатира з’являється не тільки на сторінках окремих інтернет-користувачів, у мережі діють групи однодумців, які створюють і збирають жарти. Наприклад, паблік «Кокс Квасьнєвського» журналіста Дениса Бігуса та поета Миколи Воськала публікує вірші-порошки. Вірш має бути написаний чотирьохстопним ямбом, містити певну кількість складів у кожному рядку і є зазвичай відгуком на якусь подію чи заяву.
Наприклад, у відповідь на заклик виконувача обов’язків прем’єра Сергія Арбузова зберігати заощадження у гривнях Денис Бігус цитує:
Паблік виник на початку грудня минулого року як сатиричний проект, а назвали так, бо тоді якраз екс-президенти були досить активними в Україні, яку уряд розвернув в інший бік від євроінтеграції, розповідає Бігус. Пишуть туди він і Воськало, але зрідка публікують і вірші дописувачів.
Бігус пояснює: «Читаєте новини – й інколи вам хочеться матюкатися, а інколи у вас складається віршик. А інколи і матюкатись, і віршик – все в одному. І коли є цей компонент віршика, то чому б його не викласти».
Творці «Щитоносця»: Майдан – не просто привід для жартів
Тим часом, автори іншого популярного мережевого пабліку «Український щитоносець» не називають власних прізвищ і рідко коли бачаться вживу. Як зауважив Радіо Свобода один із творців спільноти Павло, автори живуть у різних куточках України: є люди з Києва, Ужгорода та Миколаєва. Це блогери, знайомі між собою із часів, коли був популярний «Живий журнал». Але, словами Павла, не всі «щитоносці» задовольняються роллю пасивного спостерігача за подіями на Майдані.
«Окремі представники «Щитоносця» були на Банковій, постійно відвідують Майдан. Нічна варта: один із нас постійно туди ходить, чергує на барикадах, – пояснює він. – Хлопці із Закарпаття приїжджали на Майдан і жили кілька тижнів у наметах. Тобто, це для нас не просто так, привід для жартів, це певна частина нашого життя».
Як зазначає Павло, «Український щитоносець» виник ще до Майдану як розважальний проект, однак тепер він став літературно-мистецьким. Зараз за творчістю «щитоносців» стежить майже п’ять тисяч користувачів Facebook.
Коли почалися сутички на Грушевського, у мікроблогах з’явився новий персонаж – Голос катапульти, який висвітлював усе, що відбувалося із однойменним знаряддям, спорудженим мітингувальниками біля стадіону «Динамо», а пісня «Горіла шина» гурту «Клофелін» на YouTube зібрала кілька десятків тисяч переглядів.
Революційна сатира з’являється не тільки на сторінках окремих інтернет-користувачів, у мережі діють групи однодумців, які створюють і збирають жарти. Наприклад, паблік «Кокс Квасьнєвського» журналіста Дениса Бігуса та поета Миколи Воськала публікує вірші-порошки. Вірш має бути написаний чотирьохстопним ямбом, містити певну кількість складів у кожному рядку і є зазвичай відгуком на якусь подію чи заяву.
Наприклад, у відповідь на заклик виконувача обов’язків прем’єра Сергія Арбузова зберігати заощадження у гривнях Денис Бігус цитує:
Паблік виник на початку грудня минулого року як сатиричний проект, а назвали так, бо тоді якраз екс-президенти були досить активними в Україні, яку уряд розвернув в інший бік від євроінтеграції, розповідає Бігус. Пишуть туди він і Воськало, але зрідка публікують і вірші дописувачів.
Бігус пояснює: «Читаєте новини – й інколи вам хочеться матюкатися, а інколи у вас складається віршик. А інколи і матюкатись, і віршик – все в одному. І коли є цей компонент віршика, то чому б його не викласти».
Творці «Щитоносця»: Майдан – не просто привід для жартів
Тим часом, автори іншого популярного мережевого пабліку «Український щитоносець» не називають власних прізвищ і рідко коли бачаться вживу. Як зауважив Радіо Свобода один із творців спільноти Павло, автори живуть у різних куточках України: є люди з Києва, Ужгорода та Миколаєва. Це блогери, знайомі між собою із часів, коли був популярний «Живий журнал». Але, словами Павла, не всі «щитоносці» задовольняються роллю пасивного спостерігача за подіями на Майдані.
«Окремі представники «Щитоносця» були на Банковій, постійно відвідують Майдан. Нічна варта: один із нас постійно туди ходить, чергує на барикадах, – пояснює він. – Хлопці із Закарпаття приїжджали на Майдан і жили кілька тижнів у наметах. Тобто, це для нас не просто так, привід для жартів, це певна частина нашого життя».
Як зазначає Павло, «Український щитоносець» виник ще до Майдану як розважальний проект, однак тепер він став літературно-мистецьким. Зараз за творчістю «щитоносців» стежить майже п’ять тисяч користувачів Facebook.
