Не треба боятися знімати Шевченка з п’єдесталу – Сергій Проскурня

Київ – З’ясувати, як Кобзар почувається в сучасному світі – саме таке завдання було у документальної стрічки «Тарас Шевченко. IDентифікація», яку презентували в Києві в рамках проекту Шевченко/Mania. У фільмі немає Шевченка біографічного, є радше символічний – про нього розповідають люди з різних куточків світу: від Донбасу до Нью-Йорка. Автори фільму кажуть: сьогодні надзвичайно важливо вміти правильно читати «Кобзар», адже саме Шевченко створив той міф України, у якій ми віримо і в якому живемо.

«Якщо є душа, то Шевченко потрібен» – ці слова у фільмі Сергія Проскурні промовляє Пепік – батрак, що працює на копанці на Донбасі. І додає: «Як нап’юся, завжди співаю «Реве та стогне Дніпр широкий». Пепік – один із найцікавіших героїв стрічки «Тарас Шевченко. IDентифікація». Знайти його було непросто – знімальну групу не пускали на копанки і навіть погрожували, пригадує режисер. Серед інших, хто розповідає про Тараса Шевченка у фільмі – мольфарка з Закарпаття, чабани з Бесарабії, мешканці Чорнобильської зони та двоє науковців: україніст Міхаель Мозель з Відня та політолог Олександр Мотиль з Нью-Йорка.

Сергій Проскурня каже: прагнув проказати, що Тарас Шевченко – ширше явище, ніж специфічно національне. На питання про те, чим західний підхід до вивчення Кобзаря відрізняється від суто українського, режисер відповідає:

«Колись я ставив «Одержиму» Лесі Українки і робив це, як міжнародний проект, двома мовами: українською і німецькою. На роль Міріам я запросив німецьку акторку Ельду Бец. На виставу прийшла Ліна Костенко, яка потім сказала, що Ельда була приречена успішно зіграти цю роль через те, що не вчилася в радянській школі і не знає, що Леся Українка – революціонер-демократ».

Шевченко створив міф України – науковець

Питома вага Шевченка в сучасному світі виростає на наших очах, переконаний Проскурня. Адже він фактично передбачив те, що сьогодні відбувається в країні.

Тарас Шевченко дійсно зумів на багато років визначити, чим є Україна, пояснює науковий консультант фільму Михайло Назаренко. Одна з легенд про Кобзаря, ще за його життя, була про те, що він начебто може віщувати майбутнє.

«Я багато разів думав про те, що було б з Україною, якби її генієм був не Шевченко, а, скажімо, Пантелеймон Куліш, – розповідає Назаренко. – Це була б зовсім інша історія. Куліш був більш раціональною людиною. А Шевченко створив міф України, і Україна у нього повірила. Але міф описує замкнене коло часу. Шевченко зміг вивести Україну з цього зачарованого кола минулого, вивів її у майбутнє. Але тепер, і останні події це підтверджують, ми маємо, перечитавши Шевченка, знову вийти з того кола нескінченних повторень, в якому Україна кружляє останнє століття».

Шевченко був актором, усвідомлював це і бавився цим – Проскурня

Арт-критик Микола Скиба, один із тих, хто побачив прем’єру фільму, каже: стрічка «Тарас Шевченко. IDентифікація» – це одна із дуже важливих зараз спроб створити навколо постаті Кобзаря нові смисли.

«Як на мене, це дуже сильний фільм. Ця тема – це наче захаращена споруда, в якій ми намагаємося навести лад, простукуємо стіни, шукаємо якісь канали, повітроводи, які дали б свіже повітря сприйняття. Сергій Проскурня дійсно настукав один із таких каналів, і це дуже радує», – вважає Скиба.

Не треба соромитися чи боятися знімати Шевченка з п’єдесталу, каже сам Проскурня. «Шевченко різний. Він сам це усвідомлював і бавився цим. Тому для мене він лишається насамперед великим артистом в найширшому розумінні цього слова», – зауважує він.

Режисер переконаний: нам потрібно побороти «радянський канон» Шевченка, що з’явився внаслідок «монополізації Кобзаря державою». Маємо перестати демонструвати шанування, каже Сергій Проскурня, і почати, врешті, вшановувати.