Доступність посилання

ТОП новини
20 Травень 2018, Київ 17:12
Київ ­– У рамках Книжкового арсеналу в Києві відбулась довгоочікувана прем’єра анімаційного проекту «Моя країна – Україна». 26 серій із пластиліновими героями – Сашком Лірником і його другом Котом-Воркотом – створила студія «Новаторфільм» за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Кожна серія тривалістю 3-4 хвилини розповідає відому або забуту казку, історію, легенду з конкретного міста України. І хоч фільми цього серіалу формують національну свідомість, гордість за свою країну, допомагають виховувати майбутнє покоління українців, показувати його українські канали не поспішають, розповів в інтерв’ю Радіо Свобода художній керівник проекту, а в минулому і автор відомих мультиків «Йшов трамвай №9», «Злидні», «Глінька», «Щедрик» Степан Коваль.

Server error

Oops, as you can see, this is not what we wanted to show you! This URL has been sent to our support web team to look into it immediately. Our apologies.

Будь ласка, використайте пошук


– У серіалі є серії про Київ, Львів, Тернопіль, Одесу, Кривий Ріг і навіть Шешори та Керченський півострів. Як добирали казки та історії? Головний герой і професійний казкар Сашко Лірник допомагав?

– Ми просто шукали цікаві історії, артефакти, легенди, казки, які характерні тій або іншій місцевості. Щось, що насправді відбувалось, якісь історичні факти перетворювали в казковий формат. Таким чином склався образ серіалу. Він про те, що відбувалося в нас на території України, починаючи з давніх-давен і до сьогодні. Сашко Лірник був першим сценаристом, написав близько десяти перших сценаріїв. Більшість ми екранізували. Потім почали залучати інших сценаристів, багато фільмів зроблено і за власними сценаріями.

– Ви також є автором кількох серій. Яких саме?

– «Чаша Ярослава», «Чарівна грязюка», «Борщ», «Саки» і «Чорнозем» це ті серії, в яких я виступав як режисер. Для решти я був керівником і контролював, щоб режисери не вийшли за рамки часу і теми серіалу.

– Які вимоги стояли перед авторами?

– Головна вимога, щоб була знайдена цікава історія, було бажання творити, терпіння та любов до України. З технічних вимог – хронометраж три хвилини. Перші дві-три серії було рівно три хвилини, а далі – три з половиною, чотири, доходило і до п’яти. Коли збирали матеріал, то його вистачало навіть на десять хвилин. Деякі історії тягнуть і на повний метр. Тому ми зараз думаємо про другий сезон.

– А скільки людей залучили до першого?

– Уявіть собі, що одна серія створюється приблизно від чотирьох місяців до пів року і ми паралельно створювали по чотири серії. В кожній серії від п’яти до десяти творців. За весь час в створенні серіалу прийняли участь близько 70 молодих творців, деякі з них взагалі вперше спробували бути художниками-аніматорами, декораторами, операторами, режисерами.

Server error

Oops, as you can see, this is not what we wanted to show you! This URL has been sent to our support web team to look into it immediately. Our apologies.

Будь ласка, використайте пошук


– Пластилінову анімацію обрали аби не зраджувати традиції «трамваю №9»?

– Пластилін це як карма. Пластилін мене вже переслідує і сниться. Це я звісно, жартую. А якщо серйозно, то приходили люди, які не вміли малювати. Режисуру ми ще якось за півроку-рік навчили, малювати за такий період навчити важко. Натомість ліпити людина чомусь дуже швидко вчиться і це ще й виявляється цікавіше.

– Проект повністю чи частково профінансований Держкіно. В які суми обходиться такий проект Україні?

– Починалося все, коли було Міністерство культури і туризму. Через декілька років стало Держкіно і воно перейняло цю естафету. Три влади змінилося на цьому проекті. Кошторис ми складали п’ять років тому. Через рік після того, як ми підписали контракт, сталася інфляція і ці кошти зменшились майже вдвічі. Сьогодні важко апелювати точними цифрами, але в середньому хвилина за державними розцінками коштує від шести до восьми тисяч доларів. Цих грошей вистачає, щоб зробити кіно, не вистачає, щоб купити будинок, яхту, авто (сміється – ред.) Тому скаржитись на фінансування Держкіно нема чого, адже держава й так робить що може.

– Як плануєте поширювати «Мою країну – Україну»?

– Усіма можливими засобами. Перше, що ми хочемо, показати серіал на телевізійних каналах. Зараз він показується на Громадському ТБ. «1+1», «Україна», «Інтер» з цими каналами ми поки що не змогли домовитися, оскільки це «не їхній формат» чи у них «немає дитячого підрозділу».
  • 16x9 Image

    Ірина Стельмах

    На Радіо Свобода працюю з вересня 2012 року. У 2011 році отримала диплом бакалавра журналістики ЛНУ імені Івана Франка. Того ж року вступила на магістратуру у Могилянську школу журналістики. Активно вдосконалюю знання англійської, польської та болгарської мов. Займалась плаванням, дублюванням фільмів та серіалів українською .

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...
XS
SM
MD
LG