«Коли більше 20 років тому я приїхав до Києва і розмовляв українською, на мене дивилися, як на жлоба і селюка. Але я не зрікся мови рідної, бо люблю її і горжуся нею». (27 грудня 2012 року)
«Я сам собі політтехнолог. Поганий той політик, після зустрічі з яким люди ідуть насурмлені, з чорними думками, зневірені. Легше всього причитати: все погано, все погано. Дай людям надію, дай людям упевненість, дай людям перспективу. Зроби так, щоб після твоєї зустрічі люди пішли воодушевльонні, з усміхненими обличчями, задоволені, упевнені у собі. Народ баче в мені, як кажуть, луч свєта в тьомном царствє». (19 травня 2011 року)
«От я навіть зараз у буфеті Верховної Ради, – вони поїли встали і пішли, за ними ходять люди, прибирають, – а я завжди сам після себе відношу всю посуду. Ну, звички, це інтернатівські звички. Насправді, там багато чому хорошому учать». (28 березня 2012 року)
«Хотілося додому, а кому не хочеться додому. Нікому, насправді, не хочеться бути ні в дитбудинку, ні в інтернаті. І я зараз приїжджаю до тієї дітвори в дитбудинок, вони мене обступають усі. «О, папа Олег!» І коли тебе уся ця дітвора з усіх сторін обступає і розказує: «Забери нас додому!» Насправді, це дуже важко». (28 березня 2012 року)
«Ну гляньте на мене. Стрункий, не мордатий, не пузатий. Буквально до 35 років важив 64 кг, зараз 69-70 – мені 38 років!» (19 травня 2011 року)
«Я продав землю. В мене був невеликий кусок землі, під Києвом. Я його продав, і тепер за рахунок цих земель в мене є гроші. Це невеликі гроші, але я їх поклав на рахунок в банк. Український, звичайно ж. І за рахунок цих грошей і живу. До речі, кожен громадянин України має право на безплатне отримання 10 соток у місті, до 25 соток у селі, 2 гектари під особисте селянське господарство». (19 травня 2011 року)
«Ми будемо воювати за свою землю» – Ляшко
«Сьогодні не дають альтернативи. Кажуть: або Янукович, або Тимошенко. Та не правда все це! І Янукович і Тимошенко – це вчорашній день. І той і другий показав, на що вони здатні. Нічого хорошого з нинішньою владою далі не буде. Але і з Тимошенко не буде нічого хорошого, бо і той і другий однакові». (29 квітня 2011 року)
«Я буду балотуватися, але за однієї умови. Якщо Тимошенко матиме можливість балотуватися, вийде з тюрми і балотуватиметься, – я уступлю. Я не буду балотуватися і підтримаю її на президентських виборах, як це я робив у 2009 році, агітуючи за неї». (13 листопада 2013 року)
«Ні я, ніхто із тих, хто дбає про єдність цієї країни, ми не хочемо війни. Ми мирні люди. нам не треба війна, нам не треба чужого. Але ми нікому не віддамо свого. І ми будемо воювати за свою землю, і ми будемо її захищати». (8 квітня 2014 року)
«З терористами має бути розмова коротка: або в тюрму, або на кладовище вперед ногами». (10 квітня 2014 року)
«Яка ганьба, що країною керують пенсіонери» – Ляшко
«До перерви Верховна Рада не проголосувала закон про зниження ПДВ на ліки. Мільйони українських громадян, які залежать від цін на ліки, які не можуть собі дозволити купити ті ліки за копійчані пенсії. У нас перше місце в світі по ракових захворюваннях, по туберкульозу. А ми з вами не можемо знизити ПДВ. Я взагалі вважаю, що ПДВ на ліки має бути скасовано. Хто це не робить – той ворог українського народу». (10 квітня 2014 року)
«Ось ця упаковка – це наші славетні українські сири. Хто, можливо не знає, Росія наші ці сири викидає з прилавків, мотивуючи тим, що вони неякісні. Я для того, щоб переконати керівництво Росії, – там сидить головний державний санітарний лікар із питомо українським прізвищем Онищенко. Він розказує, що наші сири неякісні. Так от щоб переконати, що якісні, от з трибуни Верховної Ради з’їм при ньому оцей сир». (7 лютого 2012 року)
«Прем'єр-міністру України Миколі Азарову сьогодні 65 років. Яка ганьба, що країною керують пенсіонери в той час, коли мільйони молодих дівчат і хлопців не мають роботи і зарплати. Роблю Азарову подарунок на день народження – ініціюю законопроект про заборону пенсіонерам обіймати вищі державні посади». (18 грудня 2012 року)
«Пам'ятаєте, кілька місяців тому ми надіслали англійській королеві лист-звернення і чернігівську картоплю. Ось і прийшла відповідь. Шкода, що Її Величність Єлизавета II так і не скуштувала української екологічно чистої картопельки, вирощеної її ровесницею, 81-річною Поліною Павлівною Бондаренко з Болотниці Талалаївського району. Пенсія Поліни Павлівни - 890 гривень, вона не знає, як їй вижити і тому вирощує картоплю і ледве продає її за копійки. На жаль, працівники офісу Її Величності навіть не показали королеві лист і картоплю, бо вважають, що не може бути мови про те, щоб Єлизавета II втручалась у справи іншої держави». (7 грудня 2012 року)
«Коли ви питаєте людей, молодь, хто із них поїде у село на роботу, бо, бачите, взамін ви даєте одному з тисячі хату, то я вам скажу. Той, хто піднімав руки і хоче поїхати – я вам не рекомендую їхати. Бо ви можете приїхати в село, де закрили вчора лікарню, позавчора закрили школу, позапозавчора закрили дитячий садок. До того села, куди ви приїдете немає дороги, і там раз на тиждень ходить автобус в кращому випадку, і раз на два тижні привозить хліб». (14 червня 2013 року)
«Кримсько-татарський народ, якого кровожер-людожер Сталін виселив до чорта на кулички і заморив голодом. Оті, хто сміється, ви подивіться історичні хроніки, скільки загинуло татар, поки доїхали в Азію. І це зробили нащадки тих, хто сьогодні сидить у Верховній Раді і кричить. Нинішня влада, так само, як і сталінська влада, знищила, заморила кримсько-татарський народ». (1 грудня 2013 року)
«Я сам собі політтехнолог. Поганий той політик, після зустрічі з яким люди ідуть насурмлені, з чорними думками, зневірені. Легше всього причитати: все погано, все погано. Дай людям надію, дай людям упевненість, дай людям перспективу. Зроби так, щоб після твоєї зустрічі люди пішли воодушевльонні, з усміхненими обличчями, задоволені, упевнені у собі. Народ баче в мені, як кажуть, луч свєта в тьомном царствє». (19 травня 2011 року)
«От я навіть зараз у буфеті Верховної Ради, – вони поїли встали і пішли, за ними ходять люди, прибирають, – а я завжди сам після себе відношу всю посуду. Ну, звички, це інтернатівські звички. Насправді, там багато чому хорошому учать». (28 березня 2012 року)
«Хотілося додому, а кому не хочеться додому. Нікому, насправді, не хочеться бути ні в дитбудинку, ні в інтернаті. І я зараз приїжджаю до тієї дітвори в дитбудинок, вони мене обступають усі. «О, папа Олег!» І коли тебе уся ця дітвора з усіх сторін обступає і розказує: «Забери нас додому!» Насправді, це дуже важко». (28 березня 2012 року)
«Ну гляньте на мене. Стрункий, не мордатий, не пузатий. Буквально до 35 років важив 64 кг, зараз 69-70 – мені 38 років!» (19 травня 2011 року)
«Я продав землю. В мене був невеликий кусок землі, під Києвом. Я його продав, і тепер за рахунок цих земель в мене є гроші. Це невеликі гроші, але я їх поклав на рахунок в банк. Український, звичайно ж. І за рахунок цих грошей і живу. До речі, кожен громадянин України має право на безплатне отримання 10 соток у місті, до 25 соток у селі, 2 гектари під особисте селянське господарство». (19 травня 2011 року)
«Ми будемо воювати за свою землю» – Ляшко
«Сьогодні не дають альтернативи. Кажуть: або Янукович, або Тимошенко. Та не правда все це! І Янукович і Тимошенко – це вчорашній день. І той і другий показав, на що вони здатні. Нічого хорошого з нинішньою владою далі не буде. Але і з Тимошенко не буде нічого хорошого, бо і той і другий однакові». (29 квітня 2011 року)
«Я буду балотуватися, але за однієї умови. Якщо Тимошенко матиме можливість балотуватися, вийде з тюрми і балотуватиметься, – я уступлю. Я не буду балотуватися і підтримаю її на президентських виборах, як це я робив у 2009 році, агітуючи за неї». (13 листопада 2013 року)
«Ні я, ніхто із тих, хто дбає про єдність цієї країни, ми не хочемо війни. Ми мирні люди. нам не треба війна, нам не треба чужого. Але ми нікому не віддамо свого. І ми будемо воювати за свою землю, і ми будемо її захищати». (8 квітня 2014 року)
«З терористами має бути розмова коротка: або в тюрму, або на кладовище вперед ногами». (10 квітня 2014 року)
«Яка ганьба, що країною керують пенсіонери» – Ляшко
«До перерви Верховна Рада не проголосувала закон про зниження ПДВ на ліки. Мільйони українських громадян, які залежать від цін на ліки, які не можуть собі дозволити купити ті ліки за копійчані пенсії. У нас перше місце в світі по ракових захворюваннях, по туберкульозу. А ми з вами не можемо знизити ПДВ. Я взагалі вважаю, що ПДВ на ліки має бути скасовано. Хто це не робить – той ворог українського народу». (10 квітня 2014 року)
«Ось ця упаковка – це наші славетні українські сири. Хто, можливо не знає, Росія наші ці сири викидає з прилавків, мотивуючи тим, що вони неякісні. Я для того, щоб переконати керівництво Росії, – там сидить головний державний санітарний лікар із питомо українським прізвищем Онищенко. Він розказує, що наші сири неякісні. Так от щоб переконати, що якісні, от з трибуни Верховної Ради з’їм при ньому оцей сир». (7 лютого 2012 року)
«Прем'єр-міністру України Миколі Азарову сьогодні 65 років. Яка ганьба, що країною керують пенсіонери в той час, коли мільйони молодих дівчат і хлопців не мають роботи і зарплати. Роблю Азарову подарунок на день народження – ініціюю законопроект про заборону пенсіонерам обіймати вищі державні посади». (18 грудня 2012 року)
«Пам'ятаєте, кілька місяців тому ми надіслали англійській королеві лист-звернення і чернігівську картоплю. Ось і прийшла відповідь. Шкода, що Її Величність Єлизавета II так і не скуштувала української екологічно чистої картопельки, вирощеної її ровесницею, 81-річною Поліною Павлівною Бондаренко з Болотниці Талалаївського району. Пенсія Поліни Павлівни - 890 гривень, вона не знає, як їй вижити і тому вирощує картоплю і ледве продає її за копійки. На жаль, працівники офісу Її Величності навіть не показали королеві лист і картоплю, бо вважають, що не може бути мови про те, щоб Єлизавета II втручалась у справи іншої держави». (7 грудня 2012 року)
«Коли ви питаєте людей, молодь, хто із них поїде у село на роботу, бо, бачите, взамін ви даєте одному з тисячі хату, то я вам скажу. Той, хто піднімав руки і хоче поїхати – я вам не рекомендую їхати. Бо ви можете приїхати в село, де закрили вчора лікарню, позавчора закрили школу, позапозавчора закрили дитячий садок. До того села, куди ви приїдете немає дороги, і там раз на тиждень ходить автобус в кращому випадку, і раз на два тижні привозить хліб». (14 червня 2013 року)
«Кримсько-татарський народ, якого кровожер-людожер Сталін виселив до чорта на кулички і заморив голодом. Оті, хто сміється, ви подивіться історичні хроніки, скільки загинуло татар, поки доїхали в Азію. І це зробили нащадки тих, хто сьогодні сидить у Верховній Раді і кричить. Нинішня влада, так само, як і сталінська влада, знищила, заморила кримсько-татарський народ». (1 грудня 2013 року)