Доступність посилання

ТОП новини
24 Лютий 2018, Київ 08:21

Петро Симоненко: Втрата Радянського Союзу – моя внутрішня трагедія


Петро Симоненко
«Ми ж дійсно росли в праці у ті роки, тому що важко було жити. Ми і вдома допомагали, і на городі, і корову пасли, і птицю доглядали. Тому що це було життя усього покоління. І ми раділи тому, що саме в цьому житті кожен із нас знаходив своє місце». (27 серпня 2012 року)

«Ну, відверто кажу, нi в якому разі не думав про те, що ми втратимо таку державу, як Радянський Союз. Я про це не міг i подумати. Це i моя внутрішня трагедія, бо хто мені чого не казав, я сам українець, i тут виріс, i моя вся тут рідня в Україні. Але я дуже з великою повагою i з любов’ю відношусь до Радянського Союзу. Бо це об’єднання людей, це культурне надбання, це великий шлях, який пройшли всі народи разом». (2 лютого 1996 року)

«Я можу це ще і ще раз для всієї нашої аудиторії сказати, що окрім комуністів ніхто не займався розвитком української мови. А давайте подивимось конкретно. Хто більше всіх видавав книжок українською мовою? Комуністи. Хто більше за всіх видань випускав українською? Комуністи». (28 травня 2012 року)

Server error

Oops, as you can see, this is not what we wanted to show you! This URL has been sent to our support web team to look into it immediately. Our apologies.

Будь ласка, використайте пошук


«Усі сьогоднішні потуги політичних опонентів прибрати з політичної сцени КПУ безперспективні. Нас не залякають, а ця заява зайвий раз свідчить про те, що вони не хочуть чути думки інших, не хочуть розуміти, що Україна різноманітна». (23 лютого 2014 року)

«В Україні встановлено націонал-фашистський режим» – Симоненко

«Для того, щоб піти від цього згубного і руйнуючого все в Україні процесу, необхідні революційні перетворення. І від цього ніхто не відмовляється. Так само як слово «революція» – позитивне. Чомусь коли кажуть «науково-технічна революція», ніхто не шарахається, а кажуть, що це добре». (7 листопада 2013 року)

«Зараз же за всіма політичними канонами це не революція, а боротьба заможних людей за вплив у країні». (24 лютого 2014 року)

«Ті, хто представляють опозицію – це циніки, яких багато хто просто не знає в Україні. І ці циніки через боротьбу за крісло президента чи прем’єр-міністра України, вони людей кидають на скоєння подібних дій. І по суті, на їхніх руках кров і смерті». (18 лютого 2014 року)

«Безумовно, ви спостерігаєте сьогодні, і я вірю, що саме в Росії з тривогою говорять про те, наскільки серйозно, нахабно і цинічно втручається Захід, Європа, ЄС і Америка у внутрішні справи України». (18 лютого 2014 року)

Server error

Oops, as you can see, this is not what we wanted to show you! This URL has been sent to our support web team to look into it immediately. Our apologies.

Будь ласка, використайте пошук


«Коли лилася кров, головне, що треба було вирішувати в той момент, – як не допустити подальшої ескалації насильства, уникнути нових жертв. Тому в тих обставинах було правильним відновити дію Конституції 2004 року, а депутатам взяти на себе відповідальність за те що. Але за проекти законів і постанов, з якими були принципово незгодні, ми не голосували, як не голосували і за кадрові призначення». (27 лютого 2014 року)

«Щодо Яроша, шановні товариші. Ви повинні розуміти одну просту річ. В Україні встановлено націонал-фашитський режим із усім тим, що зараз передбачено, щоб залякати Донбас сюди приїжджають із битами, з автоматами, з пруттям і так далі. Тому я і кажу: я чекаю, що хоч одна шахта зараз підійметься». (21 березня 2014 року)

«Всі ці два десятиліття ніякої реальної демократії в Україні не існувало» – Симоненко

«Ми – єдина партія, яка вибачилася перед віруючими, я маю на увазі, на пострадянському просторі, за події 20-30-их років минулого сторіччя. У нас є офіційне рішення, що ми перед віруючими вибачились і сказали своє вагоме слово. Сьогодні будемо підтримувати традиційні конфесії, які сприяють саме духовному розвитку нашого суспільства». (27 серпня 2012 року)

«На свободу і демократію наступили 20 років тому, коли Україна і її народ облапошили (інакше не скажеш) демагогією про буржуазні свободі. Будь-який об'єктивний спостерігач скаже, що всі ці два десятиліття ніякої реальної демократії в Україні не існувало. Хіба у нас народ бере участь у розробці і прийнятті державних рішень? Ні. Запитайте у пересічного, і він вам відповість приблизно таке: «Від мене нічого в цій країні не залежить». Не можна згорнути те, чого й так не було». (3 лютого 2011 року)

«Про людину праці, яка створює матеріальні цінності і піднімає Україну, забувають. Чому? Бо цю людину жорстко експлуатують, її позбавили фабрик і заводів, робочих місць. Її виганяють сьогодні за межі України, з них роблять рабів. Тому ми і поставили сьогодні завдання: повернути пошану в державі до людини праці». (30 серпня 2012 року)

«Почну з того, що для нас, комуністів, прирівнення російської мови до української – це не передвиборчий трюк. Це наша тверда і послідовна позиція. Ми абсолютно щиро виступали і виступаємо за те, щоб статус російської мови було піднято до статусу державної». (3 лютого 2011 року)

«Коли говорять про люстрацію, то я готовий підтримати ... фракція підтримає всі рішення про люстрацію, в тому числі і щодо Верховної Ради, і тоді в парламенті у нас залишиться лише фракція комуністів». (9 квітня 2014 року)

«Члени нашої партії, як і члени суспільства, живуть у тих умовах, в яких живе наш народ». (22 березня 2011 року)
XS
SM
MD
LG