Доступність посилання

29 Червень 2017, Київ 07:02

Українські історики відповіли Путіну напередодні Дня Перемоги


Київ – Йосип Сталін у своєму відомому тості «За російський народ!» на кремлівському прийомі 24 травня 1945 року назвав переможцем у Другій світовій війні російський народ. Згодом Володимир Путін підтримав його, заявивши: перемога була можлива і без українців. Такі слова російського президента приголомшили багатьох істориків, які у відповідь на російську пропаганду перед 9 травня вирішили нагадати Володимиру Путіну деякі історичні факти, що свідчать про протилежне: перемога над нацизмом у Другій світовій війні без участі українців була б неможливою.

«Формат помпезних урочистостей до «Дня Побєди» вже давно став елементом путінської пропагандистської машини. Ще трохи і нікого з росіян не дивуватиме, що Берлін брали за вказівкою самого Владіміра Владіміровича, а прапор на Рейхстазі вивішував Дмітрій Медвєдєв!» – жартують історики Українського інституту національної пам’яті та Інституту історії НАН України, що вирішили відповісти Володимиру Путіну на його закиди про непотрібність українців у Другій світовій війні.

На сьогодні немає жодного питання, пов’язаного з Другою світовою війною, яке б не замовчувалося Росією, кажуть науковці. Дані про втрати досі перебувають у російських архівах і не доступні для українських вчених. Тож через їхній брак цивільні і військові втрати українців варіюються від 8 до 10 мільйонів громадян, з яких на сьогодні по іменах ідентифіковано лише 6 мільйонів.

Поразка – сирота, а перемога має дуже багато батьків

Російська пропаганда говорить лише про 1941-1945 роки, ховаючи за дужки 1939-1941 роки, коли Радянський Союз був агресором, переконує, що УПА відсиджувалась у лісах і в її складі служили лише західні українці, а також висмикує окремі матеріали, що стосуються Нюрнберзького процесу. Замовчується і про те, що понад мільйон росіян воювали на боці Німеччини. І це лише частина міфів, якими активно оперує Росія, пояснює директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
Те, що робить Росія, по суті є продовженням культу війни, який плекався в Радянському Союзі

«Те, що робить Росія, по суті є продовженням культу війни, який плекався в Радянському Союзі, зокрема за допомогою Дня Перемоги під час Холодної війни. Зараз, на жаль, Росія повертається до умов Холодної війни і використовує пам’ять про Другу світову війну для подальшої мілітаризації, мобілізації суспільства, для підготовки до агресії. Ми прекрасно бачимо, що ті символи, які використовує сучасна Російська Федерація в якості нібито пам’яті про загиблих у війні, зараз стали символами антиукраїнської агресії. Я маю на увазі так звану «георгіївську стрічку», каже він.

Ворошилов – Ворошило, а Будьонний – Буденний

Що ж до внеску українців, який голосно заперечує Володимир Путін, то їх лише у складі Червоної армії воювало близько 7 мільйонів. Серед полководців і воєначальників були сотні українців за походженням. Серед них Семен Тимошенко, Михайло Кирпонос, Андрій Єременко, Радіон Малиновський, Іван Черняховський, Павло Рибалко, Кирило Москаленко, Дмитро Лелюшенко – не вгаваючи перелічує провідний науковий співробітник УІНП Ростислав Пилявець. До того ж, близько 2,5 мільйонів українців були нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу.
Першим, хто підняв прапор перемоги над Рейхстагом, був українець із Сумщини Олексій Берест

«Першим, хто підняв прапор перемоги над Рейхстагом, був українець із Сумщини Олексій Берест. У ході Радянсько-Японської війни маршал Родіон Малиновський командував забайкальським фронтом, який неочікувано для японського командування прорвався через пустелю Гобі в центральну Манчжурію, довершивши оточення і розгром японських військ. За цю операцію йому було присвоєне звання Героя Радянського союзу. Акт про беззастережну капітуляцію Японії, що знаменував закінчення Другої світової війни, 2 вересня 1945 року, від радянської сторони підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко. Всі ці факти свідчать про той великий внесок, який зробили українці для перемоги у Другій світовій війні», оперує фактами науковець.

Навіть полководці Будьонний та Ворошилов мали українське коріння, додає Ростислав Пилявець.

«Будьонний. Зрозуміло, що це українське прізвище Буденний, і він мав українське коріння. Так само і Ворошилов, який народився на території України і, як вважають дослідники, справжнє прізвище у нього було Ворошило, а не Ворошилов», – наводить приклади він.


Персоніфікація Дня перемоги і культ солдата

Втім, щоб увічнити пам’ять про всіх, хто загинув у Другій світовій війні, Україна зробила дуже мало, наголошує доктор історичних наук, завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії НАН України Олександр Лисенко.

«Ми свідомо забули про військовополонених, забули про остарбайтерів, ми на довгий час поховали у своїй пам’яті єврейське населення, ми забули про українців, які представляли самостійницький табір. Таким чином ми викреслили з історичної пам’яті народу величезні пласти, які дуже і дуже важко відновлювати», звертає увагу він.

Саме тому, концепцію відзначення 9 травня треба кардинально змінювати, наполягають історики. По-перше, замінити російську «георгіївську стрічку» на червоний мак – європейський символ пам’яті полеглих у війні. (Графічне втілення символу алюзію з одного боку червоного маку, з іншого кривавого сліду від кулі Український інститут національної пам’яті та Національна телекомпанія України вже розробили).

А по-друге, змістити акцент на окрему людину, а не на військові паради чи наливання фронтової чарки, каже доктор історичних наук, завідувач відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені Івана Кураса НАН України, керівник Центру історичної політології Юрій Шаповал.

«В новому форматі цей день повинен нагадувати людям про ширший контекст. Має бути застосований ефект пазлів, коли з різних частинок ми бачимо всю картину. І для того, щоб ми змогли справді зрозуміти, що відбувалось, треба зруйнувати стереотипи, які були штучно зроблені. Я ще раз хочу наголосити: Сталін відмовився від цього свята у 1948 році, а його вперто повертали і повертають, нав’язують. Краще замість всіх цих каш і горілки, яку розливають, дати допомогу цим старим людям, якщо вони направду ветерани. Більше інтелігентності, менше мілітаризму і в свідомості, і в його матеріальних проявах. Це дозволить по-новому поглянути на цей день», пропонує Юрій Шаповал.

До нового Дня Перемоги українське суспільство вже готове, підсумовують історики, закликаючи відзначати його по-новому вже цього року. Головне, щоб таку нову концепцію Росія вкотре не спробувала подати в своєму стилі як нехтування українцями пам’яттю загиблих солдатів.
  • 16x9 Image

    Ірина Стельмах

    На Радіо Свобода працюю з вересня 2012 року. У 2011 році отримала диплом бакалавра журналістики ЛНУ імені Івана Франка. Того ж року вступила на магістратуру у Могилянську школу журналістики. Активно вдосконалюю знання англійської, польської та болгарської мов. Займалась плаванням, дублюванням фільмів та серіалів українською .

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG