Белград – У першій половині 1990-х років у республіках колишньої Югославії було проведено 15 референдумів. Більше половини з них були міжнародно невизнаними політичними фарсами й не мали жодних політичних та юридичних наслідків. Ймовірно через це в Сербії, Хорватії та Чорногорії недільнє голосування в Донецькій та Луганькій областях називають «так званим референдумом». Всі екс-югославські республіки виступають за збереження територіальної цілісності України.
Словенія, Хорватія, Македонія, Боснія й Герцеґовина та Чорногорія стали незалежними після референдумів, які були призначені на підставі діючих республіканських конституцій. Через це їхні результати були визнані міжнародною спільнотою й держави стали незалежними.
Та в регіоні провели ще низку масових голосувань, які також називали «референдумами». По суті, йшлося про акції, проведені групами місцевих політичних лідерів та військових ватажків, котрі таким чином прагнули довести, що вони є легальними представниками своїх народів або регіонів.
Ніхто не визнав результатів нелегальних референдумів
Серби в Хорватії провели так звані референдуми про регіональну автономію, відтак про незалежну республіку й нарешті про з’єднання тієї республіки з республікою боснійських сербів та «іншими сербськими землями».
Боснійські серби провели голосування за збереження Югославії, а після її розвалу – за створення сербської республіки на території Боснії і Герцеговини та двічі за відхилення мирних планів, запропонованих міжнародною спільнотою.
Референдумами було назване й голосування за автономію етнічних албанців у трьох округах на півдні Сербії та етнічних босняків у краї Санджак, що на південному заході республіки.
Всі згадані голосування організували політичні партії та об’єднання, котрі називали себе державними органами. Люди голосували в корчмах і ресторанах, у приватних будинках, навіть на вулиці. Не було виборчих списків. Не було жодного контролю. Можна було голосувати й без документів, а також відімені відсутніх осіб.
Сербський президент Слободан Мілошевич надавав підтримку сербам у сусідніх республіках, але сербські державні органи ніколи не визнали результатів так званих референдумів. Такі голосування не вважали референдумами і за кордоном. Взаємовизнання самопроголошеної республіки боснійських сербів зі самопроголошеною «Придністровською республікою» давно забули й ті, хто підписував відповідні акти.
Деякі ЗМІ в Белграді днями повідомляють про «референдуми» в Донецькій та Луганській областях, дехто наголошує, що це «так звані референдуми» та що на виборчих дільницях чергували озброєні особи без відзнак. Більшість телевізійних каналів також подавали відеозаписи із так званими «ополченцями».
Сербія посилається на нейтральність і не запроваджує санкції проти Росії
Разом зі Словенією й Хорватією, санкції проти Росії, яка анексувала український Крим, запровадила й Чорногорія, котра ще не є членом Євросоюзу. Сербські урядовці заявляють, що Белград визнає суверенітет України. Однак, Сербія не планує запроваджувати санкції щодо Росії, заявив міністр закордонних справ Івіца Дачич.
Професор міжнародних відносин Іван Вуячич, колишній посол Сербії у Вашингтоні, у зв’язку з цим зазначає: «На мою думку, Європа знає, що ми в дуже делікатній ситуації в цій справі. Й думаю, що не будемо відповідати за наслідки, якщо не запровадимо санкції щодо Російської Федерації».
Натомість інші експерти вважають, що Белград ще довго не зможе говорити про свою нейтральність.
Зоран Драґішич, професор белградського факультету безпеки пояснює: «В разі, якщо ЄС ухвалить єдине рішення щодо розширення санкцій, тоді Сербія опиниться у важкій ситуації: як країна-кандидат будемо змушені реалізувати політику ЄС».
Окремі представники європейських країн вже попередили белградську владу, що кандидати для вступу до Євросоюзу не можуть бути нейтральними. А минулого тижня в Белграді перебував Сергій Наришкін, голова Держдуми Російської Фeдерації. Він говорив урядовцям цілком інші речі.
Словенія, Хорватія, Македонія, Боснія й Герцеґовина та Чорногорія стали незалежними після референдумів, які були призначені на підставі діючих республіканських конституцій. Через це їхні результати були визнані міжнародною спільнотою й держави стали незалежними.
Та в регіоні провели ще низку масових голосувань, які також називали «референдумами». По суті, йшлося про акції, проведені групами місцевих політичних лідерів та військових ватажків, котрі таким чином прагнули довести, що вони є легальними представниками своїх народів або регіонів.
Ніхто не визнав результатів нелегальних референдумів
Серби в Хорватії провели так звані референдуми про регіональну автономію, відтак про незалежну республіку й нарешті про з’єднання тієї республіки з республікою боснійських сербів та «іншими сербськими землями».
Боснійські серби провели голосування за збереження Югославії, а після її розвалу – за створення сербської республіки на території Боснії і Герцеговини та двічі за відхилення мирних планів, запропонованих міжнародною спільнотою.
Референдумами було назване й голосування за автономію етнічних албанців у трьох округах на півдні Сербії та етнічних босняків у краї Санджак, що на південному заході республіки.
Всі згадані голосування організували політичні партії та об’єднання, котрі називали себе державними органами. Люди голосували в корчмах і ресторанах, у приватних будинках, навіть на вулиці. Не було виборчих списків. Не було жодного контролю. Можна було голосувати й без документів, а також відімені відсутніх осіб.
Сербський президент Слободан Мілошевич надавав підтримку сербам у сусідніх республіках, але сербські державні органи ніколи не визнали результатів так званих референдумів. Такі голосування не вважали референдумами і за кордоном. Взаємовизнання самопроголошеної республіки боснійських сербів зі самопроголошеною «Придністровською республікою» давно забули й ті, хто підписував відповідні акти.
Деякі ЗМІ в Белграді днями повідомляють про «референдуми» в Донецькій та Луганській областях, дехто наголошує, що це «так звані референдуми» та що на виборчих дільницях чергували озброєні особи без відзнак. Більшість телевізійних каналів також подавали відеозаписи із так званими «ополченцями».
Сербія посилається на нейтральність і не запроваджує санкції проти Росії
Разом зі Словенією й Хорватією, санкції проти Росії, яка анексувала український Крим, запровадила й Чорногорія, котра ще не є членом Євросоюзу. Сербські урядовці заявляють, що Белград визнає суверенітет України. Однак, Сербія не планує запроваджувати санкції щодо Росії, заявив міністр закордонних справ Івіца Дачич.
Професор міжнародних відносин Іван Вуячич, колишній посол Сербії у Вашингтоні, у зв’язку з цим зазначає: «На мою думку, Європа знає, що ми в дуже делікатній ситуації в цій справі. Й думаю, що не будемо відповідати за наслідки, якщо не запровадимо санкції щодо Російської Федерації».
Натомість інші експерти вважають, що Белград ще довго не зможе говорити про свою нейтральність.
Зоран Драґішич, професор белградського факультету безпеки пояснює: «В разі, якщо ЄС ухвалить єдине рішення щодо розширення санкцій, тоді Сербія опиниться у важкій ситуації: як країна-кандидат будемо змушені реалізувати політику ЄС».
Окремі представники європейських країн вже попередили белградську владу, що кандидати для вступу до Євросоюзу не можуть бути нейтральними. А минулого тижня в Белграді перебував Сергій Наришкін, голова Держдуми Російської Фeдерації. Він говорив урядовцям цілком інші речі.
