Кожен день на Харківщину прибувають організовані групи людей із Луганської та Донецької областей. Наразі переселенців близько тисячі, звітує облдержадміністрація. Тимчасово їх розмістили у дитячих оздоровчих таборах. Із харчуванням у людей проблем не виникає – допомагають меценати або волонтери. В одному із таких таборів – у селі Крисино, що в Богодухівському районі – проживає майже сто мешканців Слов’янська.
Вони тікали від стрілянини та вибухів. Зі Слов’янська на Харківщину приїхали й поселилися у дитячому таборі «Ластівка» близько ста осіб. Половина з них – це діти. «Тепер мені спокійно, тут навіть не бабахає», – сором’язливо говорить 8-річний Єгор.
Сьогодні діти безтурботно граються машинами або ляльками. А вдома у Слов’янську їх гру можна було назвати «в схованку». Разом з іншими дітьми та батьками вони ховалися у підвалах та льохах.
«Я бачив тільки автоматників і чув постріли, дуже гучні. З вогнеметів стріляли. З вогнеметів взагалі-то не можна стріляти», – каже 6-річний Артем.
Одна кімната тут – на кілька сімей. У кожної родини свій уже облаштований закуток. У людей різні мотиви переїзду. Хтось тікав від озброєних сепаратистів. Інші, навпаки, боялись української армії. Але їх усіх об’єднує одна мета.
«Найголовніше було врятувати дітей. Старшому було спокійніше, а молодша дочка – довго були істерики, багато плакала. Навіть від гуркіту дверей починала плакати і довго відходила. Дуже боялася всього цього», – говорить мати двох дітей Олександра.
Люди готові жити в таборі, доки не закінчиться стрілянина
У дитячому таборі переселенців безкоштовно годують, є гаряча вода і лазня. Продукти привозять місцеві фермери. Ще не вирішене питання щодо фінансування за спожиту електроенергією. Місцеві чиновники планують виділити кошти із районного бюджету на черговій сесії.
«Богодухівський район та місто відгукнулися, і на даний момент продукти в запасі. Місячний запас продуктів у нас на даний момент є. Єдине – у нас дуже багато діток, і тому просимо додатково фрукти, овочі та цукерки», – говорить директор закладу Олена Хованова.
Скільки часу переселенці зі Слав’янська пробудуть на Харківщині, не можуть сказати ні вони самі, ні чиновники. Люди готові жити в таборі, доки вдома не закінчиться стрілянина. А поки харків’янам дякують за гостинність і вже шукають нове місце роботи.
Вони тікали від стрілянини та вибухів. Зі Слов’янська на Харківщину приїхали й поселилися у дитячому таборі «Ластівка» близько ста осіб. Половина з них – це діти. «Тепер мені спокійно, тут навіть не бабахає», – сором’язливо говорить 8-річний Єгор.
Сьогодні діти безтурботно граються машинами або ляльками. А вдома у Слов’янську їх гру можна було назвати «в схованку». Разом з іншими дітьми та батьками вони ховалися у підвалах та льохах.
«Я бачив тільки автоматників і чув постріли, дуже гучні. З вогнеметів стріляли. З вогнеметів взагалі-то не можна стріляти», – каже 6-річний Артем.
Одна кімната тут – на кілька сімей. У кожної родини свій уже облаштований закуток. У людей різні мотиви переїзду. Хтось тікав від озброєних сепаратистів. Інші, навпаки, боялись української армії. Але їх усіх об’єднує одна мета.
Найголовніше було врятувати дітей. Старшому було спокійніше, а молодша донька багато плакала
«Найголовніше було врятувати дітей. Старшому було спокійніше, а молодша дочка – довго були істерики, багато плакала. Навіть від гуркіту дверей починала плакати і довго відходила. Дуже боялася всього цього», – говорить мати двох дітей Олександра.
Люди готові жити в таборі, доки не закінчиться стрілянина
У дитячому таборі переселенців безкоштовно годують, є гаряча вода і лазня. Продукти привозять місцеві фермери. Ще не вирішене питання щодо фінансування за спожиту електроенергією. Місцеві чиновники планують виділити кошти із районного бюджету на черговій сесії.
«Богодухівський район та місто відгукнулися, і на даний момент продукти в запасі. Місячний запас продуктів у нас на даний момент є. Єдине – у нас дуже багато діток, і тому просимо додатково фрукти, овочі та цукерки», – говорить директор закладу Олена Хованова.
Скільки часу переселенці зі Слав’янська пробудуть на Харківщині, не можуть сказати ні вони самі, ні чиновники. Люди готові жити в таборі, доки вдома не закінчиться стрілянина. А поки харків’янам дякують за гостинність і вже шукають нове місце роботи.
