Тактика Путіна щодо України нагадує дії Слободана Мілошевича щодо так званої Великої Сербії (регіон, який складався із самопроголошених про-сербських республік, частково розташованих на території нинішньої Хорватії) під час розпаду Югославії. Про це Вєра Міронова та Марія Снєговая пишуть на сторінках видання «Нью Ріпаблік».
«І Сербія і Росія, використовуючи пропаганду, однаково роздмухували серед сербів та росіян потужні націоналістичні почуття спрямовані проти хорватів та українців відповідно. Потім вони підтримували повстання етнічних меншин в у Хорватії та Україні, і після цього застосовували силу під приводом «потреби захистити меншини». Нарешті, обидві країни утворили самопроголошені, напівнезалежні республіки у Хорватії та Україні», – йдеться у матеріалі.
На думку авторів, подібності між Путіним та Мілошевичем не обмежуються тактикою. Для Сербії фундаментальним був міф історичного протистояння з хорватами, а для Росії – з українцями.
«Пропаганда у Росії та Сербії активно використовувала міфи про українських та хорватських фашистів», – відзначають автори.
«Кремлівська пропаганда пов'язувала українських націоналістів з фашистами. Мілошевич описував хорватів, як нову версію усташів, фашистів Другої Світової війни, які загрожували існуванню мирних етнічних сербів. У випадку Хорватії, роль страшного фашистського диявола - яку в Україні грає «Правий сектор» – віддавалась Хорватським силам самооборони, яких сербська пропаганда змальовувала, як переконаних нацистів», – йдеться у матеріалі.
Автори відзначають, що у той час, як у випадку Хорватії роль «головного нациста» відводилась Анте Павелічу, російська пропаганда бачить таким Степана Бандеру.
«І сербська, і російська офіційна ідеологія дійшли до заперечення самого існування хорватів та українців, як окремих націй», – відзначають автори.
Матеріал також вказує на те, що і Сербія і Росія активно використовують православну церкву для роздмухування конфлікту та загострення історичного протистояння між католицькими та православними традиціями в Україні та Хорватії відповідно.
«Коли обидві метрополії відчули загрозу втрати колишніх колоній (у випадку Хорватії, пряме відділення від Югославії; у випадку України, асоціація з ЄС), і Путін і Мілошевич зрозуміли, що утримати контроль над ними неможливо», – йдеться у статті.
«І Сербія і Росія, використовуючи пропаганду, однаково роздмухували серед сербів та росіян потужні націоналістичні почуття спрямовані проти хорватів та українців відповідно. Потім вони підтримували повстання етнічних меншин в у Хорватії та Україні, і після цього застосовували силу під приводом «потреби захистити меншини». Нарешті, обидві країни утворили самопроголошені, напівнезалежні республіки у Хорватії та Україні», – йдеться у матеріалі.
На думку авторів, подібності між Путіним та Мілошевичем не обмежуються тактикою. Для Сербії фундаментальним був міф історичного протистояння з хорватами, а для Росії – з українцями.
«Пропаганда у Росії та Сербії активно використовувала міфи про українських та хорватських фашистів», – відзначають автори.
«Кремлівська пропаганда пов'язувала українських націоналістів з фашистами. Мілошевич описував хорватів, як нову версію усташів, фашистів Другої Світової війни, які загрожували існуванню мирних етнічних сербів. У випадку Хорватії, роль страшного фашистського диявола - яку в Україні грає «Правий сектор» – віддавалась Хорватським силам самооборони, яких сербська пропаганда змальовувала, як переконаних нацистів», – йдеться у матеріалі.
Автори відзначають, що у той час, як у випадку Хорватії роль «головного нациста» відводилась Анте Павелічу, російська пропаганда бачить таким Степана Бандеру.
«І сербська, і російська офіційна ідеологія дійшли до заперечення самого існування хорватів та українців, як окремих націй», – відзначають автори.
Матеріал також вказує на те, що і Сербія і Росія активно використовують православну церкву для роздмухування конфлікту та загострення історичного протистояння між католицькими та православними традиціями в Україні та Хорватії відповідно.
«Коли обидві метрополії відчули загрозу втрати колишніх колоній (у випадку Хорватії, пряме відділення від Югославії; у випадку України, асоціація з ЄС), і Путін і Мілошевич зрозуміли, що утримати контроль над ними неможливо», – йдеться у статті.
