Віце-мер Мюнхену Лідія Дітріх уже втретє приїздить до Києва, аби взяти участь у «Марші єдності» ЛГБТ-спільноти. Проте цього року правозахисна організація Amnesty International повідомила, що захід довелося скасували через те, що міліція не може гарантувати безпеку його учасникам. Мер Києва Віталій Кличко також закликав не проводити парад у той час, коли в країні йде війна. Замість «Маршу єдності» організатори провели невеликий і неанонсований у медіа флешмоб, аби не наражати учасників на небезпеку. Лідія Дітріх поділилась із Радіо Свобода думками, чи варто проводити «Марш Єдності», коли на сході України війна.
− «Марш єдності» – це не святкування, не вечірка, ми не розважаємося. Ми проводимо демонстрацію за права людини. Я переконана, що це важливо для вашого майбутнього. Сподіваюсь, мер міста Віталій Кличко зрозуміє, що це не вечірка. Ми зробимо все, аби люди зрозуміли нашу позицію: це не для розваги, це за права людини.
Я не впевнена, чи адміністрація міста взагалі була спроможна захистити учасників «Маршу рівності» за таких політичних умов у країні. Я розумію, що зараз вся Україна дивиться в бік Донбасу і переймається тими подіями. Але це один бік медалі. А зі іншого боку, не можна забувати і про інші аспекти життя, окрім війни. Думати про права людини теж важливо.
− Вам все ж вдалось провести флешмоб, проте журналістам не розповідали, де і коли він буде. Як він відбувся?
− Ми провели флешмоб десь об 11-й годині ранку. Ми були у безпеці саме тому, що ніхто про нього не знав. Проте зробити цей флешмоб було дійсно важливо, адже люди останній місяць готувались до «Маршу єдності», спеціально приїжджали з інших міст. Тож флешмоб був способом показати: ми тут, ми стоїмо за рівні права усіх людей незалежно від орієнтації. Учасники тримали плакати і повітряні кульки, ми пройшли десь 15 метрів. Нас бачили всього кілька людей, які проходили повз. Думаю, вони взагалі не зрозуміли, що відбувалось.
− Ви вже втретє приїздите до Києва, аби взяти участь у «Марші єдності». Чим цьогорічна організація відрізняється?
− Я вперше приїхала до Києва два роки тому. Мої київські друзі тоді пробували організувати перший гей-парад. Проте його довелось скасувати, адже поліція би нас не захистила. Також були демонстрації проти проведення такого параду. Тоді це дійсно було дуже небезпечно, тож скасувати все було правильним рішенням. Минулого разу нам все-таки вдалось провести перший парад. Київська міліція дуже нас захищала, супроводжувала машинами з сиренами. Тоді теж багато хто протестував, аби гей-парад не проводився. Проте того року з’їхались дуже багато делегацій. Не лише наша, німецька, а й з посольства Нідерландів, Іспанії, Швеції. Мабуть саме тому нас так захищали.
Цього року, звісно, ситуація змінилась. Україна перебуває в дуже складному становищі. Я не берусь судити, чи скасування «Маршу єдності» було правильним рішенням, я розумію і ту, і іншу сторону. Проте для спільноти і всіх активістів – це велике розчарування. Сподіваюсь, наступного року ми спробуємо знову. Тоді, ймовірно, вдасться провести марш на Хрещатику чи на Майдані, і вже не знадобиться стільки захисту. Я живу в Мюнхені, там взагалі не потрібно, щоб нас хтось захищав на гей-парадах. Я сподіваюся, що в Києві буде так само. Може не зараз, не наступного року, а років через 10.
− Мюнхен є братом-побратимом Києва. Як вважаєте, як залучити українську столицю більше інвестицій та туристів?
− Думаю, Київ – дуже привабливе місто, тож сюди вже багато хто приїжджає. Проте слід спершу стабілізувати політичну ситуацію. Ті туристи, які хочуть приїхати сюди, сумніваються, чи будуть вони у безпеці. Вони не розуміють, що в столиці все безпечно, адже війна – на сході. Тож слід вирішити питання війни на Донбасі. Проте перш за все, це важливо для всіх українців.
