Праві політичні сили на захисті України

Київ – Праві, радикально налаштовані політичні сили набувають максимальної популярності у часи соціально-економічних і військових катаклізмів. Про це свого часу писали німець Карл Маркс та українець В’ячеслав Липинський. Відтоді їхні теоретичні розробки здобули практичне підтвердження, як і нині в Україні. Сформовані на початку 1990-х років праві (націоналістичні) партії і рухи, трансформувавшись у військово-патріотичні організації і партії, наразі переживають друге відродження. І сприяє цьому економічна криза усередині держави та зовнішня агресія з боку Росії.

Українська національна асамблея-Українська народна самооборона (УНА-УНСО ) – одна з перших правих організація, яка трансформувалась у політичну партію. Її члени, з одного боку, брали участь у виборах різних рівнів, а з іншого – здобували військовий досвід у конфліктах на території колишнього СРСР. Унсовці «засвітились» у придністровському, грузинсько-абхазькому збройному конфліктах і у чеченських війнах.

Пізніше УНА-УНСО розкололась. А минулої зими – під час Революції Гідності – постав «Правий сектор», створений на базі патріотичної організації «Тризуб», яким керував нинішній очільник «Правого сектора» Дмитро Ярош.

«Правий сектор» перейняв і досвід, здобутий УНА-УНСО: частина партії здобуває військовий вишкіл і бойовий досвід, частина займається політичною роботою. За інших обставин, якби Росія не розпочала агресію проти України, «Правий сектор» здебільшого працював би на політичному полі, зазначив керівник інформаційного відділу «Правого сектора» Борислав Береза у розмові з Радіо Свобода.

«Правий сектор» зараз захищає територіальну цілісність України. А праві Європи, я б так сказав, захищають свої власні інтереси, доволі штучні. У нас же так склались обставини, що «Правий сектор» захищає Україну і від агресії Росії, і від внутрішнього ворога», – зазначив Береза.

Не знайшли друзів серед правих політичних сил ЄС і представники радикальної Соціал-національної асамблеї (СНА), яка сформувалась у 90-і роки і з часом стала «парасолькою» для соціал-націоналістичних організацій і рухів України. Нині СНА – базис і центр формування спецбатальйону «Азов», який перебуває у підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ.

Бійці батальйону «Азов» брали участь у звільненні Маріуполя у червні цього року. У ці дні вони разом із прикордонниками контролюють 50-кілометрову ділянку українсько-російського кордону вздовж Азовського моря.

У розмові з Радіо Свобода один з керівників НСА, заступник комбата «Азову» депутат Київради Ігор Мосійчук пояснив, чому українські і європейські праві сили досі не порозумілись.

«Український правий рух відрізняється тим, що наш націоналізм постійно носить визвольний характер, – каже він. – У них (в ЄС) націоналізм більше направлений на збереження ідентичності, боротьбу з бюрократичною машиною Євросоюзу, тощо».

Ігор Мосійчук, як і його колега із Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Юрій Сиротюк вважають, що європейські праві партії спонсорує Росія. Але якщо Національний фронт Франції просто «відробляє» гроші Москви, то угорський «Йоббік» працює проти Києва, оскільки має територіальні претензії до України, зазначають праві українці.

ВО «Свобода» – колишня Соціал-національна партія України – після проходу до Верховної Ради у 2012 році, хоч і пом’якшила націоналістичну риторику, але виступає за повернення у паспорти графи «національність», знищення радянської символіки, тощо.

Європейські праві українським націоналістам навіть не друзі...

Відповідаючи на запитання, з ким «свободівці» спілкуються у Євросоюзі, Юрій Сиротюк відповів, що замість правих партій ВО «Свобода» порозумілася з консерваторами.

«Під час нашої Революції Гідності і пізніше, коли почалась окупація Криму і вторгнення Російської Федерації на територію України, більшість так званих ультраправих партій Європи відверто підтримали політику Путіна. Тому ми були змушені розірвати з ними будь-які стосунки, – зазначив Сиротюк у розмові з Радіо Свобода. – Зараз ми маємо непогані, як мені здається, стосунки з європейськими консервативними партіями. Так, ми відвідали Іспанію, зустрічалися з представниками провладної партії Partide Populare, яка входить до групи європейських народних партій. Ми розуміємо, що ці партії більше підтримують нині незалежність України, її європейську інтеграцію, ніж ті політичні сили, яких ми вважали своїми союзниками».

Що різнить українських і європейських правих? На це запитання Радіо Свобода Борислав Береза, Ігор Мосійчук та Юрій Сиротюк відповіли майже однаково: український націоналіст – це людина, яка любить свою націю, захищає її і водночас поважає права інших націй, котрі мешкають на території України. У Європі ж досить часто націоналіст – це насправді шовініст, який має ксенофобську ідеологію і марить зверхнім становищем своєї нації над іншими націями і народами. Серед українських націоналістів чимало російськомовних людей, як і представників інших національностей, що нетипово для правих в ЄС. Так само, українським націоналістам не притаманні ксенофобія – багато з них є і так званими «жидобандерівцями», зазначили політики.

Політолог, дослідник радикалізму Наталя Беліцер погодилася з аргументами згаданих представників українських націоналістичних партій і зауважила, що за останній час розбіжності між правими в Україні та ЄС посилились.

«Упродовж останніх 7 місяців (від Революції Гідності) відмінність – причому кардинальна! – так званих «крайніх правих» українських та європейських швидко зростає. Це виявилось очевидним під час подій довкола Криму, коли багато представників європейських правих з’явились як спостерігачі на так званому «референдумі» 16 березня в АРК. Вони і далі висловлюють свою підтримку діям Росії, її агресії проти України», – зазначила експерт.

Тим часом, за словами Беліцер, більшість українських правих у ці дні воюють за єдність України на Донбасі або допомагають Збройним силам і спецпідрозділам України.