Третій місяць до тями не можуть прийти рідні та друзі загиблого в АТО Олександра Аніщенка – 44-річного заступника командира спецпідрозділу «Альфа». Згадують, якою відкритою, доброю, чуйною та, водночас скромною, людиною він був. Батьки розповідають: Сашко цікавився всім. Серед його вподобань: психологія, спорт, квітникарство, туризм, риболовля.
«Коротше кажучи, він займався усім! Він любив усе, він любив життя! І це головне!» – розповідає батько Олесандра Григорій Аніщенко.
Головною рисою сина батьки називають людяність.
«Як він говорив: «Мені неважливо, який пост людина займає, хто вона, що вона… Мені важливо, щоб в людині була людяність! От його характеристика – людяність», – згадує мати полковника Зінаїда Аніщенко.
Під час лютневих подій в Києві Олександр Аніщенко, разом зі своїм підрозділом, відмовився стріляти у протестувальників на Майдані. Тоді він написав рапорт про відмову сумських «альфівців» від участі в спецоперації «Бумеранг».
«Він говорив: «Покажіть мені, де там терористи, якщо там дійсно терористи, ми підемо і протягом пари годин ізолюємо все. Там люди! А в людей ми стріляти не будемо!» – цитує слова сина Зінаїда Аніщенко.
Про службу Олександр своїм рідним говорив мало. Ця тема для сім’ї – табу. Навіть проводжаючи в останнє відрядження, сім’я не знала, що Олександр їде в зону АТО. Батьки розповідають – він був справжнім професіоналом: постійно вдосконалювався, завжди все записував та аналізував. Зараз – перечитують останні нотатки Олександра – про події на Сході.
«Ми, як ніхто, повинні називати речі своїми іменами, які останнім часом відбуваються. Це війна. Війна керівництва РФ, спецслужб ФСБ, ГРУ, проти України. Війна цинічна, ретельно спланована та підготовлена», – написав Олександр Аніщенко в зоні АТО.
Батьки сподіваються, що смерть їхнього сина не буде марною і війна скоро закінчиться. В одну з безсонних ночей після загибелі Олександра, мати написала вірш в пам’ять про сина і його подвиг. Говорить, слова прийшли самі.
Я сына родила не для войны.
Я сына родила для радости, для жизни.
Он жизнь любил, он всем дарил тепло.
И верой-правдой он служил отчизне.
Скажите мне, за что, по чьей вине
Мой сын погиб на необъявленной войне?!
Там шел жестокий страшный бой,
Наш сын погиб там как герой.
Да будет память вечная ему
И точка.
Но мне никто и никогда
Уж больше не вернёт любимого сыночка.
И подвиг пусть его живёт в веках,
Ведь он погиб за жизнь других,
За мир для всех,
А не за страх.
Олександр Аніщенко загинув у зоні АТО 5 травня, рятуючи своїх поранених товаришів. Наразі сумчани намагаються домогтися присвоєння Олександру звання Героя України.
