Авангард добровольчого батальйону «Айдар», підпорядкованого Міністерству оборони, сьогодні на передовій у Луганській області. Вояки батальйону зажили слави найвідчайдушніших і найвідважніших на фронті. У тилу їх критикують за проблеми з дисципліною й «махновщину». Вони їздять на машинах із написами «Смерть ворогам», не віддають честь начальству й вирішують проблеми переселенців за лічені хвилини методами воєнного часу, якщо цивільна влада чи міліція не реагують і не діють. Радіо Свобода мало змогу поспілкуватися з командиром батальйону «Айдар» Сергієм Мельничуком. Його запитали зокрема, як виглядає кільце сил АТО довкола Луганська і чи мають змогу бойовики залишити місто.
– У взаємодії з 24-ю бригадою ми звільнили селища Хрящувате й Новосвітлівка й перекрили фактично останню нормальну дорогу для пересування військової техніки, майна й живої сили противника. Тобто Луганськ практично взятий в кільце, їм (бойовикам – ред.) залишили маленький коридор, тобто дали можливість, щоб вони відходили. Є гуманітарний коридор для місцевих жителів, які виходять з району бойових дій. Для росіян і сепаратистів зробили спеціально коридор для того, щоб дати їм змогу вийти з міста й не вв’язуватися у вуличні бої.
– Як Ви ставитеся до того, що цю війну досі офіційно війною однієї держави проти іншої не називають?
Те, що з території Росії по нас ведеться вогонь із далекобійної артилерії «смерчів», – це реальність.
– Я ставлюся до цього негативно, тому що війна фактично ведеться вже відкрито. Не буду деякі речі зараз розповідати. Мої начальники, можливо, це згодом розкажуть. А те, що з території Росії по нас ведеться вогонь із далекобійної артилерії «смерчів», – це реальність. Був обстріл Новосвітлівки, було пряме потрапляння «Смерча» в місцеву церкву, де переховувалися місцеві жителі. Є загиблі.
– Скільки часу може ще знадобитися для того, щоб звільнити всю Луганську область? Ваш прогноз.
– Щоб вести війну, потрібно кілька речей: потрібно мати боєприпаси, їжу для особового складу, потрібно мати пальне й інші енергоресурси. Якщо все обмежити в противника, його надовго не вистачить. Крім того, якщо будемо їх атакувати, то вистачить їхніх сил зовсім не надовго.
– Добровольчі загони несли втрати, зокрема через відсутність у них бронетехніки. Яка ситуація з цим у батальйоні «Айдар»?
– Не знаю, як у підрозділів, підпорядкованих МВС, але нашим підрозділам, підпорядкованим Міністерству оборони, вже дають групи підсилення з бронетехніки, тобто її вводять у штат. Щоправда, її не дають поки що, посилюють технікою з інших підрозділів, але допомагають в принципі, за що ми вдячні.
– На звільнених територіях Луганщини люди скаржаться на корупцію в міліції, на безправність. Часом, можна помітити, апелюють до бійців «Айдару» як до тих, хто захистить від свавілля, немов до народних месників. Ви погоджуєтеся з такою роллю?
Робимо все, що можемо, щоб полегшити життя нашому народу на вже звільнених територіях.
– Де «Айдар» стоїть, там уже міліція не грабує людей, немає здирництва. Там такого вже немає. Я проводжу, буває, наради, де присутні міський голова, прокурор, начальник міліції, комендант міста й директор ТЕС, основного підприємства, яке наповнює бюджет. Проводимо наради, вирішуємо соціальні проблеми, тобто де ми йдемо, стараємося все це вирішувати, тому що, по-перше, міліція на 90 відсотків – це були сепаратисти. У Старобільську, Сватово менше, а ближче до Луганська, до Росії – там більше. Співробітники СБУ так само. Тому доводиться функції цих підрозділів брати на себе, поки вони не стабілізуються за допомогою співробітників з інших областей. Робимо все, що можемо, щоб полегшити зараз життя нашому народу на вже звільнених територіях. Колись діти хотіли бути мушкетарами. А нині вони будують іграшкові блокпости, підіймають українські прапори й кричать «Слава Україні!».
– Добровольчі батальйони, навіть якщо й підпорядковуються певному міністерству, залишаються позасистемною, незалежною силою з авторитетом, завойованим у війні. Влада може собі дозволити з вами не рахуватися?
– Взяти за приклад США: ветерани воєн завжди були потужною силою, з якою рахувалися. Так само, думаю, після цієї війни ветерани також будуть потужною силою, багато політичних партій захочуть цим скористатися. Проте для нас головне – це наша Україна, її цілісність і незалежність. Ми будемо добиватися цього ціною наших життів. Ми кладемо свої життя, щоб це зробити.
