Доступність посилання

ТОП новини

Те, що відбулося під Іловайськом – помилка посадових осіб із Генштабу, Міноборони – Стець


Гості «Вашої Свободи»: Юрій Стець, керівник управління інформаційної безпеки Національної гвардії; Георгій Тихий (німецьке телебачення ARD)

Інна Кузнецова: Минулими вихідними з’явилася така назва – «Іловайський котел». І багато інформації про те, що в «Іловайському котлі» перебувають до 5 тисяч осіб, що багато з них загинули.

Втім, з’явилася інформація з Міноборони, що таке поширюють панікери, мовляв, нічого цього не відбувається, а це непатріотичні сили та люди, які спрямовані на те, аби поширювати паніку, і які працюють на Російську Федерацію.

Ваша Свобода
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:25:00 0:00
ЗАВАНТАЖИТИ

Російські ЗМІ, зокрема Перший російський телеканал, суспільний чи державний мовник, поширював у недільних випусках отаку інформацію:

Сюжет Першого російського телеканалу
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:00:15 0:00


– Що ж насправді? Тому що від українського Міноборони, від РНБО даних немає.

Юрій Стець: Я не хотів би зараз просто лякати наших слухачів і глядачів. Давайте ми отримаємо офіційну інформацію, тоді про неї будемо говорити.

Я хочу підтвердити, що у нас є дуже багато проблем з тим, що в тому числі і в зонах, де йдуть військові дії, працюють мобільні телефони…. І тепер уже ми і мої колеги з СБУ точно розуміємо, що по факту, як тільки йде дзвінок, то це сигнал і для російської артилерії, для артилерії «ДНР» чи «ЛНР». Вони через супутник просто вводять дані цього квадрату і накривають відразу «градами» або іншими ракетними засобами. Тому є такі моменти.

Той режим тиші, який був останніх два дні, якраз і дозволив вивести частину військових і нацгвардійців, і так само дозволив частині військових і нацгвардійців, великій частині вийти самим.

– Але перед режимом тиші у п’ятницю вночі і нам у редакцію телефонували бійці того ж «Донбасу», які прощалися вже з рідними і казали, що ніхто їм не допомагає.

Що ж було насправді? Хтось може це сказати?

Юрій Стець: Оскільки це мої колеги нацгвардійці, серед них є багато друзів, взагалі складно про це говорити. Вони, очевидно, патріоти і герої. Так само, як і всі військові, і нацгвардійці та прикордонники, які зараз там. І зрозуміло, що така напруга відбувається не тільки під Іловайськом, а й у Луганському та в Донецькому аеропорту, на інших напрямках. Теж було на кордоні України. Вони всі готові віддавати своє життя за Батьківщину.

І я попередні дві ночі буквально цілодобово був з Семеном Семенченком, керівником батальйону «Донбас», на зв’язку. І коли він відриває від себе крапельниці і просто сідає в машину у тому стані, в якому він є, з трьома пораненнями, їде до своїх хлопців туди, під Іловайськ (не знаю, наскільки це можна говорити), то це героїзм. І це на 100% те слово, яке підходить і до хлопців, і до нього.

Це помилка посадових осіб з Генштабу, Міноборони. Сьогодні ми почуємо від президента кадрові рішення
Юрій Стець

Я вважаю, що те, що відбулося, це помилка певних осіб посадових з Генштабу, Міноборони. Я сподіваюся, що сьогодні ми почуємо від президента кадрові рішення. Я думаю, що вони мають бути достатньо жорсткими.

– На такі рішення ми можемо очікувати вже впродовж найближчої години? Ви про це написали у пості в мережі «Фейсбук».

Юрій Стець: Це у більшості мої сподівання і очікування. Зрозуміло, що в мене є більше інформації, ніж у наших слухачів і глядачів. Я думаю, що найближчим часом ми почуємо про ці кадрові рішення.

Георгій Тихий: Я тільки сумніваюся, що це торкнеться вищого керівництва.

Це торкнеться найвищого керівництва
Юрій Стець

Юрій Стець: Я переконаний, що це торкнеться найвищого керівництва.

Георгій Тихий: Будемо сподіватися. Тому що те, що я там бачив… От елементарно розповідаю без оцінок. Просто те, що я своїми очима бачив.

Кожного дня, як ми були у штабі батальйону «Донбас», а це така розбомблена школа в Іловайську, ми кожного дня проводили в очікуванні допомоги, кожен день проходив хоча б в очікуванні коридору, хоча б чогось.

За п’ять днів раз прийшла невеличка колона. БМП, в яких знаходилося рівно 10 солдат!
Георгій Тихий

Тому що ми сиділи в оточенні. За ті п’ять днів, які я там провів, лише один раз прийшла невеличка колона. Це були БМП, в яких було рівно 10 солдат! Це була вся допомога, яка туди прийшла!

Є Генштаб. У нього є повна інформація. У мене немає цієї повної інформації. Можливо, буває таке, що якась невеличка група військ тримає напрямок, відволікає увагу, а десь, з іншого боку, йде наступ. Я ж не знаю, яка стратегія. Але Іловайськ тими силами, які там були, і тією технікою не те, що взяти було неможливо, а навіть тримати було дуже важко.

Юрій Стець: Десять хлопців військових, які прорвалися, насправді на той момент по факту, тобто помилки були допущені раніше, теж великі герої. Тому що багато з них, солдатів, зараз теж немає серед живих. І це тільки ті десять, які прорвалися. На той момент, я думаю, що це вже було зробити неможливо просто.

Георгій Тихий: Безперечно. Тоді ми маємо зрозуміти, у чому помилка. У тому, що хтось штовхав вперед-вперед-вперед і доштовхався до того, що просто вперед-вперед-вперед?

Юрій Стець: Ми маємо сьогодні почути про ці помилки. І маємо почути про ті кадрові рішення, про які вже анонсував президент.

– Це помилки Генштабу, Міноборони, Нацгвардії?

Юрій Стець: Я думаю, що мені буде недоречно (я не входжу у Генштаб) це коментувати.

– Пане Тихий, як ви виходили з цього оточення?

Георгій Тихий: 28 числа ми вдень дізналися, що начебто домовлено про режим припинення вогню з четвертої до десятої вечора, щоб вивести поранених і мертвих звідти, з Іловайська. Ми з журналістами, оскільки вже довго чекали, коли ми зможемо виїхати, ми також були в оточенні, ми сподівалися раніше поїхати, мали сидіти в цій школі, ми виїхали разом з пораненими і мертвими в сусіднє село під Іловайськом, де був пальовий госпіталь, і ще поранені, яких мали вивозити.

І десь о дев’ятій вечора ми приїхали в це село, сформувалася колона, яка мала вже виїжджати з нього у сторону Волновахи. При самому виїзді з цього села цю колону обстріляли. Вона була змушена повернутися назад і ночувати у цьому селі.

– Тільки піші журналісти змогли вийти, так?

Георгій Тихий: Ніхто не зміг вийти. Всі ночували у цій школі. І ми також.

І тільки вранці сформувалася колона, яка мала виходити. І начебто був продовжений цей режим припинення вогню, і вона мала виходити з цього села вже на українську територію. Вона сформувалася о п’ятій тридцять ранку, напевне, почала формуватися. І стояла дуже довго. Тобто ми чекали. Шоста раку, сьома, восьма – ми стоїмо. Весь час стоїмо на виїзді з села. Вони знищують свій боєкомплект, щоб не залишати його.

І сформувалася велика колона. У цій колоні були і танки, і військові, і поранені у тому числі і техніка. Тобто, це була величезна колона, з 50, напевне, автомобілів. Ми чекали-чекали і дочекалися до того, що нас просто почали бомбити. Я не знаю, чи це міномети. Може, це були якісь одиничні «гради». І прострілювалося. Все ближче і ближче по стоячій колоні. І в якийсь момент воно почало просто вибуватися поруч з нами. Стало зрозуміло, що цей обстріл йде по нас.

І колона просто рушила вперед. Тому що стояти під обстрілами було неможливо – рушила вперед та потрапила прямо у це пекло, у всі ці пастки, які там були проставлені.

– Тобто, вони сподівалися, що наші військові їм залишать техніку?

Георгій Тихий: Я чув такі розмови. Я не знаю, наскільки це відповідає правді, що начебто була умова залишити всю зброю. Але що це за умова така – залишити зброю?! Ти виїжджаєш, а тебе тут же беруть у полон. Може бути умова, що ми не відкриваємо вогонь, і ви не відкриваєте вогонь.

– Ви кажете, що разом у цій колоні були поранені і загиблі. Приблизні цифри можете назвати?

Георгій Тихий: Я можу тільки приблизні. Я бачив один «Камаз», який був повністю заповнений. Там, напевне, було 20 поранених. Я бачив точно двох чи трьох мертвих. І ще було кілька автівок. Я думаю, що загалом було декілька десятків поранених. Можемо сказати так. Буде коректно. Декілька десятків поранених точно.

Стоять там російські військові, банд-формування, представники терористів. Ми виявилися не готовими до помилок вищого керівництва Генштабу, Міноборони, багато робимо помилок
Юрій Стець

Юрій Стець: Я так само додам, що ті люди, які стоять проти українців там, то це неоднорідна маса. Там є російські військові, причому різних підрозділів, різних бригад, батальйонів. Там є так звані банд-формування. І є представники терористів, бандитів, які називають себе «військовими «ДНР» або «армії «ДНР». І якраз координація відбувалася, умовно кажучи, однієї зі сторін. Але за декілька годин до того, як мала рушити колона, в інтеренеті з’явився маршрут цієї колони. Це також було наслідком того, що ця колона була обстріляна.

Зараз дуже багато робиться насправді помилок, у тому числі і через соціальні мережі, коли ми виявилися не готовими до багатьох випадків, у тому числі і помилок вищого керівництва Генштабу, Міноборони, у тому числі і те, що називається соціумом. Тому що ми багато робимо помилок, яких ми просто не знали, наскільки це важливо чи неважливо, наскільки це може врятувати або, навпаки, знищити людське життя.

Тобто, у нас уже є достовірна інформація, що вони пеленгують телефонні зв’язки. Як тільки хтось з цієї колони або з частини людей, які знайшли для себе якесь місце, схованку, йде дзвінок, вони автоматично його пеленгують, заводять координати у «гради», в інші ракетні установки, і тут же йде удар по цьому квадрату. І по факту там люди всі знищені.

– Маємо запитання радіослухача.

Слухач: Пане Стець, скажіть мені, будь ласка, чому у нас наші українські вояки здаються у полон? Що це таке трапилося з нашою українською армією? Що ж це таке? Що для того треба, щоб вони не здавалися у полон? Якщо щось потрібно, то ми…

Юрій Стець: Багато з наших військових вистрілюють увесь боєкомплект, і вони дійсно герої. Коли в тебе не залишається боєкомплекту для того, щоб відбивати атаки фізично, то ти або вбитий, або тебе беруть у полон. Дуже просто.

Я не кажу, що немає моментів дезертирства, або немає моментів, коли так само залишають свої позиції. Це теж є. Але загалом в більшій частині дух дуже сильний, і так просто ніхто з бою не виходить.

– А наскільки має право на існування така думка, що і з технікою не завжди все гаразд?

Наприклад, пише Наталка Зубар з Харкова, що на складах Харківського заводу Малишева є тільки експортна продукція, на бронетанковому заводі стоїть 500 машин, з яких можна швидко відновити 350, а для АТО нічого не було зроблено, бо «не замовляли».

Юрій Стець: Напевне, Наталка краще знається на тому, аніж решта військових, які є в цій країні. Мені немає, що коментувати.

Тими темпами, якими нарощується технічний потенціал країни, жодна країна у світі такими темпами не рухалася. Ми почали не з нуля, а з мінус один
Юрій Стець

Україна три місяці тому залишилася без армії, без техніки, без нічого. І тими темпами, якими зараз нарощується, у тому числі і технічний потенціал країни, я не думаю, що жодна країна у світі колись такими темпами рухалася. Треба усвідомлювати, що ми почали не з нуля, а ми почали з мінус один.

Мені важко читати іноді у «Фейсбук» чи у «Твітері», що у нас є дуже багато командирів, які знають, як треба проводити військові дії. Я завжди говорив, що «диванній сотні» – взяв АК (їх там дуже багато вільних) і пішов на фронт, якщо знаєш, як це робити. У тому числі я кажу своїм колегам-політикам: якщо знаєш, як це робити, то вперед – місць багато є.

– Запитання ще одного слухача.

Слухачка: Низький уклін, що ви нас оберігаєте! На дивані дуже добре проводити різні дискусії.

Скажіть, будь ласка, чи зараз існують такі «інформатори»? І як з ними боротися? Дай вам, Боже, здоров’я, і нехай Матінка Божа вас оберігає! Ми всі за вас молимося і любимо, допомагаємо, чим можемо!

Юрій Стець: Зараз і моє управління інформаційної безпеки, і колеги з СБУ дуже багато роблять для того, щоб ці великі тисячі засланих професійних людей з Росії, у тому числі у світове «павутиння», в інтернеті, які активізувалися дуже серйозно у соціальних мережах, які роблять інформаційні атаки, і цілі інформаційні серіали, на які, на жаль, ведеться у тому числі емоційна частина українців. І ми дуже мало аналізуємо, ми кидаємо емоцію.

І це теж зрозуміло. Тому що зараз всіма керує емоція. Я це можу говорити. У мене в сім’ї така ж сама історія. Немає часу щось пояснювати. А в цей час у моєї родини, у моєї дружини просто йде звичайна емоція.

«Диванна сотня» в соціальних мережах іноді лякає. Це правда
Юрій Стець

Але українці – розумна нація. І в більшості я це бачу від журналістів, від аналітиків. Там є досить розсудливі думки. Їх треба просто чути. Але «диванна сотня» в соціальних мережах іноді лякає. Це правда.

– Моя колега спілкувалася з керівником телеканалу «Еспресо TV». Ми знаємо, що журналіст телеканалу «Еспресо TV» перебуває зараз у полоні. Двоє інших, один з «Дорожнього контролю» і оператор, змоги вирватися. Нібито вже зараз перебувають у безпеці. А от журналіст Воробйов перебуває у полоні.

Юрій Стець: Ми вже зайнялися цим питанням. Я потрапив на фронт, умовно кажучи, напередодні. А в день, коли я там був, сталася та історія з Настею Станко і оператором «Громадського телебачення». Там у той момент була створена робоча група. Було засідання штабу АТО, створена робоча група на чолі зі мною. Це було перше моє таке випробування.

Найближчим часом звільнимо наших колег
Юрій Стець

Для мене пріоритет – журналісти. Тому що це мої друзі, мої колеги, це моя дружина. Як тільки нам стало відомо про полон (я не хочу відкривати якісь деталі), але ми займаємося цим питанням. Я думаю, що найближчим часом ми звільнимо наших колег.

Георгій Тихий: Стосовно того, навіть чому ми потрапили, наприклад, в Іловайськ (одна із причин), чому в полон потрапляють. Ми спочатку приїхали у Краматорськ і намагалися п’ять днів працювати. Проблема навіть не в прес-службі АТО, а якось офіційно отримувати, знімати військових, щось робити. Це абсолютно неможливо! Ми по факту не відзняли просто нічого. Тут проблема навіть у прес-службі АТО. Вони справді намагаються щось зробити, якось допомогти. Але я не знаю. Може, це командування армії. Вся ця система настільки (я не знаю, як це сказати) заскорузла, вона нічого не дає знімати просто, абсолютно. І в результаті це закінчується тим, що журналісти на свій страх і ризик намагаються якось знайомитися з батальйонами і з ними мандрувати. І тому потрапляють у такі ситуації. Тому що відзняти щось там…

Розумієте, російське телебачення показує 24 години на добу. Показує абсолютно все! І воно годує цією інформацією десятки мільйонів людей. Ми зі свого боку не знімаємо майже нічого. І тому в інформаційній війні не те, що…

Юрій Стець: Я багато про це говорив. У нас за 20 років нашої незалежності взагалі не існувало такого поняття, як інформаційна політика чи стратегія інформаційної політики, а тим більше якісь стратегічні напрацювання того, що таке інформаційна безпека. І ми так само зараз на початку побудови цього.

І я знаю, що система, яка є зараз, настільки укоренилась. Для того, щоб це зламати, я не знаю. Я витрачаю на це багато часу, нервів, здоров’я. І це дуже складно. Але у нас небагато часу, щоб це змінити. І я казав, що я навіть ціною того, щоб своєю головою пробити ту стіну, я це зроблю. Немає в нас інших варіантів. Ми маємо швидко побудувати концепцію інформаційної політики і маємо швидко запустити стратегію інформаційної безпеки. Ми не маємо права програвати інформаційну війну.

Саме тому у нас зараз є проблема з Кримом, тому що ми програли війну за голови кримчан.

– Що ми зараз конкретно робимо? Чи це секрет?

Юрій Стець: Є речі, які є публічними. Я можу їх озвучувати. Я постійно їх викладаю у «Фейсбук». Є речі, які, очевидно, не озвучу. Наприклад, ми знищуємо різографи, які друкують величезними тиражами газету «Малоросія». Це буквально знищуємо. Це атаки у тому числі з застосуванням зброї.

Принагідно ми ще забираємо життя частини тих бандитів, які поруч перебувають. Ми знищуємо самі тиражі. Буквально два дні тому колеги з СБУ показували перехват великої кількості, десятків тисяч цих газет.

Ми точково збиваємо сигнали, глушимо сигнали їхніх телеканалів і радіостанцій, які там запущені. І ми відновлюємо мовлення українських телеканалів і радіо на тих територіях, які ми звільняємо. Пробуємо у тому числі і добиватися до якоїсь частини Луганська і Донецька. Тобто я можу говорити, що там є радіо «24», на тій території, і є «5 канал», є точно «1+1», декілька ще українських телеканалів. Це дві речі, які можу говорити публічно. Є речі, про які просто не можна говорити.

– Стосовно інформування того, що відбувається. Ви кажете, що будемо говорити про те, як це буде точно відомо і перевірено.

З іншого боку, сама паніка і ці чутки і виникають через відсутність інформації.

Я дозволю собі запропонувати ще для наших слухачів, глядачів фрагмент з Першого російського телеканалу, де вони розказують про збиту українську техніку.

Сюжет Першого російського телеканалу про техніку
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:00:15 0:00

– Україна підтверджує про збиття лише одного літака.

Ви вже говорили про пропаганду. Роль пропаганди значна. Дуже! І пропагують вони, як бачите, пропагують…

Юрій Стець: Я можу сказати, що змінилося за час мого приходу у Нацгвардію. У нас ледь не через день оприлюднюються аудіо перехоплення розмов, які вже ми (слава Богу!) можемо робити. Ще два місяці тому з цим було складно. У нас просто не було цього обладнання.

Я можу говорити про те, що вони нас, принаймні вище керівництво Генштабу, не слухають. Тому що ми поставили захист. Я можу говорити про те, що велика частина відео, яке не було можливості давати в ефір, тому що закореніла була система, зараз потрапляє в ефір, у тому числі і тих затриманих, взятих у полон росіян, чеченців, кадирівців або найманців, інших з «ДНР», «ЛНР». Ми показуємо їх в ефірі.

Дуже багато з того, що зараз робиться, ще не було місяць тому. Але це дуже складно збивати.

– Знову ж таки у соцмережах, про які ми говорили, що іноді вони вчиняють зло, з’явилася інформація чи такі дописи, що, мовляв, складається враження, що хочуть винищити саме добровольчі батальйони.

Наскільки це можна спростувати? Я розумію, що такі речі спростовувати потрібно.

Юрій Стець: Дивіться, життя кожної людини незалежно від того, яка у нього нашивка на плечі, тобто чи це Нацгвардія, чи це спецпідрозділ МВС… І Нацгвардії спецпідрозділ, і МВС, як правило, є добровольчими батальйонами. Тому що «Донбас» – це так само спецпідрозділ Нацгвардії. Семен Семенченко так само є майором Нацгвардії. Крім «Айдару». «Айдар» – це підрозділ Міноборони. Життя кожної людини незалежно від того, яка у нього нашивка на плечі, – це надто дорога ціна для України. Але ми розуміємо, що цю ціну Україна змушена платити.

Але є офіційна інформація, офіційна статистика, скільки вже загинуло наших військових, нацгвардійців і прикордонників. Якщо її подивитися, то, на жаль, навпаки, військових набагато більше ми втратили.

Коли вони дізналися, що там «Донбас», «Донбас» для них був подразником
Юрій Стець

Щодо Іловайська, то все дуже просто. У той момент, коли вони дізналися, що там «Донбас», «Донбас» для них був подразником. Це очевидно.

  • Зображення 16x9

    Інна Кузнецова

    Була керівником Київського бюро Радіо Свобода впродовж останніх 14 років життя (30.03.1963 – 16.09.2023). Закінчила факультет журналістики Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Працювала кореспондентом, політичним оглядачем Національного радіо, головним редактором Радіо Ера FM.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG