Доступність посилання

ТОП новини
23 Лютий 2018, Київ 19:28

Канатоходець Лукашенко про Україну, Путіна, Крим і землі хана Батия


Президент Росії Володимир Путін, президент Білорусі Олександр Лукашенко та президент України Петро Порошенко під час зустрічі у Мінську, 26 серпня 2014 року

Ярослав Шимов, Олександр Гостєв

10 жовтня у Мінську проходить головна частина саміту країн СНД, на який мають з’їхатися глави всіх держав Співдружності, окрім президента України. Білорусь взяла на себе головування в СНД у 2014 році після того, як навесні від виконання головуючих функцій відмовився Київ. Зустріч президентів Росії та України Володимира Путіна і Петра Порошенка в Мінську 10 жовтня точно не відбудеться.

Якщо Путін і Порошенко найближчими днями і зустрінуться, то скоріше в Мілані наступного тижня в кулуарах саміту форуму «Азія – Європа» (АСЕМ). Про таку можливість 9 жовтня розповів помічник російського президента Юрій Ушаков. Він додав, що можливе спілкування Володимира Путіна з Петром Порошенком, а також канцлером Німеччини Анґелою Меркель і президентом Франції Франсуа Олландом може відбутися в «нормандському форматі». У червні цього року, під час святкування 70-річчя висадки союзних військ в Нормандії, Олланд організував першу коротку розмову між главами Росії та України, причому два президенти потиснули одне одному руки.

Володимир Путін і Петро Порошенко в Нормандії, 6 червня 2014 року
Володимир Путін і Петро Порошенко в Нормандії, 6 червня 2014 року

Друга зустріч Путіна і Порошенко пройшла все в тому ж Мінську 26 серпня в рамках наради лідерів так званої «євразійської трійки» (Росія, Білорусь, Казахстан), України та представників Євросоюзу. Тривала вона дві години віч-на-віч. Після цієї розмови російський президент зауважив, що «деталі конфлікту в Україні предметно не обговорювалися». Господар зустрічі Олександр Лукашенко, якщо й знав якісь подробиці, то волів про них промовчати. Тоді ж він провів і двосторонні переговори з Петром Порошенком, і сторони залишилися вельми задоволені одне одним: про це свідчили і доброзичливі заяви обох президентів, і їхні взаємні посмішки та поплескування по плечу.

Володимир Путін і Петро Порошенко поруч з Катрін Аштон і Нурсултаном Назарбаєвим, Мінськ, 26 серпня 2014 року
Володимир Путін і Петро Порошенко поруч з Катрін Аштон і Нурсултаном Назарбаєвим, Мінськ, 26 серпня 2014 року

9 жовтня, напередодні нинішнього саміту СНД у Мінську, палата представників парламенту Білорусі одноголосно ратифікувала договір про створення Євразійського економічного співтовариства, яке очолює Росія. Однак білоруські депутати також зробили спеціальну заяву, в якій наголосили, що Мінськ зобов’язується сумлінно виконувати договір «за умови, що будуть досягнуті конкретні домовленості про зняття бар’єрів, обмежень і вилучень». Вищі білоруські чиновники визнають, що ЄврАзЕС поки не можна вважати справжнім спільним ринком, і у Мінська до Москви чимало претензій.

На початку вересня саме в Мінську за участю ОБСЄ і Росії відбулися переговори контактної групи з врегулюванню кризи на сході України, на яких делегації Києва та угруповань «ДНР», «ЛНР» досягли домовленості про припинення вогню на Донбасі. (Утім, судячи з повідомлень, які надходять з регіону, дотримується ця угода далеко не повністю). Після цього за президентом Білорусі Олександром Лукашенком закріпилася репутація політика, який намагається відігравати вагому роль у врегулюванні української кризи. Про події в Україні білоруський президент, який досі вважався союзником Москви, міркував багато і охоче. Проте всі його висловлювання зайвий раз підкреслюють вельми неоднозначний характер нинішніх російсько-білоруських відносин.

Ось що говорив на цю тему в 2014 році Олександр Лукашенко:

12 березня 2014 на засіданні Ради безпеки Білорусі: «Що треба робити в Україні, щоб подолати цю кризу? Я жартома відповідаю: не напружуйтеся, потрібно просто працювати. А якщо ви не знаєте, що робити, довірте нам цю країну, і до кінця року ми забезпечимо там і стабільність, і єдність народу, і цілісність держави. Це я відповідаю українцям, які мене починають «допитувати».

28 березня, у програмі українського ТБ «Шустер Live». Про анексію Криму і дії українських військових: «Чому пішли, чому вивели військових звідти? Чому не билися, якщо це ваша земля? Чому не захищали свою землю? Я в страшному сні (не дай бог!) Уявляю собі, що це могло статися з Білоруссю... Ви знаєте, якби навіть наші військові вчинили так, як українські, сиділи як миші під віником на своїх базах (це, звичайно, важко уявити в Білорусі!), я перший, наодинці би пішов воювати».

Про Путіна, Україну та НАТО: «Я Путіну говорив про це, що Крим приєднати до Росії – не проблема, якось діяти в Україні, комусь допомагати – теж не питання. Але, роблячи будь-який крок, треба бачити наслідки. Що найнебезпечніше для нас і Росії? Найнебезпечніше, і ми так це розуміємо, і президент Путін – якщо та континентальна, скажімо так, частина України, яка залишилась, сьогодні вступить в НАТО, або НАТО увійде в Україну, це найбільш небажане для Росії і для Білорусі! Це важливіше, ніж Крим. Я теж про це сказав».

29 березня, на переговорах з тодішнім в. о. президента України Олександром Турчиновим у Гомельській області: «Навколо Білорусі створено кільце добросусідства більше, ніж 100 кілометрів углиб України». «Ми не готові його зруйнувати. Це наші люди. Я завжди говорю: це наша Україна. Це ті ж люди, особливо тут (на Поліссі). Полісся – воно і білоруське, і українське, тут не розбереш, хто живе. Навіть говір тут у білорусів більше схожий на українську».

7 червня, після церемонії інавгурації президента України Петра Порошенка в Києві: «Ніколи мені не пропонуйте роль посередника. Я ненавиджу посередників і миротворців. Я вважаю, що Україна – тут розумний народ, який може розібратися зі своїми проблемами. І цей народ розбереться. Я ж готовий зробити все, що ви скажете і на що я здатний. Без будь-якого миротворництва та посередництва. Це той, хто хоче якийсь політичний капітал собі нажити, той рветься в посередники і миротворці. А у мене все це є. Усе-таки з «останнім диктатором Європи» розмовляєте... Бойовики, які воюють проти українців, – їх треба знищувати. Але спочатку розберіться, а то перестріляєте своїх».

26 серпня, напередодні зустрічі президентів Росії, Білорусі, України та Казахстану за участю представників Євросоюзу в Мінську: «Важко ставити якісь грандіозні цілі, яких ми повинні досягти тут, у Мінську. Швидше за все, колосального прориву важко очікувати, але концептуально ми щось повинні зробити, щоб почати хоча би рух до миру».

Учасники зустрічі у Мінську позують перед фотографами (відео)
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:01:23 0:00


5 жовтня, в інтерв’ю телеканалу Euronews: «Україна стала театром воєнних дій і театром розборок великих геополітичних сил. Я про це сказав – це не тільки Захід, а й Схід, на жаль. Я спочатку заявляв про те, що проект, приміром, «Новоросії» мною не сприймається. Я виступаю за єдність та цілісність Української держави. Щоб не було там заморожених якихось конфліктів, якихось зон типу Придністров’я, Нагірного Карабаху, які завжди приховують небезпеку вибуху. Я особисто цього не хочу як людина і як президент Білорусії, тому що ми знаходимося зовсім поряд із Україною».

8 жовтня, в інтерв’ю казахстанському телеканалу «16/12»: «Ми не хотіли б руйнування української держави. Тут багато хто говорить, що там Крим колись неправильно відійшов до України, що це територія споконвічно російська і так далі... Це неправильний підхід. Ну давайте тоді повернемося в часи хана Батия, монголо-татарського ярма... Ну тоді треба буде віддати Казахстану, Монголії та ще комусь практично всю територію Росії, Західної та Східної Європи. Окрім Білорусі: до нас вони якось дійшли, але нас не чіпали».

Server error

Oops, as you can see, this is not what we wanted to show you! This URL has been sent to our support web team to look into it immediately. Our apologies.

Будь ласка, використайте пошук


Оригінал матеріалу на сайті Російської редакції Радіо Свобода

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
Loading...
XS
SM
MD
LG