Доступність посилання

ТОП новини
24 Вересень 2018, Київ 16:51

Використовуйте будь-яку можливість – волонтер родичам полонених


Використовуйте будь-яку можливість – поради черкаського волонтера рідним заручників
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:07:30 0:00

Використовуйте будь-яку можливість – поради черкаського волонтера рідним заручників

Волонтер Станіслав Лукирич кілька місяців допомагає звільняти з полону черкащан. Улітку він узяв активну участь у поверненні додому черкаських резервістів Дмитра Половинки та Олександра Осейка, яких на Луганщині полонили сепаратисти. Зараз веде перемовини щодо звільнення черкаського волонтера Валерія Макеєва, який із середини серпня у полоні угруповання «ЛНР». В інтерв’ю Радіо Свобода Станіслав Лукирич розповів про особливості спілкування з бойовиками, які тримають полонених, та поділився порадами з рідними заручників.

– Як Ви допомагаєте людям звільняти з полону їхніх рідних?

– Перша така робота виникла спонтанно ще наприкінці липня. До мене звернулася мама одного з полонених – Дмитра Половинки. Показали інтерв’ю на телеканалах із нашими контактними телефонами. І нам почали дзвонити місцеві. Тоді це було місто Сніжне, біля Савур-Могили. Через тиждень перемовин знайшли консенсус: нам сказали, що впродовж доби ми маємо виїхати у Сніжне забрати обох хлопців. Але обов’язково мають їхати їхні мами.

Ми з мамами приїхали у Слов’янськ, а через добу виїхали у Сніжне. Не доїжджаючи трохи до їхнього блокпосту, вони (сепаратисти – ред.) повідомили, що змінюються умови договору. У нас уже все опустилося… Нові умови: вони не гарантують нашу безпеку. І їхати має лише місцева машина, бажано таксі, і лише мами. Ми повернулися у Слов’янськ, почали шукати місцеву машину. Після тривалих пошуків ледь зголосився добрий таксист, ми його назвали «дядя Саша». Мами з ним поїхали до Сніжного. Але хлопців їм передали лише наступного дня…

– Хто з черкащан нині перебуває в полоні?

– Іще брав участь та допомагав звільняти хлопців наш земляк Валерій Макеєв. Збіг обставин: він допомагав і він же потрапив у полон. На початку вересня ми дізналися, що його полонили в Ровеньках, на Луганщині, разом із журналістами «112-го каналу». Їх відпустили, а його залишили, тож донині він там. Вели перемовини і на рівні міністерства, але там нам нічим не допомогли. Тоді вже почали говорити з місцевими і, в принципі, домовилися, що його можна забрати. Але в якийсь певний момент переговори зайшли в глухий кут – через зміну тамтешнього керівництва.

Цього понеділка перемовини відновилися. Якийсь збіг обставин. І якщо знову вони не зайдуть у глухий кут, то швидше за все, ми поїдемо його забирати.

– За цей час, відколи допомагаєте полоненими, чи Ви напрацювали механізми спілкування з бойовиками?

Одні просили гроші, інші – ні. Там багато формувань. Одні хочуть це, інші – те. Одні – адекватні, інші – ні

– По кожному випадку – усе індивідуально. По хлопцях дзвонили чотири особи. Одні просили гроші, інші – ні. Урешті-решт, один із місцевих, командир, сказав: «Ми не на базарі, приїздіть – забирайте». Тобто, з кожним індивідуально. Тому що там багато формувань. Одні хочуть це, інші – те. Одні – адекватні, інші – ні.

– Наскільки я розумію, у них мінливі рішення. Спершу вони погоджуються віддати полонених, потім – відмовляють.

– В основному, змінюється їхнє керівництво. Начебто вже домовилися, але змінилося керівництво – наприклад, вони когось спіймали на мародерстві і змістили з посади. І доводиться говорити з іншими.

– Які поради для родичів полонених Ви вже випрацювали за цей час?

Під час переговорів я апелював до того, що ми православні, «будьте милосердні, у хлопців є матері, дружини, діти. Так сталося, що війна, але ж ми всі живемо в одній країні

– Можу дати одну пораду – використовуйте будь-яку можливість. Якщо до вас подзвонили місцеві – виходьте з ними на контакт. Говоріть, просіть. Тут така ситуація – хлопців треба звільняти і використовувати будь-які можливості. Під час переговорів я апелював до того, що ми православні, «будьте милосердні, у хлопців є матері, дружини, діти. Так сталося, що війна, але ж ми всі живемо в одній країні». Тобто, звертав до православ’я, до милосердя.

Перше питання: «Ми хочемо забрати, що ви хочете?». І вони вже висувають свої умови. Тому що ми, якщо чесно, не в тому становищі, щоб їм висувати свої умови. А ми вже якось намагаємося підлаштуватися, переконати – давайте зробимо так чи так. У жодному випадку не можна накаляти відносини, треба говорити. Розмовою намагатися вивести їх на те, щоб вони зробили цей нормальний вчинок.

Server error

Oops, as you can see, this is not what we wanted to show you! This URL has been sent to our support web team to look into it immediately. Our apologies.

Будь ласка, використайте пошук

  • 16x9 Image

    Дар’я Бунякіна

    Співпрацює із Радіо Свобода з 2010 року. Народилася у Черкасах. Закінчила Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького за спеціальністю «Журналістика». Має досвід роботи в газетній та телевізійній журналістиці.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG