Доступність посилання

ТОП новини

Ліки від пропаганди: треба одягати медіа-презервативи – Пітер Померанцев


Пітер Померанцев

Британський журналіст, дослідник російського медіапростору Пітер Померанцев кілька останніх місяців активно займається темою пропаганди російських ЗМІ. Він є автором книги про «постмодерністську диктатуру Володимира Путіна» – Nothing Is True and Everything Is Possible (назву можна перекласти як «Ніщо не є правдою і можливо все».

Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:06:35 0:00
ЗАВАНТАЖИТИ

– Я пам’ятаю, коли Ви вчилися у Москві на вищих сценарних курсах і пробували себе в кіно. Ви журналіст, публіцист, але чому Ви зараз зупинилися саме на темі російських ЗМІ і на темі пропаганди? Чому з усіх тих шляхів, які Ви випробували, Вас привело якраз сюди?

Обкладинка книги Пітера Померанцева
Обкладинка книги Пітера Померанцева

– Це все через Путіна. Мені зовсім не хотілося йти сюди. Ви кажете правду, я був у кіношколі, але ще до кіношколи я також працював у різних політичних організаціях. І у мене ніколи не було амбіції йти в кіно. Я вчився на документаліста і почав робити телевізійні проекти, включно з документальними фільмами і різними шоу, але я ніколи не виходив з цього. І як не дивно, моя така незвична комбінація розуміння і політичних моментів, і технології медіа і наративів, збіглася з потребою Кремля створити асиметричну війну, де інформація і маніпуляції історіями, взяла майже чи не головну роль. Отже ми так зійшлися. Я йшов своєю дорогою. Кремль своєю. І в якийсь момент ми почали віддзеркалювати один одного. Це, можливо, й сумно. Але кожен знаходить себе якось…

– З того, що Ви пишете і як Ви про це пишете, складається враження, що Ви добре знайомі з самою цією системою, як створюється такий медіа-продукт, який називається загально «пропаганда», «дезінформація». Ось якраз днями я прочитала блог однієї популярної авторки у Фейсбуці – Татусі Бо. Вона намалювала уявну картинку, як виглядає планьорка на «Перщому російському». Я лише викину нецензурні слова і процитую:

«Редактор такий «Всьо нє то, (…)! Еті укри ні(…) не дают нармальна работать, ні мальчіков не распинають шото, нікакіх тобі хароших новостєй оттуда. А начальство сказало, шо про Украіну нада пабольше і пастрашнєє, шоб даже ескімоси за палярним кругом слишали і с(…) от самого слова укри, і даже од букви У, і даже от обичного укропчіка... Шо рассєлісь? Де ідєї?»
І тут всі такі заворушились, занєрвнічали, зашелестіли Оруелом, Стругацкімі, Кінгом і даже Гоголя зачем-то открили...»
Це образна картинка Татусі. А як насправді це відбувається, Ви в курсі?

– Я також не сидів на «планьорці» «Першого російського». Але додав би ще один інгредієнт. Розмова завжди починається не з «нас», а з «них». Тобто зразу кажуть: «А пам’ятаєте, як класно компанія Гелен Ноутон придумала в 1993 році фейкове вбивство кувейтських дітей і підсунула цю інформацію в Конгрес? Або подумайте, як англійці вигадали про вбивство бельгійських дітей. Нам потрібно так само. Чи ми можемо так само круто розповісти історію?»

Тим, які працюють в російській медіа-системі, все таки завжди їм важливо відчувати, що так, вони погані, але Захід гірший

Тобто, я гадаю, що якось так… Цинічна, хоча навіть не цинічна, а така розмова ремесла: як нам розповісти хорошу історію? Ви ж бачили інтерв’ю Олександра Воліна, заступника міністра комунікації (Росії), там він відкрито говорить: «нам не важливі факти, для нас головне рейтинги і сильні історії розповідати». Я думаю так, це вже більше схоже на зустрічі «сіткома» (ситуаційна комедія – ред.), ніж на зустрічі новинкарів – як вигадати добрі сюжети. Але завжди, Ви не повинні забувати про це, вони завжди, завжди, завжди кажуть, що це «на нас нападають». Так? Це «ми повинні захищатися, бо з того гнилого Заходу на нас нападають». Ці моменти були. Просто вони не системні. Це важливо. Росіяни не циніки, але тим, котрих я знаю, які далі працюють в російській медіа-системі, все таки завжди їм важливо відчувати, що так, вони погані, але Захід гірший.

– І, звичайно, запитання, яке цікавить усіх і ніхто не може на нього знайти відповідь: як із цим боротися? Чи є рецепт, що потрібно робити? Треба нападати самим першими? Чи треба мати спосіб, як відповідати на те, що вони роблять, в такому ж стилі чи в іншому дусі? Як Ви вважаєте?

– Ой, можна робити багато чого. Як що ви про те, чи треба робити свою дезінформацію, то я, звісно, зовсім не поділяю таку стратегією. Вона для мене чужа і мені здається, це просто «Путін-нуль». Я чесно Вам скажу. Я якраз писав дослідження на цю тему. Я зустрічався з такими політтехнологами з однієї країни, яку я не хочу називати, але яка весь час воює. І також відчуває, що на неї нападають дезінформацією, картинками з мертвими дітьми і таке інше. Ну ось вони кажуть, ми намагалися говорити правду, не виходить, ми тепер більше брешемо ніж вони. Ця країна втратила майже усі симпатії в сучасному світі, може їм здається, що вони щось виграють, але вони звичайно у великому рахунку в далекій перспективі програють. Боюся, що щось дуже схоже може статися з Україною. Отже я не можу бути за дезінформацію. Я звичайно розумію бідну людину, яка працює в цьому, не знаю… «совбезі», розуміє, що втрачає половину населення, розуміє, що хочеться завтра це населення перетягнути на себе і давати свої картинки мертвих дітей.

Що ж треба робити?

Проблема починається з такої концептуальної ідеї російської пропаганди, що немає правди, що усі брешуть, а ми брешемо найкрутіше

Потрібно працювати на усіх рівнях. Проблема починається з такої концептуальної ідеї російської пропаганди, або маніпуляції інформацією, що немає правди, що усі брешуть, а ми брешемо найкрутіше. Тобто треба якось повернути суспільству ідею правди. Це можна робити різними формами від якихось медіа-курсів для населення, щоб люди розуміли, як ними маніпулюють. Ми не зможемо все ж таки зупинити всю дезінформацію, потрібно отже змінювати глядача, читача. Це довгий процес.

Потрібно людям дати зрозуміти: ви повинні одягати медіа-презервативи. Довкола вас інформаційний вірус

Але ж ми зупинили зараження СНІДом, ми змогли людей навчити користатися презервативами. Те ж саме. Потрібно людям дати зрозуміти: ви повинні одягати медіа-презервативи. Довкола вас інформаційний вірус. Якось так. Але це довгий план, це треба в школі починати, в університетах. Але це можна зробити, щоб люди самі за себе думали. Ціла палітра речей потрібна. Багато нових речей треба. Просто говорити правду – недостатньо.

  • Зображення 16x9

    Людмила Ваннек

    Людмила Ваннек На радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможниця міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редакторка і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні». Авторка і ведуча програми «Свобода за тиждень», яка виходила кілька років на «Радіо НВ». Авторка програми «Подкаст Свобода за тиждень із Людмилою Ваннек», яка виходить щосуботи. Цікавлюся соціальними темами та мистецтвом. Багато перекладаю з білоруської, англійської, німецької, сербської та болгарської.

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG