Іноді соромно сказати, що була на Майдані – Галина Трофанюк

Росохач – Разом із донькою та зятем Галина Трофанюк на Майдані провела три місяці. В Коломийському наметі жінка готувала їсти, за що серед майданівців отримала прізвисько «мама». Трофанюки були єдиними на Майдані з Росохача – села з населенням у півтори тисячі осіб. Після повернення додому, вони зайнялися звичними господарчими справами: зять Василь працює на будівництві, Галина їздить на сезонні роботи у Польщу, а донька Мар’яна бавить двомісячного майданівця Романчика, який теж їздив до Києва, але ще у животику. Через рік події під час Революції Гідності згадують з теплотою, а от теперішніми подіями, як і діями політиків, дуже незадоволені.

«Це найкращі мої часи. Дух майданівський був на висоті і все решта було фіолетово. Ми нікого не боялися. Мене питали, чи мені не було страшно, але там не відчувалося боязні. Там ти мав рішучість і діяти, і працювати. Дуже дякую тим священникам, що приходили, молилися за нас. Там така аура була. Я багато друзів завела. До сих рів я відчуваю той дух бойовий, незламний», – пригадує свої три місяці на Майдані Галина Трофанюк.

До Києва її привезли майбутній зять із донькою, які поїхали шукати роботу, а знайшли революцію. Спершу Галина спала у Михайлівському соборі, а потім знайшлося місце для неї і у Коломийському наметі. «Мама», – саме таке прізвисько отримала вона від майданівців за своє вміння всіх швиденько нагодувати. Над віконечком палатки красувалася назва «Весела хата», а з неї виглядала весела Галина. Згодом пригощати чаєм і канапками жінка почала всіх охочих.

«Я дуже люблю готувати. Якщо є час, то й гарно оформити. Спочатку була канапка і чай. Потім почалися салатики. Люди попросили чогось теплого. То ми вже і кашу давали з салатом», – пригадує вона.

На запитання, що запам’яталося найбільше, відповідає: Святвечір. «В мене хлопці навіть голубці робили. Казали, що жінці не помагають робити, а в мене робили», – тішиться вона.

Майдан навчив Галину Трофанюк боротися і стояти на своєму до кінця: «Раніше я була несмілива, а тепер краще не чіпай мене. Якщо треба, буду вести за собою людей і казатиму, що треба боротися і не чекати, що тобі хтось подасть. Треба вставати всім, об’єднуватися в більші сили».

Рік після Майдану: весілля і хрестини

Одразу після повернення зі своїм зятем та донькою жінка стала місцевою знаменитістю, адже до Києва з Росохача їздили лише вони. Розповісти про зиму на Майдані її запрошували до місцевого клубу. До сьогодні там висить прапор України, який вони привезли на пам’ять. «Наших людей важко затягнути на якісь події. Вони ближче до землі. Я приїхала, то всім розказувала. Пішла заінтересованість. Якби тепер був Майдан, зараз більше людей би на нього поїхали».

За рік, що минув, Галина видала заміж доньку Мар’яну та охрестила маленького онука Романчика. «На Майдан вони поїхали двоє, а вернулися вже троє. В животику був маленький Романчик, маленький майданівець, козак», – каже щаслива бабуся.

«Ну і що що ви стояли на Майдані, якщо сьогодні в 100 разів гірше»

Нову ж владу Галина називає «тією самою шкарпеткою, тільки навиворіт» і вимагає від політиків дружності та вміння поступитися. А ще прогнозує третій Майдан.

«Це буде ще один Майдан, якщо політики не зрозуміють, що вони роблять, який вони хаос творять. Люди готуються до гіршого, зневірилися навіть і в Майдані, який стояв. Люди погинули. Іноді встидно сказати, що я була на Майдані, що ми стояли за правду, за краще життя, – каже Галина Трофанюк. – Кого не спитаєш, всі нам кажуть: ну і що, що ви стояли на Майдані, якщо сьогодні в 100 разів гірше. Ціни на все ростуть, на ліки, на бензин, роботи нема. Наші люди бойові, все стерплять, але нам треба мудрих політиків, щоб, дійсно, люди бачили, що сини їхні гинуть не задурно».

Аби вижити і прогодувати дітей та онука, Галина їздить на сезонні роботи до Польщі, а ще відкладає гроші на армію і ходить здавати кров для поранених.