На українську карту Кремль поставив не лише й не стільки питання геополітичної значущості. Головна мета російської агресії в Україні, як переконує експерт газети «День», є прагнення зберегти особисту владу хазяїна Кремля та його контроль над країною. Не потреби російської держави й нації, а стійкість дедалі авторитарнішого правління Путіна й корумпованої державної системи є головною кремлівською турботою, наголошує газета. Успішна європеїзація України поставила б під сумнів неоавторитарні режими, що виникли в більшості пострадянських держав, й перш за все в Росії. Відтак, за прогнозами експерта, Кремль і надалі намагатиметься псувати інвестиційний і діловий клімат в Україні. Москва не стільки хоче відібрати в України подальші території, скільки їй необхідна страшилка економічного фіаско й соціального хаосу. Тоді провал України може бути представлений російській громадськості як неминучий підсумок демократичного повстання й зближення із Заходом.
Боєздатність українського війська сьогодні тримається головним чином на жертовності добровольчих батальйонів та вмінні воювати українських спецпідрозділів. Останні могли бути козирною картою лише в тому випадку, якби на Донбасі дійсно була АТО, а не війна з залученням не лише найманців із Росії, а й її регулярних військових частин із важким озброєнням. Їх висока боєздатність та необмежний у порівнянні з українським людський ресурс роблять військову перевагу ворога в цій ситуації лише питанням часу, зазначає газета «Україна молода». Видання пише, що де-факто українці залишилися зі своїми ліберальними цінностями віч-на-віч із жорстоким агресором, бойовий дух якого виплеканий на суцільній історичній міфології та цинічній пропаганді російських ЗМІ. Адже ненависть до українських вояків російська пропаганда живить креативно й професійно. Про те, що має робити в цій ситуації Україна, йдеться у статті «Контрпропаганда... без ідеології».
Про ризики та наслідки впровадження вільної економічної зони в окупованому Донбасі розповідає газета «День». Видання пише, що Україна від цього лише програє і репутаційно, і фінансово. А збагатяться наближені до влади бізнесові кола та... керівництво місцевих бандформувань. Автор статті на прикладі Криму доводить це. Він, зокрема, стверджує, що сьогодні з потоку товарів, який йде з материкової України в окупований Крим, а це 500-600 великовантажних 20-тонних автомобілів щодоби, приблизно дві третини з них йде на «реекспорт» в Кубань. На цьому заробляє окупаційна влада Криму, кримінальні структури, наближені до влади. Адже українські товари вдвічі, втричі дешевші і набагато якісніші, ніж російські. Видання наголошує, що якщо триває війна, то треба воювати і вигравати у війні. А не вільні економічні зони створювати. Якщо ж влада вважатиме це бізнесом і отримуватиме з Донбасу та Криму прибутки, то для українців ця війна закінчиться не скоро.
Самопроголошені угрупування «ЛНР» і «ДНР» всерйоз стурбовані проблемою виховання своїх наступників, констатує «Голос України». Із січня в школах Луганщини не викладають історію України, бо вона, за словами так званого «міністра освіти» угруповання «ЛНР» Лесі Лаптєвої, «дуже націоналізована». Предмет замінять «Історією Вітчизни». Тим часом самопроголошені ректори, які керують підконтрольними «ДНР» та «ЛНР» вишами, продовжують годувати студентів байками про мало не всесвітнє визнання їхніх дипломів. Хоча, як нагадує видання, будь-які папери, видані окупаційними структурами Росії на території Криму чи то сепаратистськими організаціями на території Донецької і Луганської областей, не матимуть жодної юридичної сили.
