Доступність посилання

ТОП новини

Як реагувати на паніку? Оптимістичний погляд Дмитра Чекалкина


Дмитро Чекалкин

«Приходить людина до доктора і каже: «В мене у спині стирчить сокира». – «Вам не боляче»? – «Боляче тільки, коли сміюся!». Тож ми сміємося – ми не здаємося»

Як реагувати на тимчасові економічні негаразди? Чи треба вдаватись до паніки, чи ж можна їй протистояти? Якщо так, то як? Із таким запитанням Радіо Свобода звернулось до шоумена, який на своїй сторінці у Facebook зібрав майже 166 тисяч тих, кому він щодня піднімає настрій. Це автор відомої програми «Веселі яйця» Дмитро Чекалкин.

– Ви знаєте, кажуть, що сміх – це така захисна реакція як і сльози, який кращий, тому, що менше сирості. Тому, як колись казав Бомарше: «Я поспішаю засміятися, інакше мені прийшлося б заплакати!».

Іронія, самоіронія – це, як відомо, засіб протистояння всім негараздам
Дмитро Чекалкин

Іронія, самоіронія – це, як відомо, засіб протистояння всім негараздам. І для мене особисто завжди був приклад того ж Ізраїлю, який 65 років живе в облозі ворожій і в стані постійної війни зі своїми сусідами, але так чи інакше не втрачає гумору, гарного настрою, здорового глузду. І такої кількості гумористичних програм, яка існує на ізраїльському телебаченні, напевно немає в жодній іншій телевізійній структурі. Гумор завжди допомагав українцям.

– Важко людям сміятися, коли вони бачать підвищені ціни на продукти, медикаменти, ціну долара…

Приходить людина до доктора і каже:

– В мене у спині стирчить сокира.

– Вам не боляче?

– Боляче тільки, коли сміюся!

Тож ми сміємося – тобто ми не здаємося, як кажуть.

– Але все ж: чи можна так легко сміятися, коли ось люди, яких опитало Радіо Свобода, кажуть, що ціни підвищились у 3-4 рази; чуємо, що запасаються, чекають обмеження на цукор «на руки до п’яти чи десяти кілограмів»?

На нашому боці правда, на нашому боці весь цивілізований світ. У стані війни не можна уникнути якихось економічних негараздів. Головне сприймати це з розумінням

– Ми переживали набагато гірші часи. Всі ми родом з дитинства – знаєте, як кажуть. І на мене найсильніше враження в дитинстві створили спогади моєї бабусі і її брата, який 25 років просидів на Колимі в таборах. Тому є головне – свобода, і треба пам’ятати, що ще рік тому цей фронт, який зараз там, в Донецьку і Луганську – він проходив через Київ, через серце Києва. Буквально на порозі мого будинку на Інститутській, я щоранку відчиняв двері і збивав тарілки з кашею беркутівців та ВВ-шників, які стояли просто в мене в під’їзді. Тому «всё к лучшему в этом лучшем из миров»! На нашому боці правда, на нашому боці весь цивілізований світ. І певно, що у стані війни, в якому країна перебуває, не можна уникнути якихось економічних негараздів. Головне сприймати це з розумінням.

Дмитро Чекалкин
Дмитро Чекалкин

– А коли Ви йдете, скажімо, на базар чи до крамниці і зустрічаєте людей, які обурюються – що Ви можете їм порадити, як протистояти паніці?

– Я абсолютно невибагливий взагалі. Мене особисто все це не лякає. Дітей в мене четверо і мені вистачає зробити їм кашу чи яєчню. Для мене головне відчуття – я набагато краще себе відчуваю сьогодні при цих економічних негараздах, ніж там півтора роки тому, коли всі ми тут були в Києві, як в облозі цих бандюганів «януковичунських».

– Як у цьому переконати, скажімо, пенсіонерів, у яких низька пенсія і їм потрібно платити за помешкання, за комунальні послуги і не панікувати при цьому і посміхатися?

Ситуація була парадоксальна, коли більше за все цими пільгами на дешевий газ і світло користувалися ті, в кого в Конча-Заспі там по 3 тисячі квадратних метрів помешкання і їм за копійки держава постачала енергоресурси

– Є сьогодні соціальні служби, до яких можна звернутися за допомогою. Просто в нас, насправді, ситуація була парадоксальна, коли більше за все цими пільгами на дешевий газ і світло користувалися ті, в кого в Конча-Заспі там по 3 тисячі квадратних метрів помешкання і їм за копійки держава постачала енергоресурси. Це ж безглуздя. Тому сьогодні мають працювати соціальні служби для тих, хто дійсно потребує такої допомоги. Може моя мама, припустимо, а їй 75 років, якщо б вона залежала лише від себе, від своєї пенсії, то напевно вона б не змогла сплачувати комунальні платежі, і звернулася б до цих соціальних служб. А так в неї, слава Богу, є я, є онуки, які допомагають. У ці скрутні часи треба простягти руку помочі не тільки своїм близьким.

– І на закінчення – яке би гасло Ви запропонували в такий час людям, які панікують, для того, щоб вони не панікували?

– Вперед до перемоги оптимізму!

  • Зображення 16x9

    Людмила Ваннек

    Людмила Ваннек На радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможниця міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редакторка і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні». Авторка і ведуча програми «Свобода за тиждень», яка виходила кілька років на «Радіо НВ». Авторка програми «Подкаст Свобода за тиждень із Людмилою Ваннек», яка виходить щосуботи. Цікавлюся соціальними темами та мистецтвом. Багато перекладаю з білоруської, англійської, німецької, сербської та болгарської.

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG