Із мільйона вимушених переселенців, які налічуються зараз в Україні, понад 100 тисяч знайшли притулок на Дніпропетровщині. Держава не в змозі впоратися з таким напливом біженців, і ними опікуються волонтери та міжнародні організації. Один з найбільших і найвідоміших волонтерських центрів у Дніпропетровську фінансує Агентство США з міжнародного розвитку – USAID.
Від Дніпропетровська до лінії фронту двісті кілометрів, і тут відчувається дихання війни. У місті багато військових і біженців. На вокзалі рекламний щит – куди звертатися тим, хто потребує допомоги.
Притулок для переселенців поруч – по той бік привокзальної площі. Його двері для втікачів від війни відчинені цілодобово.
Віка з Макіївки живе тут у притулку з літа минулого року: «Я не хочу жить с такой властью. Там нет власти. Там полное безвластие».
А Даша з Шахтарська прибула кілька днів тому: «Ребенок напуганный, потому что там постоянно взрывы».
Вони бояться показувати обличчя. Уже бувало, що біженцям, які «засвітились» у телевізорі, з «ДНР» приходили есемески з погрозами.
Напоїти, нагодувати, видати теплу кофтину з гуманітарки, прихистити на ніч, або дві, або три – судячи в кого яка ситуація. Така щоденна рутина благодійного фонду, який відкрився торік, з початком війни на Донбасі. У найгарячішу пору в двері фонду стукало по 300 і більше біженців на день.
Як каже керівник центру, за пропискою людей, які до них звертаються, одразу знати, як справи на східному фронті.
«Зараз це в основному Авдіївка, Маріуполь, Станиця Луганська...Нам навіть не треба дивитися новини по телевізору, досить зазирнути у паспорти людей, які до нас потрапляють. Ми дуже гостро відчуваємо, де в даний момент найскрутніше», – сказав керівник ГО «Допомога Дніпра» Владислав Макаров.
До війни Владислав був бізнесменом, потім стояв на місцевому Євромайдані. Коли ж почався збройний конфлікт і з Донбасу ринули біженці, він разом з іншими волонтерами Дніпропетровська створив громадську організацію «Допомога Дніпра».
Держава виділила їм приміщення – колишній гуртожиток трамвайно-тролейбусного управління. Будівля довго стояла пусткою – обідрані шпалери, проблеми з опаленням ісвітлом. До справи тоді взялися кількасот небайдужих дніпропетровців і за лічені тижні зробили будинок більш-менш придатним для житла.
Центр і досі працює на волонтерських засадах. Оскільки грошей на його утримання держава не виділяє – волонтери опікуються ним самі. Дехто з біженців осів тут на постійній основі – прибирають, варять їсти, збирають і видають гуманітарку. До низової ініціативи долучилися міжнародні організації. Першим було американське агентство USAID. Завдяки його допомозі придбали холодильники, плитки і пральні машинки, замінили електропроводку. А зараз на горішніх поверхах закінчують ремонт за міжнародні гранти. Коли все буде готове, тут зможе одночасно зупинятися на ніч до 300 людей.
