У Пісках наразі немає «Правого сектору». Нещодавно підрозділи добровольців повним складом залишили позиції, які тримали 9 місяців. На їхнє місце до Пісок прибули вояки підрозділів Збройних сил України. Чому так сталося, і що бійці планують робити далі? Кореспондент Радіо Свобода Роман Єгоров поспілкувався з представниками «Правого сектору».
Гучно, під синьо-жовтими прапорами «Правий сектор» повертається у тренувальний табір. Вояки ще навіть не встигли змити бруд із облич після вранішніх боїв. Виходили, зізнаються, під сильними обстрілами.
«Поки ми виходили, половину будинку, де ми перебували, уже знесли. Там зараз дуже гаряче і я не заздрю тим, хто там лишився», – розповідає боєць із позивним «Подолянин».
Та попри це добровольці вийшли без втрат. Із трофейною зброєю та новими друзями з фронту. Однак настрій у більшості вояків – невеселий.
«Ясно, що поганий. Хотілося йти вперед, захистити незалежність України. Втримати позиції, принаймні», – каже Жанна, доброволець «Правого cектору».
Жанна – єдина жінка, яка воює у «Правому секторі». Під постійними обстрілами у Пісках 35-річна львів’янка нарівні з чоловіками ризикувала життям та відбивала атаки ворога.
«Інших теж не зупинило, то чого мене має зупиняти? В армію не взяли. Вони там вигадали такий закон, що жінок беруть тільки на певні посади. Тому пішла туди, куди взяли. Але тут я зустріла дуже багато хороших людей і не шкодую», – каже Жанна.
За полишеними у Пісках позиціями шкодують не лише рядові вояки, а й їхні командири. Але додають: наказ свого командування не обговорюють. «Барс» покидав позиції останнім – лише коли переконався, що вийшли усі його бійці.
«На жаль ми залишили Піски, де дуже багато хлопців загинуло і були поранені. Дуже шкода», – розповідає командир другої штурмової роти з позивним «Барс».
Але опускати рук вояки не збираються і запевняють: добровольчий корпус не розійдеться і воюватиме надалі. Після невеликого перепочинку та тренувань бійці планують знову повернутися на передову. Де це буде: у Пісках, чи в іншому населеному пункті – поки не уточнюють.
«Плани одні – воювати до кінця, до перемоги», – запевняє боєць «Подолянин».
