Олена Ремовська та Богдан Заяць
Україна поки не проводить реальної культурної дипломатії, що природньо у країні, яка не має навіть стратегії розвитку свого культурного сектору. Про це колишній заступник міністра культури Світлана Фоменко сказала в ефірі програми «Культфонт». Видавець Анетта Антоненко розповіла, як їй із колегами вдається брати участь у престижних закордонних книжкових салонах. За словами обох гостей ефіру, для участі країни у деяких престижних європейських культурних програмах бракує у прямому сенсі одного підпису.
Світлана Фоменко: «Справа культурної дипломатії – це спільна річ. Це не може бути окремо Міністерство культури чи окремо Міністерство закордонних справ. Це має бути комунікація – вертикальна і горизонтальна, як на рівні міністерств, так і місцевих органів влади, незалежного культурного сектору. Вироблення цієї політики має бути однією з ключових позицій у державній культурній стратегії».
«Такого поняття, як «культурна дипломатія», (в Україні – ред.) на жаль, дійсно, не існує. Взагалі в державі відсутня культурна стратегія, і це теж характеризує ставлення держави до культури».
Про фінансування проектів культурної дипломатії
Світлана Фоменко: «Звичайно, і на сьогодні існує розподіл коштів, так званий постатейний – і в Міністерстві закордонних справ, і в Міністерстві культури. З іншого боку, ми маємо насьогодні постанову 65-ту «Про економію державних коштів», яка забороняє створювати окремі підрозділи або розробляти нові цільові програми, які потребують фінансування. Тобто можна створити проект, але фінансового підґрунтя на сьогоднішній день немає».
Анетта Антоненко: « Я мала державні кошти, і з Міністерства культури мала державні кошти. Але ці кошти були цільовими, використовувалися вони виключно на задану тематику. Це не були великі кошти».
Про потребу в єдиному центрі
Потрібні не стільки кошти, скільки консолідація зусиль, щоб був єдиний центр, який міг би об’єднати як зусилля практиків, так і додаткові коштиАнетта Антоненко
Анетта Антоненко: «Як практик, я робила б дещо інакше. Державні програми потрібні. Але потрібні не стільки кошти, скільки консолідація зусиль, щоб був єдиний центр, який міг би об’єднати як зусилля практиків, так і додаткові кошти».
Світлана Фоменко: «У нас була ідея створити Незалежний фонд культури, який, з одного боку, координувався б міністерством, але з іншого – не мав би державного втручання у свою діяльність».
Про законодавчі перепони культурній дипломатії
Світлана Фоменко: «Насьогодні у нас немає механізмів, навіть суто потенційних, для того, щоб, наприклад, забезпечити коштами у повній мірі якусь виставку або представленням України на якомусь стенді».
За законодавством, ми не можемо використати державні кошти на поїздку видавця або письменника. Розумієте, на стенд державні кошти можуть бути виділені, але що робити на стенді без персоналу?Анетта Антоненко
Анетта Антоненко: «За законодавством, ми не можемо використати державні кошти на те, щоб фінансувати поїздку видавця або письменника. Розумієте, на стенд державні кошти можуть бути виділені, але що робити на стенді без персоналу, без логістики, без топових письменників? А це, за нашим законодавством, ніяк не можна зробити».
Світлана Фоменко: «Тому було б добре акумулювати ці кошти на незалежному рахунку, який належав би, наприклад, культурному фонду і який виділяв би на такі заходи фінансування. Сьогодні такого законодавства не існує».
Про український культурний продукт
Завданням культури не є протидія агресії, наприклад, або проекція ситуації, яка є зараз у нашому суспільстві, за кордон, – а згуртування нації, національне виховання. І вже потім, як наслідок цього згуртування, наша активна культурна позиція піде за кордонСвітлана Фоменко
Світлана Фоменко: «Питання – який культурний продукт ми робимо всередині, який потім можемо винести. Завданням культури не є протидія агресії, наприклад, або проекція ситуації, яка є зараз у нашому суспільстві, за кордон, – а згуртування нації, національне виховання. І вже потім, як наслідок цього згуртування, наша активна культурна позиція піде за кордон».
Коли ми встановлюємо памʼятник Шевченку у Римі – це пасивна форма культури, вона не несе жодного змістового навантаження. А коли театр Заньковецької приїздить до Риму з постановою «Катерина» того самого Шевченка, то це вже активна форма культури, вона привертає увагуСвітлана Фоменко
Світлана Фоменко: «Я, наприклад, переконана, що наш культурний продукт має бути не заштампованим. Наприклад, коли ми встановлюємо памʼятник Тарасу Шевченку у Римі – це пасивна форма культури, вона не несе змістового навантаження. А коли той самий театр Заньковецької приїздить до Риму з постановою «Катерина» того самого Шевченка, то це вже активна форма культури, вона привертає увагу».
«Щодо «шароварщини» – таке, дійсно, було легше відбирати. Тому що законодавство якраз дозволяє «шароварщину», тому що її виробляють переважно державні установи, які не мають проблем з фінансуванням за рахунок Міністерства культури, на відміну від незалежного сектору. Тому шляхом найменшого спротиву так було робити легше».
Про європейські культурні програми
Анетта Антоненко: «Є багато програм, але у них треба брати участь. Це дуже великий шматок роботи. Це дуже складна звітність, але це дуже дисциплінує».
Світлана Фоменко: «Одна з таких програм – «Креативна Європа». Угода (щодо приєднання України до програми – ред.) з грудня вже в Міністерстві культури, готова до підписання. Це дало б нам змогу представляти себе й отримувати кошти на конкурсній основі. Це один із прикладів».
