Сьогодні у прифронтовій зоні діють угрупування, які зупиняють контрабанду з продуктів харчування на територію Донбасу. Утім, чи є цей контроль насправді корисним? Хто стоїть за цими групами? Та як у зв’язку з цим змінилося ставлення до військових? Відповіді на ці запитання шукали у програмі «Донбас. Реалії» з координатором руху «Повернися живим» Ольгою Решетиловою.
– На Донбасі нині діють окремі волонтерські групи, які зупиняють контрабандні машини. Як Ви оцінюєте цю ситуацію?
Існують сім мобільних груп, серед яких – представники СБУ, ВСП, фіскальна і прикордонна служби, а також волонтери
– По-перше, це не зовсім волонтерські групи. Існують сім мобільних груп, серед яких – представники СБУ, ВСП (Військова служба правопорядку), фіскальна і прикордонна служби, а також волонтери. Ці групи були створені зовсім не волонтерським шляхом. Це – ініціатива Адміністрації президента. Згоду на створення цих груп дав особисто президент Петро Порошенко. Учасники цих груп отримують зарплатню, вони мають усі гарантії, оскільки ризикують життям.
– А за що вони отримують зарплатню? За те, що заважають проїзду продуктів на окуповану територію?
Перевезення продуктів харчування туди є незаконним. Підприємницька діяльність заборонена
– Наскільки я розумію, перевезення продуктів харчування туди є незаконним. Ми можемо провозити лише гуманітарну допомогу. Що стосується ведення бізнесу, то ця підприємницька діяльність на окупованих територіях, як я розумію, заборонена.
– Утім, десять відсотків українських продуктів там представлені, зокрема й продукція кондитерської фабрики «Рошен».
Є певні групи, які лобіюють створення такої ситуації, в якій можлива поява контрабанди
– Якщо оцінювати ситуацію з контрабандою, то я з вами не зовсім погоджуюся. Ви кажете, що поняття «контрабанда» з’явилося внаслідок військових дій. Утім, воно в Україні з’являється скрізь, де з’являються прикордонники та фіскальна служба. Справа не в тому, чи можна провозити або не можна. Просто це – система. І є певні групи, які лобіюють створення такої ситуації, в якій можлива поява контрабанди. Останнє рішення Координаційної ради з питань режиму економічної діяльності у прифронтовій зоні при штабі АТО – це один із цих випадків, коли заборонили підприємницьку діяльність і транспортування вантажів між першою і другою лінією оборони. Туди входить маса населених пунктів. Також рішенням Координаційної ради обмежили кількість суб’єктів підприємницької діяльності, що може обслуговувати прифронтові населені пункти.
– Як Ви сприймаєте спілкування місцевих мешканців Донбасу з українськими військовими? Чи є між ними конфлікти?
Влада своїми дивними рішеннями руйнує все, чого вдалося досягти
– У кожному населеному пункті відносини складаються по-різному. Наприклад, у Дзержинську ставлення прохолодне, але конфліктів я не бачила. Гірша ситуація склалася в Авдіївці. Туди і журналістам приїжджати дуже складно. Варто зазначити, що через рік після звільнення Слов'янська, Лисичанська, Дзержинська, Краматорська провели колосальну роботу зі сторони військових та Управління цивільного і військового співробітництва, а також з боку волонтерів, щоб знайти діалог з місцевим населенням. Почало виникати взаєморозуміння. І ось тут влада своїми дивними рішеннями щодо обмеження ввезення продуктів руйнує все, чого вдалося досягти раніше. До речі, у прифронтову зону також заборонено ввезення алкоголю та тютюнових виробів. Усе це робиться під маркою боротьби з контрабандою.
Якщо ми хочемо створити економічні проблеми на окупованих територіях, давайте припинимо купувати вугілля. Між тим, через Станицю Луганську йдуть ешелони з вугіллям, і з цим ми ніяк не боремося
І такими дивними рішеннями знову нагнітається конфронтація між місцевим населенням та військовими, хоча ці рішення ухвалюють не вони. Коли я починала розбиратися в цій ситуації, то звернулася до представника Адміністрації президента. У нас із ним була тривала дискусія на підвищених тонах із цього приводу. І він мені сказав: «А як ти ще пропонуєш економічно задушити окуповані території?» Почнемо з того, що ми душимо не окуповані, а звільнені нами території. Уявіть: в такій ситуації, фактично постійно під обстрілами, там ще живе якась підприємницька ініціатива. Здавалося б, в нормальній державі це треба тільки заохочувати. З іншого боку, якщо ми хочемо створити економічні проблеми на окупованих територіях, давайте припинимо купувати вугілля, можемо перекрити їм електроенергію. Але, між тим, через Станицю Луганську йдуть ешелони з вугіллям і металобрухтом з окупованої території, і з цим ми ніяк не боремося.
