Нолан Петерсон став одним із перших іноземців-учасників спеціальної програми оборонного відомства України, яка полегшує доступ репортерів у зону конфлікту. Що найбільше вразило американця на фронті і чому українським військовим біля Донецька значно складніше, ніж американцям в Іраку?
Це кадри із прифронтових Пісків біля Донецька. Зруйновані будинки, вибухи, стрілянина і повсякденний побут солдатів. Їх зняв колишній американський військовий пілот, а нині журналіст Нолан Петерсон. Вісім днів він перебував у розташуванні українських підрозділів. Спочатку, каже, закордонному гостю не дуже зраділи, але згодом здружилися.
Вони живуть як одна родина. Сплять у бліндажах, стіни яких прикрашені – дитячими малюнками... Для них війна стала якоюсь рутиною. Це дуже незвичноНолан Петерсон
«Вони живуть як одна родина. Сплять у бліндажах, стіни яких прикрашені – дитячими малюнками. Хтось зранку робить сніданок. Всі їдять і йдуть на завдання: патрулювання, чергування в окопах. Я постійно був із кимось із них. Багато якоїсь роботи вночі. Інколи дуже небезпечно для журналіста, і мене на неї не брали. Для них війна стала якоюсь рутиною. Це дуже незвично. Коли я тільки приїхав і почув стрілянину – постійно пригинався. А вони звикли і практично не реагували», – говорить Нолан Петерсон.
Нолан часто порівнює український конфлікт із військовими діями в Афганістані та Іраку. Каже, події на Донбасі виглядають набагато страшніше. Адже небезпека всюди і постійно.
«Піски – повністю зруйновано. Як і Широкине. Практично жодного вцілілого будинку. Будь-яка вертикальна поверхня посічена кулями і осколками снарядів. Я не бачив там жодного цілого вікна. Все потрощене гарматами. Це жахливо виглядає. Від села нічого не залишилося. Бойові дії на фронті обмежені окремими територіями. Але там де вони йдуть – дуже гаряче. В Пісках, якщо ти не в підвалі, ти в небезпеці. Це єдине місце, де можна сховатися від куль і осколків – залізти під землю або в окоп», – ділиться враженнями Петерсон.
Я не уявляю, як люди, які стріляли один в одного, після цього будуть жити разомНолан Петерсон
«Я бачив в Пісках всього трьох місцевих людей, які не залишили свої будинки. Вони всі мали поранення. Ніхто з місцевих півтора року тому не міг уявити, що до них прийде війна. Вони назвали маячнею, якби їм хтось сказав, що Росія воюватиме з Україною. Якщо чесно, я не уявляю, як люди, які стріляли один в одного, після цього будуть жити разом...»
Попри ризик, Нолан знову їде в зону конфлікту – робить репортажі із Маріуполя і Широкиного. Вважає – світ повинен мати об’єктивну інформацію про те, що там відбувається.
«Дуже важливо показати світові, що (на Донбасі) немає ніякого припинення вогню. Там – справжня війна. На Заході і в США багато людей помилково думають, що конфлікт там вже закінчився, там затишшя і можемо зайнятися іншими справами. Але в цю мить, коли ми з вами говоримо, там солдати стріляють один в одного, намагаючись вбити противника. Стріляє артилерія, снайпери, танки... Коли в Сполучених Штатах (чи то президент, чи конгресмени) ухвалюватимуть якісь рішення, важливо, щоб вони знали що там відбувається. Немає ніякого припинення вогню, бої точаться щодня.
Немає ніякого припинення вогню, бої точаться щодня... Там не громадянська війна. Це – вторгнення. Щоб там не вирішували політики, вони повинні мати достовірну інформаціюНолан Петерсон
Вони мають знати, що там не громадянська війна. Це – вторгнення. Щоб там не вирішували політики, вони повинні мати достовірну інформацію. Все, що я можу зробити як журналіст – допомогти в цьому», – стверджує американський журналіст Нолан Петерсон.
Ще один парадокс українського конфлікту, каже Нолан, близьке сусідство війни із мирним життям. На вулицях Києва або інших великих міст швидко забуваєш, що за декілька сотень кілометрів не припиняються бойові дії. Його нові друзі на це не нарікали. Мовляв, воюють саме за те, щоб в країні був спокій.
