Тимур Олевський
До міст-супутників Донецька – Авдіївки, Мар’їнки, Макіївки – прикута увага через обстріли, що не припиняються. Особливо вони посилились упродовж останніх днів. В одному з таких населених пунктів, Красногорівці, позиції української армії базуються зовсім поруч із будинками місцевих мешканців. Звідси до першої ліні окопів угруповання «ДНР» всього кілометр. Мінометний обстріл посилюється ночами, хоча і вдень не припиняється.
Відповідаючи на запитання, чи мали українські військові справу саме з російськими силовиками, а не місцевими сепаратистами, вони впевнено відповідають: «Звісно!»
«Навіть у полон брали. Не хотілося б, звісно, але вони є», – говорить один із українських вояків, що стоїть на блокпосту в Красногорівці.
Під ударом у Красногорівці опинились не лише частини Збройних сил України, але й багатоповерхівки.
Солдат 28-ої гвардійської механізованої бригади ЗСУ «Філософ», вказуючи пальцем на будинок, в який втрапив снаряд, говорить: «Бабуся була на шостому поверсі, ось цей під’їзд. Мої бійці її витягували через третій (інший – ред.) під’їзд, через дах. Тому що сюди піднятись уже було неможливо», – розповідає боєць.
Люди, що змушені жити в підвалах, часто висловлюють претензії до тих, кого ще нещодавно самі підтримували.
«От, ця війна як почалась – води і зараз немає, опалення немає, на багатті варили (їсти – ред.). От сюди б тих депутатів, Порошенка, Путіна, дітей би їхніх до підвалів посадити. Я дожилась до отакого», – обурюється пенсіонерка з Красногорівки.
Жителі окупованих територій в Красногорівці купують продукти, вдома продають дорожче – «Розвідник»
А солдат 28-ої гвардійської механізованої бригади ЗСУ «Розвідник» розповідає, що ускладнили місцевим жителям життя ще і мешканці окупованих територій.
«Хоча вони там (на окупованих угрупованням «ДНР» територіях – ред.) зараз із голоду помирають. Вони сюди їздили, коли була відкрита дорога, їх «челноками» називали. До супермаркетів не можна було «прорватись», до банкомату не можна було підійти. Куди не глянь – скрізь донецькі», – каже військовий.
«Розвідник» продовжує: більш спритні в Красногорівці купували продукти дешевше, а везли на окуповані території, аби перепродати.
«На дволітровій пляшці пива: вона тут коштує, скажімо, 30 гривень – а там вона коштує від 70 до 150 гривень. Дивлячись, через які руки вона до них потрапить», – каже чоловік.
Місцеві жителі стомлені і роздратовані. Один чоловік на питання, чому не виїжджає з такої небезпечної для життя території, каже: «А куди їхати? Давай я до тебе поїду».
«Подивіться, що навколо робиться. Щодня це. Невже не можна щось зробити? Невже не можна спільну мову знайти між собою? Ми ж люди теж. Ви ж діти, як і ми», – говорить жінка, плачучи та вказуючи на руйнування навколо.
Бойовики обстрілюють місцевих, бо ціляться у нас – український військовий
Бійці розумію, що жителі опиняються під мінометним вогнем через те, що бойовики «ДНР» ціляться в українську армію. Військовий «Розвідник», вказуючи на уражене дерево в одному з дворів, говорить: «Ось це, куди потрапили – даю 110 відсотків, що цілились у нашу машину. Просто переліт був», – каже він.
У Красногорівці до війни було 30 тисяч жителів, зараз – у шість разів менше. Працює міська адміністрація, магазин і пожежники.
«У нас практично все місто без роботи сидить. Живуть лише за рахунок пенсіонерів, які пенсію отримують», – каже молода жінка, яка не представляється.
Медик-волонтер Оксана Чорна на війні вже рік. Нещодавно підписала контракт і залишилась у 28-ій бригаді. Вона розповідає, як розвішувала в місті українські прапори.
«О шостій ранку виїхали, взяла трьох із собою. Хлопці вішали прапори, ми малювали балончиками синьо-жовтими тризуби під трафарет. Так гарно вийшло», – каже Оксана.
«Київ-1» замість міліції
У Красногорівці немає міліції, порядок забезпечує батальйон Нацгвардії «Київ-1». Він підпорядковується коменданту – голові військово-цивільної адміністрації Олегу Ліванчуку.
У своєму кабінеті Ліванчук говорить із місцевим електриком: «Ти Україну любиш? Я, от, теж українець, проте люблю свою державу. А ти не любиш, беззаконня твориш. Ще раз я почую негатив на твою адресу – збирай валізи, куплю тобі квитка до Москви чи в Донецьк», – каже Ліванчук.
На це місцевий житель каже, що не хоче ні до російської столиці, ні до сусіднього окупованого міста.
«Перемикати і викидати проводи, красти електроенергію поза лічильником я забороняю», – наголошує голова військово-цивільної адміністрації.
Мешканці Красногорівки сподіваються на припинення вогню. Проте впевнені, що найближчим часом цього не буде.
На цю ж тему:
