9 жовтня – другий день офіційного візиту президента України до Казахстану. Як повідомляє офіційний сайт українського лідера, а Астані відбулася офіційна церемонія зустрічі Петра Порошенка та Нурсултана Назарбаєва. У програмі також їх зустріч у форматі «віч-на-віч» та українсько-казахстанські переговори у розширеному складі. У центрі уваги – економічна співпраця двох держав, зокрема у паливно-енергетичному, агропромисловому комплексах та космічній сфері. Про це Порошенко говорив також напередодні з прем’єром Казахстану Каримом Масімовим.
Два роки тому (до агресії Росії) ВВП України та Казахстану за паритетом купівельної спроможності був майже однаковим – близько чотирьохсот мільярдів доларів (за даними МВФ). Наскільки взаємодія з такими пострадянськими державами, як Казахстан, може компенсувати Україні різке зменшення економічної співпраці з Росією? Експерт з економічних питань Ярослав Жаліло в ефірі Радіо Свобода висловив думку, що на нинішньому етапі Україні слід говорити не про нарощення, а про збереження наявних обсягів зовнішньої торгівлі.
– Ми знаємо, що Казахстан завжди позиціонує свою власну зовнішню політику, відмінну від агресивної російської політики. Значно більш помірковану і збалансовану. Тому політичних перешкод для співпраці зараз немає. Структура двосторонньої торгівлі досить розгалужена. В нас є три основні групи товарів, якими ми торгуємо: енергетичне машинобудування, зерно і зернова продукція і продукція чорної металургії. Частка машинобудування найбільша, і це той напрям, який однозначно сьогодні варто розвивати.
– Чим ще, крім продукції машинобудування, сторони можуть зацікавити одна одну?
– Йдеться про широкий спектр машинобудування: це і транспортне, й енергетичне, у якому зараз є співпраця. Це може бути співробітництво у сфері будівництва, розширення поставок продукції металургії. Крім того, слід розвивати і поглиблювати співпрацю у сфері торгівлі готовою харчовою продукцією. Україна розвиває свої потужності у цій сфері. Думаю, що це може бути перспективним.
– До речі, Мінекономіки України, в рамках переговорів про вступ Казахстану до СОТ, погодило кілька місяців тому скасування тимчасових обмежень на ввезення до цієї держави м’ясо-молочної продукції восьми українських компаній.
– Важливо, що є традиція співпраці, є напрацьовані економічні зв’язки. Будемо казати відверто, по машинобудуванню наразі казахський ринок не є надто вибагливим для того, щоб відмовлятися від української продукції, але це дуже тимчасово. Тому орієнтуватись треба не на те, що ми можемо продати зараз, можливо навіть із застарілого, а на те, чим ми можемо торгувати на сучасному конкурентному рівні.
– Однією з пріоритетних в україно-казахстанських економічних відносинах називають також енергетику, зокрема відновлення транзиту центральноазійського газу територією Казахстану.
– Як відомо, в України немає спільного кордону з Казахстаном, тому транзит у будь-якому разі пов’язаний з транзитом через територію Росії. Тут треба з’ясовувати, як цим можна скористатися. Але з огляду на нинішню ситуацію, що склалася в стосунках з Росією, як на мене, тут навряд чи є перспектива, яку зараз треба розглядати.
– А наскільки, до речі, серйозними є втрати України внаслідок зменшення економічної співпраці з Росією, їх можна назвати критичними?
–У докризовий період частка Росії в українському експорті сягала приблизно 30%. Зараз ця частка скоротилася приблизно вдвічі. Зрозуміло, що це суттєві втрати і загалом для економіки, і для обсягів експорту, і для торговельного балансу. Найгірше те, що ця чутливість нерівномірно розподілена по окремих секторах і окремих регіонах України, які були більше зорієнтовані на російський ринок. Але ми знаємо, що виключно російською ініціативою було закриття її внутрішніх ринків для України. Торговельна війна почалася не у 2014 році, а принаймні за декілька років до того.
– Якщо з наступного року почне діяти зона вільної торгівлі України з ЄС – чи може вона стати альтернативою економічним зв’язкам із Росією?
– Я не думаю, що сам по собі ринок ЄС може стати реальною альтернативою. Ми бачимо, що і в поточному році ми втратили більше 30% експорту. Навряд чи зможемо суттєво наростити обсяги торгівлі на європейському ринку, хіба що відновити попередні. Тут зона вільної торгівлі не допоможе.
В чому позитив цієї зони? В тому, що зміни, які відбуваються в українській економіці та системі економічної політики, вони спрощують можливості доступу до ринків третіх країн. Маються на увазі ринки азійські, африканські, певною мірою південноамериканські. Саме ці ринки можуть бути реальною альтернативою, на яку варто переорієнтовуватися.
