13 жовтня у Києві рідні та друзі попрощались з українським поетом, бардом, одним із творців театру-студії «Не журись» Андрієм Панчишиним. Поховали митця на Байковому цвинтарі. Його творчість ще довго буде актуальною, кажуть друзі барда.
Андрій Панчишин відійшов у вічний світ у ніч із 11 на 12 жовтня у Києві, після важкої недуги. Він народився у Львові і саме тут заявив про себе, як про поета і барда.
На вулиці Вірменській
В самому центрі Львова
Світилася жарівка
Страшенно гонорова
Цю та інші пісні на слова Андрія Панчишина співали вдома і на вулиці. У Львові пам’ятають його виступи наприкінці 80-х у театрі-студії «Не журись», який із колегами він і створив. Тоді ще не про все можна було відверто говорити і висміювати владу, але учасникам гурту це вдавалося. Тексти Андрія Панчишина були гострі і з гумором, цинічні і правдиві, дуже актуальні, а батярські пісні – дотепні.
Його колега Юрій Винничук пригадує, що познайомився з Андрієм у «Клубі творчої молоді», а у 1986-му там вже виступали львівські барди і поети. Театр-студія «Не журись» був шалено популярним наприкінці 80-х, у 90-х роках.
«Ці його пісні на злобу дня з часом відійдуть, але його батярські пісні ще залишаться на довгий час, це поза межами часу. Коли він виступав, як бард, то був поцінований, а коли у нього відмовила рука, то не міг виступати на концертах, про нього забули, він працював як журналіст. Писав тексти, але вже їх виконував Віктор Морозов, який закидав їх в інтернет, це чуло невелике коло людей», – каже письменник Юрій Винничук.
Торік Андрій Панчишин уклав збірку батярських пісень « На вулиці Батярській».
Хоча Андрія Панчишина – як барда – зі сцени не чули в останні роки, але він знову нагадав про себе під час Майдану як поет, автор численних текстів для пісень. Їх виконав бард, композитор Віктор Морозов. Спершу він подав пісні на розсуд людей в інтернет, це мало дуже багато відгуків, і творчий процес продовжився. Так народився новий проект, як писав Віктор Морозов, «політична сатира в інтернеті». Віктор Морозов записав близько півсотні пісень на тексти Андрія Панчишина і Юрія Винничука.
Андрій Панчишин залишив після себе поетичні збірки «Пісні», «Другий голос». Але чи не найкраще промовляють про нього його пісні у власному виконанні. Таким чином його пам’ятають – іронічним та з «гострим язиком».
