«Чи знаєте ви, чому Лукашенко не подобається громадянська позиція Нобелівського лауреата Світлани Алексієвич? На чиєму боці Ви особисто в цій суперечці?» – на це запитання відповідають жителі Гомеля.
Жінка середніх років: «Алексієвич на всі питання про те, що відбувається в нашій країні, в тому числі, і про недавні вибори, висловила свої міркування: Лукашенко залежить від Росії, від Путіна. Не треба якихось там «зелених чоловічків», військових операцій, варто тільки відключити газ і нафту – і ми будемо зимувати, як на льоду. Казала, що вибори у нас, як за Сталіна: неважливо, як голосують, важливо, як рахують. Тому Лукашенко і говорив, що Алексієвич вилила на країну цебро бруду. Я на боці Алексієвич, вона каже правду».
Пенсіонер: «Видатного в Алексієвич нічого немає. Її висловлювань не поділяю, хоча я не поділяю і позицію Лукашенка».
Літня жінка: «Ну, нам, людям, хтось колись не подобається. Так і він. Може, у нього антипатія до неї. Можливо, те, що вона пише, йому не подобається. У неї важкі книги. Погано висловлюється? Ми ж про нього інколи зі злості теж погано говоримо. Так і живемо, така ми нація».
Студент: «Він взагалі не звик до критики. Всі люди повинні думати, як він, – тобто за наказом. Така моя думка».
П'ятдесятирічний чоловік: «У Лукашенка це конкурентка. Він у нас головний письменник, хокеїст, футболіст, комбайнер і так далі. Тому й не подобається її позиція, оскільки Нобеля дали не йому, а Алексієвич. Особисто я, звичайно, на стороні Алексієвич. Вона справжня письменниця. Лукашенко – це директор відсталого радгоспу, який зараз перетворив на радгосп всю нашу державу».
Робітник: «Йому багато чого не подобається. Лукашенка треба запитувати, а не нас. Нехай вони самі сперечаються. У мене є з ким сперечатися без Лукашенка і Алексієвич».
Жінка інтелігентної зовнішності: «Я знаю, що коли вона тільки випустила перші книги, то змушена була виїхати за кордон через критику Лукашенка. А тепер вона повернулася до Білорусі і, по-моєму, її всі шанують, у тому числі, і сам президент вітав її з цією премією. Все, що робиться в цьому світі, потрібно, щоб люди знали. І коли вона пише про це, і їй дали премію, значить, її робота того заслуговує. Значить, це правда, і людям це цікаво. У будь-якому разі, за будь-якої влади – хто б то не був – треба поважати думку людини».
Студент-другокурсник: «Можливо, тому, що вона критикує уряд Білорусі».
Громадський активіст: «Лукашенко – радянська людина. І країною він керує по-радянськи. Він не розвивається, він залишився в минулій епосі. Я не можу бути на боці Лукашенка. Адже Лукашенко – це минуле, а я хочу жити майбутнім. А майбутнє – це Алексієвич».
Інженер-будівельник: «Подібна ситуація була з Бродським. Я думаю, що зараз мало хто пам'ятає, якщо взагалі пам'ятають, за чиєї влади виганяли Бродського з Радянського Союзу. Хто там був – Хрущов, Брежнєв? Однак нинішнє покоління добре знає, хто такий Бродський. Буде приблизно те ж саме. Мине певний час, всі знатимуть Алексієвич, але мало хто буде знати Лукашенка. Можливо, тільки у зв'язку з тим, що це перший президент Білорусі, і то який невдалий. Позицію Лукашенка можуть підтримувати тільки зацікавлені структури, ним же і створені. Нобелівського лауреата, тим більше, першого в Білорусі, потрібно на руках носити. Це совість нації – так виходить. А Лукашенко спокійно його відсуває від себе. Але це не він відсунув Алексієвич від себе – це вона відсунула Лукашенка на маргінеси. Там йому і місце».
Оригінал матеріалу – на сайті Білоруської служби Радіо Свобода
