Доступність посилання

ТОП новини
15 Серпень 2018, Київ 10:23

Як живе паризьке передмістя Сен-Дені після терактів?


Сен-Дені, 19 листопада 2015 року

Загалом, складається враження, що це не Франція, а Марокко чи Алжир – люди говорять переважно арабською

18 листопада Сен-Дені прокинувся від вибухів і перестрілок. Саме тут переховувався підозрюваний головний організатор нападів у Парижі 13 листопада Абдельхамід Абауд. За кілька годин відео з Сен-Дені облетіло телеекрани, і туди кинулися журналісти з усього світу. Вже за кілька годин головні телеканали світу передавали інформацію наживо із Сен-Дені, а місцеві мешканці перелякано спостерігали за цим зі своїх вікон.

«Мені дуже страшно. Після всього, що сталося за останні дні, я боюся їздити в метро, боюся ходити, де скупчення людей. Я не почуваюся в безпеці, але вірю, що це має припинитися, так жити неможливо!» – розповідає одна з мешканок Сен-Дені, відмовляючись сказати, як її звати.

Загалом, люди тут рідко дають інтерв’ю журналістам, ховають обличчя від камер і не хочуть називати своє ім’я.

«Тут живуть переважно мігранти, багато у кого нема документів. А якщо і є, то часто вони займаються дрібним криміналом – продають наркотики, займаються крадіжками. Вони бояться всього незнайомого, а велика кількість французів та іноземних журналістів, та ще і тисячі поліцейських їх дуже лякають», – розповіла Радіо Свобода французька журналістка Марі Мобель.

Сен-Дені відомий з 2005 року

Ніколя Саркозі
Ніколя Саркозі

Сен-Дені ніколи не був туристичною перлиною. Вперше про нього почали говорити під час масових заворушень 2005 року. Тоді натовпи радикальних молодиків громили будинки, школи, крамниці і підпалили кілька тисяч автівок. Поліція заарештувала майже 3 тисячі людей, ситуацію ледь взяли під контроль, обіцяли великі інвестиції і покращення. Тодішній міністр внутрішніх справ Ніколя Саркозі обіцяв побороти тут кримінал і злидні, його рішучість допомогла йому згодом перемогти на президентських виборах. Однак мало що змінилося за останнє десятиріччя. Ззовні місто трохи почистили, покращили інфраструктуру, зокрема транспортну, однак всередині нічого не змінилося.

У них є зброя, а у нас шампанське – парижани повертаються до звичного життя
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:01:41 0:00


Зараз Сен-Дені – це облізлі багатоповерхівки, брудні вулиці і величезна кількість мігрантів – так виглядає одне з найнебезпечніших передмість Парижа. Від столиці його відділяє лише 10 кілометрів, але нічого спільного з гламурним Парижем, який ми бачимо на листівках, там немає. Про те, що ви перебуваєте у Франції, нагадує лише кілька мережевих продуктових магазинів і чудово збережений головний монастир середньовічної Франції – Абатство Сен-Дені. Навіть мова навколо, якщо і французька, то майже завжди з різким африканським або арабським акцентом. Часто люди навіть не говорять французькою, пояснюючи це тим, що вони родом із Пакистану, а французька – важка.

Арабо-африканська оаза у серці Франції

Люди і далі не мають роботи, перспективи і, не зважаючи на наявність французького паспорта, вони не відчувають приналежності до цієї нації. На вулицях величезна кількість африканських і арабських магазинів, а найпопулярніші страви – це не равлики чи цибулевий суп, а кебаб і кускус. У ресторанах навіть не запитують, який ви чай хочете – просто відразу приносять традиційний для північної Африки дуже солодкий і у склянці. Загалом, складається враження, що це не Франція, а Марокко чи Алжир – люди говорять переважно арабською і вдягнені відповідно. Навіть назви ресторанів і готелів відповідні – Маракеш, Медіна і так далі.

Сен-Дені, 19 листопада 2015 року
Сен-Дені, 19 листопада 2015 року

«Ми ніколи не були багатим передмістям, але нас рятувало те, що поруч розташований стадіон «Стад де Франс». Спортивні фани часто зупинялися у нас. Але тепер все, сюди більше ніхто не приїде. Тепер нас всіх називатимуть терористами», – розповідає Ахмед. Він не приховує свого імені, каже, що працює вчителем у школі. Ахмед запропонував невеличку екскурсію по місту і показував місцеві пам’ятки. Коли ж прийшов час прощатися, він сказав нам: «Я йду. Але будьте дуже обережні. Не лишайте речей без нагляду. Тут дуже багато крадіїв, а цей натовп поліцейських вам не допоможе знайти ваш лептоп».

Питання життя передмість Парижа французька влада обговорює, але воно не є ключовим, особливо зараз, коли Франція бореться з тероризмом. Хоча, на думку експертів, якраз цим і треба займатися владі – намагатися інтегрувати сотні тисяч мігрантів, які не знають чим зайнятися у своїй-чужій Франції. Суспільство ця проблема хвилює, і одним із прикладів є фільм «Діпан», який виграв «Золоту пальмову гілку» Канського кінофестивалю. Він розповідає про життя у передмістях Парижа і показує, що ідеї мультикультуралізму та інтегрування біженців у суспільство у Франції не спрацьовують. Виглядає, що все навпаки – між французами і емігрантами з передмість прірва лише збільшується, і вони не чують один одного. Представники емігрантських громад фактично замикаються у собі, їх не охоплює шарм і гламур центрального Парижа, тому молодь – без реальних перспектив на гарну освіту і роботу в майбутньому – швидко радикалізується.

Мусульманин із зав’язаними очима обіймає парижан (відео)
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:00:53 0:00

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...
XS
SM
MD
LG