(Рубрика «Точка зору»)
Попри всі бравурні заяви про готовність відмовитися від української електроенергії, попри приїзд «самого» Володимира Путіна до Криму на урочисте відкриття енергомосту, маршрут постачання російської електроенергії на півострів не працює. Його закривали вперше, вдруге, закриють і втретє, і вчетверте. І яка різниця, чим пояснює це закриття кримська «влада», якщо енергоміст нормально не працюватиме? І причин цієї нерегулярної роботи вистачає – від проблем із самим дротом до проблем із енергетичним постачанням сусідніх із Кримом регіонів Росії. Причім я хотів би, аби читач просто згадав вирази облич Путіна та Аксьонова на церемонії відкриття енергомосту та зрозумів: вони це знали. І просто відчайдушно блефували, щоб у жителів окупованої території не було враження, що їхній «визволитель», всемогутній авантюрист Путін кинув їх напризволяще.
Розраховувати на те, що вдасться щось удосконалити, відбудувати, запустити додаткові черги, я б не став. При ціні нафти в 30 доларів мріяти про будь-які нові інфраструктурні рішення означає категорично не бажати дивитися в очі реальності. І коли російський міністр фінансів Антон Силуанов радить громадянам своєї країни готуватися до гіршого – Криму це стосується в першу чергу. Бо якщо не буде грошей на Росію – то й на Крим теж не буде. І не треба питати, звідки візьмуться кошти на міст через Керченську протоку. Навіть коштів, які гоп-компанія Ротенбергів збирається відібрати в російських далекобійників, на його будівництво все одно не вистачить. А в бюджеті зараз не дуже й позичиш.
Справа навіть не в тому, що Росія будує в Криму мости невезіння. Справа в тому, що вона перетворила квітучий півострів на острів невезіння – і з кожним новим божевільним рішенням російської влади, як, наприклад, санкції проти Туреччини, становище півострова та кримчан буде тільки погіршуватися – без будь-якої надії навіть на мінімальний просвіт. А все тому, що Путін поводиться в Криму не просто як окупант. Він поводиться як безвідповідальний тимчасовий виконавець, який розуміє, що володіти тим, що він захопив, доведеться не надто й довго, а тому й не потрібно витрачати на «тимчасову» територію і її жителів великі ресурси, необхідні для власного збагачення та збереження лояльності підданих.
А кримчани можуть любити Путіна і в темряві.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті «Крим.Реалії»
