Провідний французький часопис Le Monde повідомляє про провал торговельних переговорів між ЄС, Україною та Росією через негнучкість російської сторони. Одне з найшанованіших періодичних видань Німеччини, часопис Frankfurther Allgemeine пише про боротьбу команди Міхеїла Саакашвілі проти корупції та злочинності в Одесі. Найбільша щоденна газета Фінляндії Helsingin Sanomat пише про різницю у доходах між фінами і українцями, а також росіянами та українцями, згідно зі статистикою Світового банку, водночас висловлює сумнів щодо достеменності цієї статистики.
Провідний французький часопис Le Monde надрукував статтю «ЄС підтверджує провал торговельних переговорів з Україною та Росією». Видання наводить слова комісара Євросоюзу з питань торгівлі Сесілії Мальмстрем, яка повідомила, що вирішити суперечку можна було б, проте російська сторона на переговорах не проявила гнучкості, додавши, що переговори у тристоронньому форматі триватимуть надалі.
Французьке видання пояснює, що Москва затято виступає проти угоди щодо вільної торгівлі між ЄС та Україною, яка набирає чинності 1 січня 2016 року. Представники Європейського Союзу провели більш ніж 20 зустрічей з представниками Росії та України, починаючи з листопада 2016 року. Мальмстрем зазначила також, що європейська сторона готова була докласти всіх зусиль для того, щоб знайти спільну мову, проте представники ЄС були досить глибоко здивовані указом, який підписав 16 грудня президент Росії Путін. Все це, на думку єврокомісара, було зроблено всупуреч духові тристоронніх дискусій.
Le Monde нагадує, що президент Росії Путін оголосив, що він припиняє дію зони вільної торгівлі з Україною, і це припинення співпадає у часі з початком дії угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС. Відтак, українські товари, які завозитимуться в Росію, підлягатимуть митному оподаткуванню. Французький часопис пише, що Україну та Росію втягнуто до низки обопільних суперечок від часу приходу до влади в Україні прозахідного керівництва на початку 2014 року, після того, як Росія анексувала Крим і почала роздмухувати сепаратистський конфлікт на сході України, внаслідок якого загинуло 9 тисяч людей. На додаток, російський прем'єр Медведєв оголосив цього тижня, що Росія з 1 січня поширить дію ембарго на продукти з України, яке було запроваджене на постачання харчів із західної Європи.
Французьке видання додає, що Євросоюз, зі свого боку, продовжив цього тижня санкції проти Росії ще на півроку за її участь у збройному конфлікті на сході України. Часопис нагадує, що пакет санкцій було запроваджено 31 липня 2014 року терміном на 1 рік з формулюванням «У відповідь на дії Росії на сході України». Санкції цього разу продовжили ще на 6 місяців до 22 червня 2016 року.
«Провал торговельних переговорів з Україною та Росією»
Німецький часопис Frankfurther Allgemeine опублікував статтю «Портове місто Одеса: де корупція і злочини процвітають».
«Злочинність процвітає в Одесі, навіть за українськими стандартами. Деякі молоді люди борються зі злочинністю у цьому чорноморському порту. З іншого боку, у цетрі цієї боротьби – колишній президент Грузії», – йдеться у підзаголовку статті. Далі часопис пише про те, що Юлія Марушевська отримала посаду у середині жовтня в Одесі. Ця робота не мала нічого спільного з її дисертацією на тему «Містифікація в українській літературі 20 сторіччя». Марушевська нині очолює одеську митницю. У такий спосіб, ця молода жінка нині перебуває у самісінькому центрі боротьби – між політикою і злочинністю, реальністю і теоріями змови.
Німецьке видання пише, що Одеса завжди мала репутацію міста з певною «кримінальною славою». Проте, як зазначає газета, репутація Одеси має не лише коріння у кримінальному фольклорі та літературі. У 90-х роках минулого сторіччя, згідно з даними західноєвропейських сил поліції, велика частка російського експорту нафти, яким займалась організована злочинність, проходила через одеський порт, з низкою суміжних подій, на зразок вбивств на замовлення та стрілянини на вулицях. Відтак одеський порт був важливим транзитним пунктом для контрабанди. Боротьба на кримінальному фронті була подекуди близькою до боротьби за владу у місті.
Часопис зазначає, що відтоді в Одесі стало вже помітно спокійніше, проте ті, хто був задіяний тоді у тамтешньому великому бізнесі, подекуди присутні на сьогоднішніх одеських видноколах. Газета пише, що одним з них є той, кого обрали мером Одеси, а саме Геннадій Труханов. Перед революцією на Майдані, Труханов був помітною постатю у місцевій організації партії колишнього президента Віктора Януковича, який втік до Росії. Зараз, втім, він називає себе «незалежним» кандидатом. В одній зі справ італійської поліції, яка стосувалась української мафії, датуючись 1998 роком, Труханов посідав чільне місце. Як пише німецький часопис, Труханов заперечує контакти зі злочинним світом, додаючи, що взагалі ніколи не був дотичним до злочинної діяльності.
І ось, як зазначає Frankfurther Allgemeine, у цьому домінованому міцними чоловіками, на зразок Труханова, світі, тендітна і вродлива 26-річна Юлія Марушевська, літературний науковець, викорінює корупцію на одеській митниці. Її обличчя стало відомим ще у лютому 2014 року, коли у Києві тривали криваві протистояння на Майдані. Англомовне відео з Юлією у кадрі, облетіло весь світ із закликом підтримати боротьбу українців за свободу. Ще тоді не надто політично активна викладачка універсистету здобула прихильників у всьому світі, що, на думку німецького видання, і привело Юлію Марушевську туди, де вона перебуває нині.
«Батько кандидата у мери, якого підтримував Саакашвілі, – КГБіст, використовував інформацію з роботи для власної вигоди»
Провідне щоденне видання Фінляндії Helsingin Sanomat містить статтю «Один фін =13,7 українця?». Кореспондент часопису у Москві Пекка Гакала аналізує статистику доходів різних країн на душу населення. Для прикладу Гакала бере Швейцарію, яка посідає 4 місце у списку країн світу з найвищими доходами на кожного громадянина. Його рідна Фінляндія перебуває на 17 місці. Все пізнається у порівнянні, і автор статті вказує, що, наприклад, Сирія, в якій триває війна, нині перебуває на 145 місці, тоді як Росія, за даними лише за минулий рік, які, вочевидь, помітно змінилися нинішнього року, була на 61 позиції, десь між Хорватією та Екваторіальною Гвінеєю. Україна у цьому списку, за даними кореспондента фінського часопису, була на 123 місці.
Далі Пекка Гакала посилається на статистику Світового банку, згідно з якою, пересічний українець заробляв минулого року 3560 доларів США, тоді як пересічний росіянин, нібито, мав заробіток у 13210 доларів. За цією статистикою, бодай на папері, пересічний росіянин був майже вчетверо заможнішим, ніж пересічний українець. Втім московський кореспондент гельсінського видання пише, що він знає і Росію, і бував в Україні, і, на його думку, подібна статистика не має великого значення. Єдина різниця, яку помічаєш, перетинаючи україно-російський кордон, на думку автора, полягає у тому, що досить добротні і доглянуті поля з українського боку змінюються у цілину і занедбані угіддя з російського боку. Отож, справді, у росіян виникає питання: навіщо горбатитись у полі, обробляючи свої сільськогосподарчі угіддя, якщо гроші за нафту течуть, буквально, з крану?!
Якщо обґрунтувати свої обчислення цією ж таки статистикою Світового банку, як пише далі автор матеріалу у Helsingin Sanomat, можна тоді зробити висновок, що пересічний фін є у 3,7 рази заможнішим, ніж пересічний росіянин. А вже підрахунок того, що один фінський громадянин заробляє за рік як 13,7 українця, на думку Пекки Гакали, взагалі не витримує критики. Тоді як, бодай, позірна перевага доходів росіян, порівняно з українцями, може пояснюватись доволі простим моментом, який дещо спотворює загальну статистику. Бо ж жменька російських багатіїв-олігархів заробляє за решту населення зубожілої Росії, що, зрештою, ділиться на кількість населення і призводить до того показника доходів на душу населення.
Helsingin Sanomat робить висновок, що російська економіка – це економіка-привид. Вона ґрунтується на корупції. І російська економіка є важливим елементом глибоко вкоріненої природи корупції у тій країні. Все це призводить до того, що московський кореспондент фінського часопису визначає, як суспільний контроль, за яким органи правопорядку Росії лише стежать, аби люди не крали занадто багато. Головною відмінністю України та Росії, з огляду на це, є той факт, що подібна система контролю, на щастя, вже зазнала колапсу в Україні.
«Різниця між доходами фінів та українців – це журавель у небі, тобто досить відносне поняття»
