АА
У будівлі суду Фрунзенського району Мінська 5 чи 6 осіб у цивільному протягом 20 хвилин били журналіста видання Tut.by Павла Добровольського та білоруських активістів Павла Сяргея і Максима Шицика. Це сталося під час розгляду так званої «справи графітчиків», яких у Білорусі судять за розмальовування будівель політичними гаслами. Через побиття склали протоколи за «неповагу до суду» і «непокору законним вимогам», дали штрафи – але не тим, хто бив, а тим, кого били.
Вранці 26 січня Павло Добровольський почувається гірше, ніж увечері, каже він кореспондентові Радіо Свобода: «Мабуть, це тому, що ранок. Не знаю, що буде пізніше. Але подивився – синців додалося, голова вчора не крутилась, як зараз. Ну, і чомусь не міг заснути, крутився-вертівся».
Павло має намір відстоювати свої права. Після побиття він написав заяву до міліції про побиття, її спрямують до Слідчого комітету Білорусі: «Сьогодні піду зніму побої, через день заберемо копію постанови суду. Будемо це оскаржувати, тому що, якщо ми сплатимо цей штраф, то підтвердимо, що я напав. Справа не в грошах, потрібно просто якось чинити опір, адже за що платити? Мене б'ють, а мені ще й платити?»
«Мене ще здивувало, що все записано зі слів, що я лаявся, що я бив, – говорить Павло. – Суддя просто записала свідчення «свідків», просто за їхніми словами ухвалила своє рішення. Покажіть це на відео, на аудіо! Якщо не зможете довести, що це наклеп, є стаття за це».
Тримали три години і написали таку нісенітницюПавло Добровольський
«Ця вся брехня проявилася ще до суду. Я це вперше побачив ще у Фрунзенському РУВС – написали протокол, зачитують мені, кажуть: «Будеш підписувати?» Я це слухаю – просто рот відкривається, як я отак матюкався. Тримали три години і написали таку нісенітницю», – каже він.
Серед звинувачень Павлові був і напад на білоруських ОМОНівців. Павло з цими звинуваченнями не погоджується і каже, що кулаками махати не любить. Раніше він не мав судимостей: «Пам'ятаю з постанови суду, мені ще якось зменшили штраф, адже у мене не було нічого подібного раніше. А відразу зачитали навіть більше 9 мільйонів».
Павло Добровольський перебував за дверима залу засідання і почав знімати на відео, як затримують активістів, що тримали плакати «Ні політичним репресіям»
Павло Добровольський закінчив журфак Білоруського державного університету, але почав працювати ще під час навчання. Після роботи в Білорусі Павло переїхав до Києва, де і планував залишитися, оскільки знайшов хорошу роботу: він регулярно робив матеріали з Майдану і війни на Донбасі. Один з матеріалів, «Внутрішній світ «ДНР», посів друге місце на австрійському конкурсі Writing for CEE 2015.
«У січні 2015-го я потрапив на стажування до київської редакції «Новое время». Після того, як побув там два місяці, запропонували залишитися в них працювати, але були труднощі з оформленням дозволу на проживання, які збіглися з пропозицією роботи на Tut.by – тому повернувся до Мінська. І з 1 серпня працюю на Tut.by», – говорить Павло.
На Tut.by за Павлом, каже він, не закріплені певні теми і напрями, доводиться працювати з різними, і це йому подобається: «Коли була президентська кампанія, багато писав на тему політики, з різних пікетів, живі ефіри влаштовували. Тепер, коли політики вже менше... А вона у нас епізодична, не те, що в Україні... Зараз писав більше на тему міського життя».
Серед свіжих матеріалів Добровольського на Tut.by – репортаж про слідчий експеримент, якого чекали три роки, розмова про збільшення забруднення повітря в білоруських містах, дослідження боротьби з «архітектурною надмірністю» у Мінську 1950-х.
Повний текст матеріалу – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода
