«Левада-центр»: до Криму 15-17% росіян вважали, що Путін у системі корупції, тепер – 8

Фільм ВВС під назвою «Таємне багатство Путіна», в якому йдеться про причетність російського президента до корупції і про зв'язки з кримінальними елементами, навряд чи викличе масове обурення росіян. І не тільки тому, що цей фільм англійською мовою. Російські еліти корумповані і намагаються узурпувати владу, вважають 42 відсотка опитаних «Левада-центром» росіян, але на рівні довіри до Путіна ці підозри не позначаються, повідомляє РБК з посиланням на дослідження компанії.

​Наталя Зоркая, керівник відділу соціально-політичних досліджень Аналітичного центру Юрія Левади, каже, що центр давно відстежує ставлення росіян до корупції, і це ставлення змінилося після подій в Україні.

– Переломною точкою була анексія Криму, точніше сказати, Майдан. До нього переважна більшість вважала, що влада корумпована, вище чиновництво корумповане. Потім це було в інше русло переведено пропагандою на федеральних ЗМІ. Під час Майдану переважна більшість вважала, що це повстання проти корумпованого Януковича. І при цьому більшість також вважала, що влада і чиновництво корумповані і в Росії. І ми ставили часто питання про те, наскільки Путін дійсно готовий боротися з корупцією або втягнутий в неї. Найчастіший відповідь була, що Путін намагається, але нічого не може зробити, тому що корупція – це одвічна російська проблема. До квітня 2014 року понад 30 відсотків обирали варіант, що Путіну важко боротися з корупцією, оскільки він сам багато в чому залежить від корумпованих чиновників. Це, звичайно, перенесення відповідальності на чиновництво. Тим не менш, приблизно 15 відсотків вважали, що він не буде намагатися боротися з корупцією, оскільки тим чи іншим способом в ній зацікавлений.

​
– Фільм ВВС розрахований на західну аудиторію. Але потенційно – люди взагалі не схильні реагувати на такі викриття щодо Путіна? Зрештою, всередині Росії проводили розслідування щодо палаців, які нібито належать Путіну, або якихось інших речей. Чи можна сказати, що це не користується громадським інтересом? Чому люди не схильні цікавитися питанням про корумпованість самого президента країни?

– Мені здається, це не відсутність інтересу, це така конструкція, за якої Путін ніби виведений за дужки всього, що стосується негативних сторін управління, корумпованості, свавілля, неефективної системи управління і т.д. На цьому ніби тримається лояльність. Громадська думка воліє цю інформацію, про яку підозрює, ніби витісняти на задній план, тому що інакше руйнується вся конструкція псевдостабільності, яку вибудував Путін, до якої люди пристосувалися, прекрасно розуміючи, що вони самі беруть участь або готові брати участь за можливості в якихось корупційних схемах. Тому, коли мова заходить про саме вищого правителя, то тоді частка людей, яка вважає, що він пов'язаний з корупцією, скорочується. Прямо говорять про це тільки 8 відсотків останнім часом, а до Криму 15-17 відсотків вважали, що Путін вписаний в цю систему корупції. Ця частка людей приблизно відповідає числу тих людей, які продовжують відкрито висловлювати свою критичну позицію щодо державного устрою, режиму, політики зовнішньої і внутрішньої і т.д.

Тобто такої твердої відкритої позиції дотримується максимум 10 відсотків. А більшість знає, але не наважується, не хоче, витісняє цю тему і не буде її підхоплювати. Віра в те, що хоч один великий корупційний скандал буде розслідуваний, дуже низька.

Більшість людей живе в стані хронічного невдоволення. Звичайно, їх дратує корупція. З іншого боку, саме поняття корупції, чим воно нижче опускається, тим більш розмитим стає. Наприклад, за якісь невеликі гроші отримати щось без черги – на це готові йти дуже багато. Це така пристосованість до цього типу режиму, який побудований в значній мірі на корупційних схемах, на взаємодії влади з бізнесом і т.д. Люди це всі чудово розуміють, і навіть частково розуміють, що це погіршує їхній рівень життя, але не готові до якоїсь консолідації, на відміну від України.

– На такому тлі, уявімо, що в Росії стає широко доступне розслідування про корупцію щодо Путіна. Це може взагалі змінити настрій людей, спонукати їх на якісь дії, сплеск громадянської активності, суспільний підйом?

– Мені здається, що поки такого потенціалу в суспільстві немає. Власне, справа Литвиненка ніби вказує на це. Суспільна свідомість перебуває у дуже пасивному стані й приймає ті пояснення, які дає влада. І робота репресивної машини так чи інакше теж людям зрозуміла, хоча вони сприймають її «на ура», але це немов заради самозбереження – аби їх не торкнулося.

На найближчу перспективу скоріше буде зростати якесь соціальне невдоволення, яке пов'язане з поступовим реальним погіршенням рівня життя і, можливо, це буде зв'язуватися розумінням того, що це пов'язано з корумпованою системою... Приклад далекобійників показує, що вони прекрасно зчитують всю цю систему відкатів, які стоять за кожним нововведенням. Але щоб це призвело до якогось реального вибуху громадської активності – поки не думаю.

Політолог Микола Петров з Центру політико-географічних досліджень вважає, що показ фільму про Путіна не матиме жодних наслідків всередині Росії:

– У нас перед очима є приклад набагато більш яскравий, пов'язаний з фільмом про дітей генерального прокурора. І ми маємо реакцію самого Путіна, який, відповідаючи на запитання журналіста, сказав, що це журналістське розслідування, яке не має ніякої юридичної сили. Завжди можна сказати, що це якесь політичне замовлення. Те, що показало ВВС, може якимось чином, напевно, не дуже значним, але вплинути на образ Путіна за кордоном, але не в Росії.

– Чи можливі якісь наслідки саме для еліт, що вони відійдуть від Путіна?

– По-перше, останні два з половиною роки Кремль робив великі зусилля, щоб уникнути можливого розколу еліти, зробити всю еліту, її верхівку абсолютно залежною від лідера. І ця тактика була цілком успішна. У цьому сенсі, і на тлі різкого погіршення відносин Росії із Заходом вважати, що такого роду непрямий сигнал потрібен і підштовхне до якоїсь дії, – в ситуації, коли і прямих сигналів було досить багато, – мені здається, особливо не варто.

– Якщо говорити про те, що в цій ситуації може робити Путін і його оточення, – він загнаний міцно в ізоляцію?

– Мені здається, навпаки, у режиму немає іншого вибору, окрім як поліпшувати відносини з Заходом, тому що в умовах продовження конфронтації і збереження санкцій, в умовах, коли ціни на сировину, насамперед на нафту, впали дуже низько і мабуть, будуть на цьому низькому рівні довгий час залишатися, у режиму немає вибору. Треба покращувати відносини з Заходом. І ми останні кілька місяців бачимо цілу низку сигналів, що це якоюсь мірою вдається. Досягнуті якісь домовленості зі США щодо Сирії і т.д. Швидше можна говорити про те, на яких умовах і яким чином вдасться про щось домовитися.

Мені здається, що було б перебільшенням сказати, що те, що показало ВВС, створило якийсь шок і розкрило комусь на щось очі. Це не перший і не останній, напевно, корупційний скандал щодо Путіна та російської еліти в цілому. Думаю, що нічого нового в іміджі, який російська еліта має на Заході, це не додає.

А от зовнішньополітичний експерт Юрій Федоров вважає, що для Заходу можливості вести переговори з Путіним добігають кінця:

– Якщо йтиметься про переговори, пов'язані з найбільш гострими проблемами безпеки, можливо, переговори, пов'язані з українською кризою, з проблемою виконання Мінських угод і т.д., думаю, що Путін волею-неволею залишається – незважаючи на зростання критичного ставлення до нього з боку західної громадської думки, західних лідерів – єдиною постаттю, з якою Захід може вести якісь більш-менш серйозні переговори, маючи на увазі, що зовнішня політика Росії робиться, звичайно, за вказівкою Путіна, і Путін грає вирішальну роль в ухваленні всіх яких-небудь серйозних зовнішньополітичних рішень.

Але з іншого боку, для західних розвідок, для західного політичного істеблішменту, я думаю, не були секретом роль Кремля, роль Путіна або, скажімо, Патрушева в справі Литвиненка. Були секретом ті зв'язки, які виявляються зараз, між діячами російської влади і, скажімо, тим чи іншими злочинними угрупованнями. Але в силу того, що на Заході розглядали Путіна все-таки як персонаж, з яким можна і потрібно мати справу, що Путін вважався більш-менш раціонально мислячим політичним діячем, ці компрометуючі відомості не бралися до уваги, принаймні, публічно. Адже політика дуже цинічна річ. І будь-якому політичному діячеві часто доводиться мати справу з такими персонажами, з якими краще у приватному житті не спілкуватися. Досить згадати деяких лідерів африканських держав, викритих у канібалізмі і т.д. Але якщо в західних ЗМІ, в західному політичному істеблішменті відкрито поширюються відомості про те, що Путін залучений в корупцію, що він пов'язаний з низкою злочинів терористичної спрямованості, як, наприклад, вбивство Литвиненка, адже це, по суті справи, акт ядерного тероризму в центрі Лондона, то, відповідно, ставлення до нього змінюється. Він потрапляє до списку осіб, з якими респектабельний політичний діяч, який поважає себе, не повинен і не може мати справу, якщо він хоче зберегти свою репутацію.

Нарешті, ось ця вся інформація, яка стає доступною широкому загалу, – це передумова для того, що, якщо влада в Кремлі зміниться, виникає перспектива судового переслідування. І це теж повинен мати на увазі будь-який діяч, який має якісь контакти з Путіним, і ті люди, які так чи інакше залучені в ухвалення політичних рішень в Росії.

– Чи означає це, що фактично зараз залишився тільки один сценарій – все більша ізоляція Росії?

– Так, саме так. Але я б тут, враховуючи роль, яку відіграє Росія в Європі і в міжнародних відносинах, все-таки розрізняв би контакти з Путіним і якимись фігурами з його оточення, які викриті в усіляких непорядних справах, і офіційні контакти. І я б хотів звернути увагу, що на конференцію з міжнародної безпеки в Мюнхен поїде прем'єр-міністр Медведєв. Про Медведєва ніяких компрометуючих матеріалів не опубліковано, принаймні, я їх ніде не зустрічав. Це теж цікавий поворот у відносинах Росії з навколишнім світом.

Я думаю, що Захід просто розставляє акценти і каже: з цією людиною ми можемо мати справу, а от з цим ми мати справ не хочемо. І це, звісно, сигнал, який подається російській еліті. Я не беруся судити, є змова в російській еліті проти Путіна чи ні, думаю, що жодних симптомів такого повороту подій поки не простежується. Але все-таки сигнал існує.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода