Мирослав Тямущий
Життя в окупованому Торезі постійно нагадує існування у зоні беззаконня, де нема ні законної влади, ні самих законів.
Є печатки, бланки, гербовий папір з водяними знаками, але ніхто не дасть вам гарантії визнання цих на вигляд юридично правильно оформлених документів. Життя триває, незважаючи на ніким не оголошену війну. Діти народжуються, вмирають дідусі та бабусі, хтось хворіє, шахтар травмується у шахті, школяр закінчує школу, а студент – університет. Усіх хвилює юридичне визнання цих фактів та отримання документів, які підтверджують дійсність того, що трапилось. А з цим на окупованих територіях – велика проблема.
На кордоні між Україною та Росією у вас візьмуть на перевірку тільки паспорт, виданий в Україні
На кордоні між Україною та Росією, на КПП, у вас візьмуть на перевірку тільки паспорт, виданий в Україні, свідоцтво про народження дитини з печаткою України і навіть дозвіл батька на вивезення дитини, завірений печаткою українського нотаріуса. Тонни вугілля не перетнуть кордон без накладних, оформлених за українськими законами та на визнаних Росією й Україною умовах.
Дивно виглядає з російської сторони ця тяга до букви закону – може, і на танки та системи залпового вогню, що заїхали в Україну, у них теж є накладні? Не дай Боже втратити паспорт, пошкодити сторінку, чи настав час вклеювати фото через досягнення вами 25 чи 45 років – російський прикордонник вас «заверне» до зони ОРДО («окремі райони донецької області», формулювання у мінських угодах – ред.), і навіть підпис з печаткою самого «глави республіки» Захарченка вам не допоможе.
Людей кинули до великої в’язниці, й усі вони – батьки з дітьми, старі з болячками бабусі та кволі дідусі – відбувають безневинно єдиний для усіх термін
Доведеться шукати гроші та їхати в Україну, чи звертатися до спритних ділків, які зможуть зробити вам за ще більші гроші те, що раніше міг зробити кожний громадянин України на законній підставі. Жителі Торезу та інших міст стали безправними ув’язненими на окупованих територіях. Людей кинули до великої в’язниці, й усі вони – батьки з дітьми, старі з болячками бабусі та кволі дідусі – відбувають безневинно єдиний для усіх термін покарання в ОРДО. Потрапили ми в це гетто не з власної провини і не за власним бажанням! Одна сторона напала, а інша не змогла захистити своїх громадян. Тепер чекають на звільнення, а місяці, роки ідуть, і втраченого часу не вернути. Правда, є можливість вийти з сірої зони беззаконня «умовно-достроково» – стати переселенцем-біженцем в один чи в інший бік.
Не можна сказати, що в ОРДО не існує видимості правого поля. Ухвалені «закони» про «прокуратуру», «суди» і «нотаріат». Створена структура «прокуратури республіки», навіть існує затверджене указом Захарченка професійне свято – «День робітника прокуратури» – 15 липня!
У самому Торезі будинок «прокуратури» стоїть без офіційних табличок, бо «міжрайонна прокуратура» розташована у Сніжному й обслуговує території Тореза та Сніжного. Торезу не судилося мати власну «прокуратуру», а ось такі маленькі міста як Амвросіївка, Дебальцеве, Старобешеве мають власні «міжрайонні прокуратури».
Чим же займається «прокуратура ДНР»? Незаконне розбирання на брухт локомотивів у Харцизьку. Викрадення речових доказів – «макової соломки» – у Дебальцеві та реалізація її серед військових у Макіївці. Розкрадання гуманітарної допомоги з Росії…
Чим же займається «прокуратура ДНР»? Винесли попередження та наклали штрафи за незаконний видобуток вугілля – 6 випадків з сотень існуючих нелегальних копалень-дірок, звідки якісне вугілля прямує у Росію, а штиби – в Україну. Штраф у Старобєшевському районі за зрубану під корінь лісосмугу – ліс їде як укріплення на копальні. Справа про незаконне розбирання на брухт локомотивів у Харцизьку. Викрадення речових доказів – «макової соломки» – у Дебальцеві та реалізація її серед військових у Макіївці. Численні справи в всіх містах ОРДО про розкрадання гуманітарної допомоги з Росії…
Як бачимо на сайті «прокуратури ДНР», нікому з так званих «прокурорів» нема діла до життя простих людей – вони призначені захищати права на майно та ресурси нових господарів.
«Суд» у Торезі існує як територіальне відділення «Харцизького міжрайонного суду», до компетенції якого входять ще 7 міст – Сніжне, Шахтарськ, Кіровськ, Жданівка, Іловайськ, Зугрес, Харцизьк. Дивно те, що Єнакієве, Дебальцеве, Амвросіївка мають власні «міжрайонні суди». Чому існують такі структурні перекоси в організації «судової системи», нікому невідомо.
«Кримінальний кодекс» «ДНР» – плагіат з кримінального кодексу УССР 1961 року, за яким передбачена смертна кара
Ефективність робити «судів» занадто низька. Ніхто при здоровому глузді не стане звертатися до цих створених незаконною владою установ. Відомо те, що «кримінальний кодекс» «ДНР» – плагіат з кримінального кодексу УССР 1961 року, за яким передбачена смертна кара. Багато «нормативних документів» «ДНР» – це суміш правових актів України та Росії.
Нещодавно з’явилася інформація про організацію «військово-польових судів» для військовослужбовців до командира роти включно і «військових трибуналів» – від командира батальйону і вище. Тут також передбачене покарання у вигляді смертної кари – розстрілу. Раніше існував самосуд за мародерство у формі стовпа ганьби чи навіть розстрілу на основі рішення командира.
«Правове поле», яке намагаються створити на окупованих Росією територіях, нагадує зшиту зі шматочків ковдру. Ніхто ні за що не відповідає, у реальності «ДНР» та «ЛНР» – безправні зони, де «закони» і «кодекси» існують теоретично, а на практиці кожне місто і навіть кожна структура в місті діють самі по собі.
Мирослав Тямущий, пенсіонер, м. Торез
Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org