Рим – Італія проводить сьогодні в останню путь видатного письменника та філософа Умберто Еко. Прощальна церемонія відбудеться у Мілані, де він жив і помер 19 лютого у віці 84 роки. Непересічний інтелектуал світового рівня залишив по собі багату літературну та академічну спадщину.
За Умберто Еко жалкує не лише Італія, а й уся Європа і світ. Сумна звістка про його смерть минулої п’ятниці була на перших шпальтах міжнародних мас-медіа. У пресі, приватних бесідах та соціальних мережах безліч людей діляться спогадами й анекдотами про «іронічного блискучого професора з цигаркою та в капелюсі».
Давній друг і колега по цеху, італійський письменник Альберто Азор Роза згадує: «Умберто Еко – великий романіст і водночас дуже людяний чоловік, який розумів світ, розумів людей і представляв їх стримано, часом іронічно, але завжди з великим розумінням».
Дослідник масової культури
Його мудрого погляду на сучасний світ буде не вистачати. «Гігант думки», як називали Еко, рідко з’являвся на італійському телебаченні. Але коли вже і був щедрим на коментарі чи інтерв’ю, то це ставало чи не провідною темою телепрограми.
Хоча мас-медіа, новітні засоби і способи комунікації та їхній вплив на масову культуру були серед головних тем наукових досліджень Умберто Еко. Крилатим став його вислів, присвячений комп’ютеру: «Комп’ютер – це не розумна машина, яка допомагає дурним людям, навпаки, це дурна машина, яка працює лише в руках розумних людей».
Літературна нива
Наукова діяльність була тісно пов’язана з літературною роботою, а саме жaнром популярної фантастики. «Я вважаю себе серйозним професором, який вихідними пише романи», – казав письменник Еко. Власне, міжнародну славу Умберто Еко i принесли шість його романів. Перший з них «Ім’я троянди» (1980 р.), перекладений на 47 мов, розійшовся світом у 30 мільйонів примірників, ставши незаперечним бестселером. 1986 року за мотивами книжки голлівудський режисер Жан-Жак Анно зняв фільм, де головного героя монаха-детектива грає Шон Коннері.
Ми є тим, чим є наша пам’ять. Пам’ять – це душа. Якщо хтось втрачає пам’ять, стає подібним на рослину і залишається без душіУмберто Еко
У літературних творах Еко часто використовував свої наукові дослідження, а саме філософські роздуми про сутність людини, Бога і Всесвіту. «Ми є тим, чим є наша пам’ять, – говорив філософ Умберто Еко. – Пам’ять – це душа. Якщо хтось втрачає пам’ять, стає подібним на рослину і залишається без душі. Навіть з точки зору віруючого, не думаю, що пекло мало би сенс, якби туди потрапляли без пам’яті».
Попри онкологічну хворобу, яка вразила його два роки тому, він постійно працював. «Писав, писав і писав... Невгамовний трудоголік», – згадує один з його давніх редакторів Маріо Андреозе. За бажанням самого Умберто Еко, церемонія прощання буде виключно світською у середньовічному замку Сфорца, який письменник споглядав із вікон своєї міланської квартири. Потім, як повідомила родина, його тіло кремують.
