З середини 2000-х влада Грузії почала глобальний процес соціально-економічних реформ. Однією з головних повісток було питання безпритульних дітей та сиріт. Незважаючи на уявний успіх, на вулицях країни все ще залишається велика кількість безхатченків, чому – фотопроект Онніка Джеймса Крикоряна та спеціального проекту «Настоящее время»
Безпритульне дитинство на вулицях Тбілісі (фотогалерея)
1
Маленьку Ханім можна часто зустріти на проспекті Пекіна у Тбілісі. Вона просить у перехожих гроші. Її родичі – азербайджанські курди
2
Незважаючи на існуючий стереотип, що безпритульні діти виключно із сімей етнічних меншин, за даними благодійної організації «Карітас», етнічні грузини складають приблизно 50% всіх безпритульних. Однак жодна етнічна група від цього не застрахована. В останні роки на вулицях все більше стали з'являтися азербайджанські курди
3
ЮНІСЕФ розділяє безпритульних на три категорії: діти, що втекли зі своїх сімей; діти, які живуть на вулиці разом з сім'єю; і ті, які проводять більшу частину свого часу на вулицях за жебракуванням. У Грузії, як і всюди в світі, зустрічаються всі три категорії, але найчисленніша – третя
4
У більшості випадків, поліція не вживає ніяких заходів щодо дітей. Але незабаром це може змінитися. У січні 2016 року міністр юстиції Грузії Теа Цулукіані заявила про створення законів, які будуть «захищати дітей, що живуть і працюють на вулицях»
5
У середині 2000-х Грузія почала амбітний процес соціально-економічних реформ, в рамках якого планувалося замінити дитячі інтернати альтернативними формами піклування. На фото – побудований ще за часів СРСР дитячий інтернат в Кутаїсі, другому за величиною місту в Грузії. Зараз він закритий
6
Реформи мали успіх. До їх початку у грузинських інтернатах офіційно жило близько 5 000 дітей. До 2010-го їх кількість скоротилася до 120. У той час як в сусідній Вірменії їх – 4 900, а в Азербайджані – 10 000.
Замість інтернатів грузинська влада розподілила дітей по прийомних сімей і відкрила дитячі будинки сімейного типу
Замість інтернатів грузинська влада розподілила дітей по прийомних сімей і відкрила дитячі будинки сімейного типу
7
В рамках реформ, по країні стали також відкривати центри допомоги для дітей із соціально незахищених сімей. Там їм надають їжу та іншу необхідну допомогу.
На фото – один з подібних центрів, відкритий благодійною групою «Дитина та довкілля»
На фото – один з подібних центрів, відкритий благодійною групою «Дитина та довкілля»
8
Влада також ініціювала програму з міжнародного усиновлення дітей Foster Care. Поки вона відкрита тільки для дітей, яких неможливо інтегрувати у біологічні сім'ї. Активісти закликають розширити умови усиновлення і для безпритульних дітей
9
Незважаючи на всі зусилля в області захисту дітей, кількість безпритульних збільшилася.
На фото – Руслан. Через те, що у нього не було ніяких документів, він не зміг отримати ні освіти, ні належної соціальної допомоги. Йому ампутували ногу, коли п'яний охоронець на покинутій будові вистрілив у нього. Благодійна організація World Vision допомагає таким дітям, як Руслан. Завдяки їм у нього зараз є паспорт
На фото – Руслан. Через те, що у нього не було ніяких документів, він не зміг отримати ні освіти, ні належної соціальної допомоги. Йому ампутували ногу, коли п'яний охоронець на покинутій будові вистрілив у нього. Благодійна організація World Vision допомагає таким дітям, як Руслан. Завдяки їм у нього зараз є паспорт
10
Хлопчик на фото – етнічний чеченець. Це фото зроблено у кризовому центрі Глдані. Його співробітники в основному працюють з дітьми, «знайденими» на вулиці. Незважаючи на те, що центр часто влаштовував різні акції з планування майбутнього для таких дітей, кілька років тому його закрили
11
Багато хто бачить жебрацтво як єдиний спосіб прогодувати себе. Дітей і матерів з немовлятами можна часто зустріти у великих містах, як Тбілісі, Руставі, Кутаїсі та Батумі. Там вони або сидять на вулиці з простягнутою рукою, або намагаються зібрати пожертви на проїжджій частині
12
За підрахунками ЮНІСЕФ, на вулицях Грузії приблизно 2 500 безпритульних. Здебільшого вони збираються у великих торгових районах
13
У 2013 році ЮНІСЕФ, World Vision спільно із грузинською владою запустили проект допомоги таким дітям. Мобільні групи знаходять і проводять консультації з дітьми прямо на вулицях. Вартість програми – приблизно 850 тисяч євро
14
На фото – етнічний курди із Азербайджану на площі Революції Рози у Тбілісі. У момент зйомки там проходив пивний фестиваль. Для багатьох дітей подібні акції – спосіб «заробити» більше, ніж зазвичай. Охоронці намагаються проганяти жебраків, але це виходить не завжди
15
Незважаючи на старання влади, проблема все ще залишається актуальною
